Провадження № 2/641/1273/2026 Справа № 641/10021/25
31 березня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді - Чайка І.В.,
за участю секретаря - Шумейко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/10021/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 2332347 від 16.08.2024 року в загальному розмірі 16 125 грн., а також судові витрати в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2332347. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату приймає належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників. Так, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2332347. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 24.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по вищевказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі. Крім цього представник позивача зазначив, що проти розгляду справи в заочному порядку він не заперечує.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, представником відповідача 30.03.2026 року було подано клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з його хворобою та надано медичну документацію з якої вбачається, що він перебував на стаціонарному лікуванні та був виписаний 26.03.2026 року, а у подальшому звертався до лікарів 09.03.2026, 30.03.2026 року за консультацією до МЦ "Еввіва". Суд не може прийняти зазначену обставину неявки представника відповідача як поважну враховуючи, що доказів хвороби представника станом на день розгляду справи - 31.03.2026, суду не надано. Крім того, за клопотанням представника відповідача слухання справи двічі переносилось з причин його хвороби та зайнятості в іншому судовому засіданні про що суду належних доказів надано не було. В заявах про відкладення слухання справи представником відповідача крім того зазначалося, що відповідач ОСОБА_1 наразі проходить військову службу в ЗСУ, але належних доказів цьому, як і клопотання про зупинення провадження у справі суду не надано. Враховуючи наведене, з метою розгляду справи у встановлені ЦПК України строки, та не поважність причин неявки представника відповідача, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.
Судом встановлено, що 16.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений кредитний договір № 2332347.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату приймає належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 2332347 від 16.08.2024 року.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за договором позики № 2332347 від 16.08.2024 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 16 125 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14,50 грн. - заборгованість за відсотками; 10 000 грн. - заборгованість за пенею; 1 110,5 грн. - комісія за надання позики.
Розмір заборгованості підтверджується умовами договорів укладеними між сторонами, розрахунками заборгованості, та довідками щодо графіку руху коштів за кредитом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Статтею 625 ЦК України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконує, суд знаходить позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5 014,50 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 14,50 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь пені в розмірі 10 000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення пені, нарахованої після 24 лютого 2022 року, відсутні, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 10 000 грн. задоволенню не підлягають.
Стосовно вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 110,5 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов'язану з наданням кредиту.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.
Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Отже, суд доходить висновку, що вимога про стягнення заборгованості за комісією в сумі 1 110,5 грн. задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором позики № 2332347 від 16.08.2024 року в загальному розмірі 5 014,50 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 941,7 грн. з розрахунку: 5 014,50 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х100%/16 125 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 31,1 % задоволених позовних вимог; 3028 грн (ставка судового збору) х 31,1 %/100% = 941,7 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 2332347 від 16.08.2024 року в загальному в розмірі 5 014,50 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 941,7 грн., а всього підлягає стягненню 5 956 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 20 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» , місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри 30), Код - 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя І.В.Чайка