Справа № 953/9188/24
н/п 2-др/953/23/26
"31" березня 2026 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, -
В провадженні Київського районного суду перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 04.03.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача не вирішувалося, оскільки представником відповідача, у поданих до суду заявах по суті справи зазначено про те, що документальне підтвердження понесених витрат на правничу допомогу буде скеровано до суду після ухвалення рішення, в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.
10.03.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 11.03.2026 заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.
12.03.2026 електронним шляхом до суду надійшли заперечення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Миколаєнко В.М. на заяву представника відповідача, де представник позивача вважає, що заявлена вартість виконаних робіт з огляду на малозначність справи та складність справи є неспівмірною, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 11000,00 грн. та просить суд відмовити у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час, день та місце розгляду заяви повідомлявся у встановленому законом порядку. У поданих до суду апереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника Позивача.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання, призначене на 31.03.2026, не з'явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Згідно із статтею 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, прийшов наступного висновку.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (надалі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача - адвокатом Лисенком А.О. у встановлені процесуальним законом строки, надано суду наступні докази (в копіях):
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3576;
- договір №1 про надання правничої (правової) допомоги м. Харків 09.12.2024, укладений між Адвокатом Лисенко Андрієм Олександровичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3576, видане 15.12.2017 Радою адвокатів Дніпропетровської області (надалі іменується “Адвокат»), з одного боку та: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (надалі іменується "Клієнт"), з другого боку, разом іменовані “Сторони», про наступне. 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ 1.1. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу та послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: Представництво інтересів Відповідача у справі № 953/9188/24 у суді першої інстанції без відвідування судових засідань. 2. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ АДВОКАТА 2.1. Адвокат на підставі звернення і доручення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги, здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором. 2.2 На виконання п. 1.1. даного Договору Клієнт надає право (уповноважує) Адвоката при здійсненні своїх повноважень: 2.2.1. представляти Клієнта перед всіма державними органами, банківськими установами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами, в тому числі фізичними особами-підприємцями; 2.2.2. представляти Клієнта в правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби та у відносинах із приватними виконавцями, в судах всіх інстанцій без виключення, з усіма правами наданими чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та представництва і/або захиснику Клієнта незалежно від його процесуального статусу. 2.3. Для вчинення вищезазначених дій Адвокату надаються права для вчинення всіх передбачених нормативними актами України дій, включаючи але не обмежуючись такими: одержувати необхідні довідки та документи, підписувати від імені та в інтересах Клієнта і подавати будь-які документи, розписуватись на них від імені Клієнта, сплачувати від імені Клієнта судовий збір, інші необхідні платежі, отримувати належні Клієнту грошові кошті в якості повернення судового збору або інших платежів від установ, організацій, фізичних осіб тощо, в разі необхідності такого повернення, для наступної передачі їх Клієнту, а також знайомитися з матеріалами справ, виконавчих проваджень, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до них, одержувати копії будь-яких документів брати участь у судових засіданнях без будь-якого обмеження повноважень, оскаржувати будь-які судові рішення, збирати будь-які відомості про факти, що можуть використовуватися в інтересах та на захист Клієнта, а також користуватися всіма іншими правами, наданими стороні по справі положеннями чинних ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС України, а також будь-якими іншими чинними нормативними актами України. Жодних обмежень щодо обсягу, часу, способу реалізації цих повноважень в межах доручення Клієнта Адвокату не передбачено. 2.4. Адвокат має право передати/передоручити виконання частини своїх повноважень за Договором іншій особі без попереднього узгодження з Клієнтом, на що Клієнт, підписуючи даний Договір, надає свою беззаперечну інформовану згоду. У випадку покладення частини своїх зобов'язань на іншу особу, Адвокат залишається відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом за порушення умов даного Договору. 2.5. Адвокат має право відмовитись від виконання окремих доручень Клієнта, якщо вони є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі Адвоката України, правилам Адвокатської етики, виходять за межі професійних прав і обов'язків Адвоката чи не пов'язані зі справою. 4. ЦІНА ДОГОВОРУ ТА ПОРЯДОК ОПЛАТИ 4.1. Сторони погодили, що розмір гонорару за послуги/роботи Адвоката за даним договором складає: 6000 (шість тисяч) гривень. 4.2. Розмір гонорару, вказаного у п. 4.1., не включає фактичні витрати, пов'язані з виконанням доручень Клієнта (відрядження, добові, транспортні витрати, поштові витрати, судові збори, витрати на фахівців тощо). 4.3. Знаходження Адвоката у відрядженні за межами м. Харкова тарифікується і оплачується з розрахунку повного робочого дня 8 (вісім) годин. Витрати Адвоката, понесені ним у відрядженні (харчування, проживання, транспортні витрати, поштові витрати та інше), сплачуються Клієнтом додатково. 4.4. Сума гонорару подвоюється у разі виконання Адвокатом або його помічником доручень Клієнта за Договором у неробочий час, вихідні та святкові дні. Під робочим часом слід розуміти час з 09-00 до 18-00 хв., перерва з 13-00 до 14-00 хв. Під вихідними днями слід розуміти суботу та неділю. 4.5. Адвокат розпочинає виконання робіт та/або надання послуг за даним Договором тільки після внесення Клієнтом заздалегідь обумовленої з Адвокатом суми авансу за надання правничої допомоги у заздалегідь погоджений між Сторонами строк шляхом передачі готівки або внесення на рахунок. В разі порушення строків сплати авансу більш як на 5 (п'ять) днів, цей договір автоматично втрачає силу. 4.6. За результатами надання правничої допомоги, на вимогу Клієнта, може бути складений акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правничої допомоги, витрачений час та і ї вартість. Акт надсилається Адвокатом поштовою кореспонденцією, електронним листом на електронну поштову скриньку Клієнта, або іншим, заздалегідь узгодженим із Клієнтом способом. 4.7. Акт про надання правничої допомоги вважається підписаним а надані за ним послуги та виконані роботи такими що є належної якості і прийняті без застережень, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. 4.8. Сторони домовилися, що якщо поштове повідомлення про надсилання акту про надання правничої допомоги повернеться Адвокату, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність Клієнта за його місцезнаходженням, Клієнт відмовився від отримання листа, тощо), Клієнт вважається таким, що отримав акт про надання правничої допомоги за цим договором належним чином.
- АКТ ВИКОНАНИХ РОБІТ (НАДАНИХ ПОСЛУГ) від 10.03.2026 до договору № 1 про надання правничої допомоги від 09.12.2024 року, підписаний Адвокатом Лисенко А.О. та ОСОБА_2 про таке: 1. На виконання вищевказаного договору про надання правничої допомоги, укладеному між Сторонами, Адвокатом виконані наступні роботи/надані послуги: № п/п Перелік наданих послуг (виконаних робіт) Дата (дд.мм.рррр) Кількість витраченого часу, год: 1 Консультація клієнта, узгодження стратегії по справі та підписання договору, 09.12.2024, 2 години. 2 Підготовка та подання до суду Відзиву на позовну заяву, 09.12.2024, 4 години. 3 Підготовка та подання учасникам справи та до суду заяви долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, 10.03.2026, 1 година. На виконання вищевказаного договору про надання правничої допомоги Адвокатом витрачено загалом 7 (сім) годин. 3. У відповідності до пункту 4.1 вищевказаного договору про надання правничої допомоги розмір гонорару визначено у фіксованому розмірі та складає 6 000 (шість тисяч). 4. Підписанням цього акту Сторони підтверджують повне та належне виконання робіт згідно договору про надання правничої допомоги та належну оплату за надання таких послуг.
- Додаток 2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (пункт 25 розділу ІІІ) Типова форма No КО-1, Адвокат Лисенко Андрій Олександрович, КВИТАНЦІЯ Прийнято від: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 Дата: 10.03.2026 року Підстава: Акт приймання передачі виконаних робіт до договору № 1 від 09.12.2024 року та у відповідності до пункту 4.1 вищевказаного договору про надання правничої допомоги. Сума: 6 000 (шість тисяч) гривень.
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду по справам №816/2096/17, №826/7806/17 вказано, щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Як зазначено у Постанові ВС/КАС у справі №640/18402/19 від 28.12.2020, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, тому детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.
Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу, суд враховує висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2025 року по справі № 275/150/22 провадження № 61-13766св24, де Верховний Суд виснував таке.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача подано до суду заперечення на заяву представника відповідача, якою просить врахувати при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення суду, що заявлені витрати на надання правової допомоги є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Таким чином, з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених і поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, а також беручи до уваги малозначність справи в розумінні ч.6 ст.19 ЦПК України та її незначну складність, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є непропорційно завищеним порівняно зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а з урахуванням характеру та тривалості наданої правничої допомоги не відповідає критерію розумності, унаслідок чого його стягнення у повному обсязі становитиме надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу справедливого розподілу судових витрат.
Відтак суд дійшов висновку, що, з урахуванням категорії спору та обсягу наданих адвокатом правничих послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
З огляду на викладене, заяву про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 137, 270 ЦПК України, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі №953/9188/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заяву про перегляд додаткового заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до вимог ст.284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне додаткове заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Додаткове заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Додаткове заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя - С.М. Лисиченко