Справа № 188/1736/25
Провадження № 3/188/18/2026
31 березня 2026 року с-ще Петропавлівка
Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Курочкіна О.М., розглянувши матеріали відносно
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , військовослужбовця НОМЕР_2
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
в режимі відеоконференції
з участю захисника Оверченко О.А.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №320786 від 05.05.2025 року,
05.05.2025 року 10 год.20 хв в с.Миколаївка вул.Першотравнева 1Г дорога 1090 км М-30 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDIА-6 д/з НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. На вимогу прцівника поліції пройти освідчення на Драгер та проїхати до лікарні на встановлення стану алкогольного сп'яніння, на що гр. ОСОБА_1 відмовився, таким чином порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник Оверченко О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом був зупинений працівниками поліції на блок посту, Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що в нього є ознаки алкогольного сп'яніння, але на відео таких ознак у ОСОБА_1 він не мав порушення мови, у нього не тремтіи пальці рук, на запитання поліцейських дає читкі відповіді, поведінка останнього була адекватної людини. Відеозапис є неповним, оскільки не міститьт відомостей про факт руху та зупинки т/з, вказаного у протоколі. Поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням КУпАП та Інструкції , затвердженної Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року , до матеріалів справи не долучено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , щоб він під час відеозапису не зазначав, що він є військовослужбовцем. ОСОБА_1 не відсторонено від керування т/з тому справу слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Також захисником зазначено,що ОСОБА_1 на час складання протоколу був діючим військовослужбовцем і до нього повинні застовуватися норми спеціальної процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто ст.266-1 КУпАП, що не було дотримано працівниками поліції.
ОСОБА_1 в судове засідання подано письмове пояснення в якому зазначено, він є військовослужбовцем, на трасі Покровськ-Дніпро його зупинив працівник поліції, якому він надав пароль, але йому все одно запропонували вийти з авто для перевірки документів. Під час перевірки працівником поліції тех паспорту та посвідчення водія було виявлено, що у нього відсутній страховий поліс на автомобіль. Потім йому запропонували поїхати до лікарні на обстеження алкоголю в крові, але так як він поспішав працівник поліції запропонував піднятися в приміщення блокпосту та на відео сказати, що він відмовляється від огляду та просили не показувати військовий квиток та не казати, що він військовослужбовець. На що він погодився, бо потрібно було виконувати бойове завдання.
ОСОБА_2 , який є заступником командира в/ч НОМЕР_2 , в судове засідання подано письмове пояснення в якому зазначено, що ОСОБА_1 є командиром автомобільного взводу НОМЕР_2 та є його підлеглим. 05.05.2025 року ОСОБА_1 отримав усний наказ щодо прибуття з місця дислокації с.Петропавлівка до м.Павлоград. Перед виїздом він особисто перевірив ОСОБА_1 на ознаки сп'яніння та вживання наркотичних засобів, візуально перевірив технічний стан автомобіля. По прибуттю до м.Павлоград начальником логістики також не було виявлено у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп'яніння або інших розладів в його поведінці.
Вислухавши захисника, вивчивши письмове клопотання захисника, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення, копії особистих документів, акт огляду на стан сп'яніння та направлення до мед закладу «Першотравенська МЛ» від 05.05.25 відносно ОСОБА_1 в яких зазначено, що останній відмовився від такого огляду, рапорт інспектора ВП№4, переглянувши диск відеофіксації правопорушення, приходжу до висновку, що наявні матеріали є достатніми для визнання вини ОСОБА_1 та призначення йому відповідного стягнення.
Вважаю доведеною вину водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов'язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України,МОЗ України від 09.11.2015№1452/735 або Конституцію чи закони України, в суді не надано.
У зв'язку з викладеним, вважаю за необхідне, визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами, що є достатнім для запобігання вчиненню в подальшому правопорушень.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).
Відповідно до вимог ст.266-1 КУпАП, огляд військовозобов'язаних Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
В данному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був за кермом власного транспортного засобу, про що він також зазначив у своєму особистому поясненні, а тому вважаю необхідним керуватись ст.15 КУпАП, так як відповідно до цієї норми за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху відповідальність військовослужбовців здійснюється на загальних підставах.
Після вивчення матеріалів справи немає жодних сумнівів в скоєнні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до статті 40-1КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п.5 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, який набрав чинності 1 листопада 2011 року, із змінами, ставка судового розміру встановлюються в таких розмірах у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, суддя
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. (отримувач: ГУК у Дніпр-кій обл/Дн-ка об./21081300 Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155 Банк отримувача: КазначействоУкраїни(ЕАП) Рахунок отримувача (IBAN): UA758999980313020149000004001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300 Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафиу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 грн. 50 коп (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено Дніпровським апеляційним судом.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя О. М. Курочкіна