Справа № 172/3291/25
Провадження 2/172/1502/25
Іменем України
31.03.2026 Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Попаснянського районного управління юстиції у Луганській області було зареєстровано шлюб між ним та відповідачкою, актовий запис № 44. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 04.01.2023 року шлюб між ними розірвано. У шлюбі вони набули спільну сумісну власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу № 708 від 14.07.2018 року приватним нотаріусом Попаснянського районного нотаріального округу Луганської області. Просить суд у порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складається з такого: А-1, а3, к - житловий будинок із прибудовами дерево, цегла загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., Б - сарай шлаколитий, Г - сарай шлаколитий, Пг - погріб камінь, К - душ цегла, Л - сарай шлаколитий, У - вбиральня цегла, № 1, 2 - огорожа дерево, метал, № 3, 4 - водопровід труби металеві, № 5 - колодязь залізобетонні кільця, № 6 - водопровід труби металеві, № 7 - каналізація пластикові труби, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане нерухоме майно.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи, судові витрати просить залишити за ним.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
У зв'язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
29.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Попаснянського районного управління юстиції у Луганській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис № 44. Після укладення шлюбу прізвище нареченої змінено на « ОСОБА_4 ».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеса від 04.01.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2025 року на підставі договору купівлі-продажу № 708 від 14.07.2018 року було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 1 ст. 61 СК України визначає, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» видно, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Таким чином, позивач довів достатніми, достовірним та належними письмовими доказами, що спірне майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний під час шлюбу сторін. Матеріали справи не містять відомостей про те, що між сторонами укладався шлюбний договір, наявність домовленості між сторонами щодо збільшення або зменшення часток майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, укладення між сторонами договору про поділ спільного майна. Тому зазначене нерухоме майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і відповідно до чинного законодавства підлягає поділу між подружжям в річних частинах.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з підстав вказаних вище.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263, 279, 280-281 ЦПК України, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності за кожним на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з такого: А-1, а3, к - житловий будинок із прибудовами дерево, цегла загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., Б - сарай шлаколитий, Г - сарай шлаколитий, Пг - погріб камінь, К - душ цегла, Л - сарай шлаколитий, У - вбиральня цегла, № 1, 2 - огорожа дерево, метал, № 3, 4 - водопровід труби металеві, № 5 - колодязь залізобетонні кільця, № 6 - водопровід труби металеві, № 7 - каналізація пластикові труби, припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане нерухоме майно.
3. Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.Г. Битяк