Справа № 199/7032/25
(1-кп/199/355/26)
31.03.2026 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
представників потерпілого - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042210000388 від 02.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 115 КК України, -
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, яке підтримали представники потерпілого, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , який спливає 04.04.2026 року, строком на 60 днів.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор посилався на встановлені у кримінальному провадженні обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України, а також наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, який був встановлений при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовженні. Так, тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, міра покарання, яке може бути йому призначено в разі доведення його вини дають підстави вважати можливим його переховування від суду. Крім того, після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 покинув місце свого проживання, його затримання відбулося в місті під час комендантської години, що дає підстави вважати можливим вчинення обвинуваченим активних дій щодо переховування від органі поліції.
За таких обставин прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, оскільки запобігти зазначеному ним ризику не зможе інший, більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на необґрунтованість його обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Вважає, що його дії мають бути перекваліфіковані, як нетяжкий злочин. Наміру ухилятися від суду та перешкоджати судовому розгляду він не має. Підтримав клопотання захисника про зміну йому вказаного запобіжного заходу на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на те, що зазначений прокурором ризик з плином часу зменшився. Враховуючи тривалість судового розгляду, подальше тримання обвинуваченого під вартою не може переслідувати легальну мету застосування такого запобіжного заходу. За таких обставин, просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, зокрема домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу, крім наявності ризиків, враховується обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років.
При цьому, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення ЄСПЛ «Хайредінов проти України»).
Загальне положення щодо розумних строків тримання під вартою викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішеннях у справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії». Зокрема, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 після вчинення кримінального правопорушення залишив місце проживання, пересувався містом в комендантську годину, коли був виявлений працівниками поліції, то представився іншою особою. Будучи військовозобов'язаним, під час дії воєнного стану ОСОБА_5 на військовий облік в ТЦК та СП станом на 31.03.2025 року не став, що вказує на схильність до ухилення від виконання встановленого законом обов'язку. Під час судового розгляду обвинувачений змінив свої показання, надані ним на досудовому розслідування в ході проведення слідчого експерименту.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, характер та обставини його вчинення, його моральні цінності свідчать про те, що обвинувачений, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк може переховуватися від суду, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд враховує, що на теперішній час в Україні триває воєнний стан, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) обвинуваченого настільки, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти даному ризику.
Вказаний ризик був встановлений при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на теперішній час не зменшився, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати реальною наявність мети продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання спробам ухилення обвинуваченим від суду.
При цьому, не є визначальним критерієм для цього сама по собі тривалість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи об'єктивні обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду вказаного кримінального провадження, зокрема вирішення питання про проведення судової експертизи за клопотанням сторони захисту.
Розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд відповідно до приписів ст. 183 КПК України неодноразово давав оцінку сімейному стану та позитивним даним, які характеризують особу обвинуваченого та заслуговують на увагу, проте вказані обставини не є такими, що здатні значно зменшити встановлені судом ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру, обставинам та тяжкості діяння, яке йому інкримінується. Відомостей про те, що за станом здоров'я до обвинуваченого не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою матеріали справи не містять.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину, який спричинив загибель людини, відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
За таких обставин, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання сторони захисту про його зміну на інший більш м'який запобіжний захід слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 177,183, 194,331,369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29.05.2026 року включно, без визначення застави.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1