Справа № 199/12470/25
(1-кп/199/399/26)
31.03.2026 місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі суду кримінальне провадження № 62025000000000333 відносно ОСОБА_2 за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки ризики, передбачені п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують своє існування, тому просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у раніше визначеному судом розмірі.
Дане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 307 КК України, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; ч. 3 ст. 307 КК України, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, є всі підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду. На думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_2 може незаконно впливати на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований та не має офіційно підтверджених джерел доходів.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_2 в разі продовження тримання ОСОБА_2 під вартою просили зменшити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави до мінімального розміру, визначеного законом.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання прокурора з долученими до нього додатками на підтвердження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі з урахуванням змісту ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14.01.2026, вважає, що на цей час продовжують існувати підстави для подальшого продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з наступного.
Так, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 09.02.2026 ОСОБА_2 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 09.04.2026 включно.
На цей час ОСОБА_2 продовжує обвинувачуватися у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, психотропних речовин; незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, наркотичних засобів у особливо великих розмірах з метою збуту, що було вчинено повторно.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, зважаючи на ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, обвинувачений, перебуваючи під загрозою застосування, в тому числі тяжкого покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, що, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який з вересня 2024 року по травень 2025 рік проживав у місті Одеса, де і був затриманий, який не має зареєстрованого постійного місця проживання в місті Дніпрі, офіційно не працевлаштований, не має офіційно-підтверджених джерел доходів, є підтвердженим ризик, передбачений п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки з огляду на зміст обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, тобто за версією сторони обвинувачення діяльність ОСОБА_2 , пов'язана із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, у тому числі збутом вказаних засобів та речовин у особливо великих розмірах та становила джерело доходу обвинуваченого.
У той же час суд вважає, що ризик, передбачений п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не існує, оскільки свідки сторони обвинувачення, згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, допитані в судових засіданнях.
При продовженні строку дії запобіжного заходу суд також враховує і ту обставину, що протягом перебування обвинуваченого під вартою будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції відносно останнього не надходило.
Також суд, зважаючи на вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_2 , який не є особою з інвалідністю та не страждає на тяжкі захворювання, відомості про його соціальні зв'язки, який офіційно неодружений, не має на утриманні дітей та осіб похилого віку, репутацію обвинуваченого, який характеризується задовільно, його офіційний майновий стан, а саме: відсутність будь-якого зареєстрованого за ним майна та офіційних грошових заощаджень, через відсутність офіційного працевлаштування та відсутність офіційних доходів, вважає, що вказані відомості про особу ОСОБА_2 , в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п. 1), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають підстави вважати, що на цей запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому підстав для заміни обвинуваченому даного запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, не вбачається.
Ухвалою суду від 09.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_2 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 151 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 502528 гривень.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_2 просили суд зменшити розмір застави до мінімального розміру, визначеного п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки визначений судом розмір застави для ОСОБА_2 є непомірним.
Надаючи оцінку заявам захисника та обвинуваченого щодо зменшення розміру застави, суд виходить з приписів ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Щодо обставин кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_2 , слід зазначити, що ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, психотропних речовин; незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, наркотичних засобів у особливо великих розмірах з метою збуту, що було вчинено повторно.
Щодо майнового та сімейного стану обвинуваченого ОСОБА_2 слід зазначити, що ОСОБА_2 офіційно неодружений, не має будь-якого зареєстрованого за ним майна та офіційних грошових заощаджень, не має офіційного працевлаштування та у нього відсутні офіційні доходи.
Проте, згідно обвинувального акту зазначено про використання безробітним ОСОБА_2 під час збуту наркотичних засобів та психотропних речовин автомобіля «Mazda 6», який не відноситься до бюджетних транспортних засобів, є автомобілем іноземного виробництва.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 зазначала, що проживала разом із ОСОБА_2 в місті Одеса без реєстрації шлюбу та займалася підприємницькою діяльністю у сфері послуг.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 - мама обвинуваченого ОСОБА_2 , повідомила суду, що вона офіційно працевлаштована обліковцем в корпорації «Агроовен», а ОСОБА_2 , незважаючи на відсутність офіційного працевлаштування, мав дохід, проживав окремо і допомагав їй матеріально.
Таким чином, вирішуючи питання щодо зменшення розміру застави, суд може стверджувати, що реальний спосіб життя ОСОБА_2 , його фактичні сімейний та майновий стан відрізняються від офіційно задекларованих, оскільки ОСОБА_2 , не маючи офіційного працевлаштування, мав певний дохід та у повсякденній діяльності користувався коштовними речами, зокрема автомобілем; не будучи в офіційному шлюбі, проживав в місті Одеса спільно з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, яка займалася підприємницькою діяльністю; мати ОСОБА_2 має офіційне працевлаштування в одній з провідних аграрних компаній України.
Відповідно, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_2 , його реального майнового і сімейного стану обвинуваченого, враховуючи його стан здоров'я та ризики, передбачені п. 1) та 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає, що застава в розмірі 151 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 502528 гривень, достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для ОСОБА_2 або потенційних заставодавців, якими можуть бути і інші фізичні або юридичні особи.
Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 199, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 29.05.2026 включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 151 (ста п'ятдесяти одного) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 502528 (п'ятсот дві тисячі п'ятсот двадцять вісім) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти під заставу, зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього обов'язки:
- не відлучатися із міста Дніпра без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- носити електронний засіб контролю.
Термін обов'язків у разі внесення застави визначити до 29.05.2026 включно.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Вручити копію ухвали учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя: ОСОБА_1