Справа № 199/3607/26
(3/199/1293/26)
іменем України
31.03.2026 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйов В.Л., за участю:
- особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення: ОСОБА_1
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, військовослужбовця, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №616076 від 16.03.2026 року слідує, що «15.02.2026 року приблизно о 21-25 годин, за адресою: м. Дніпро, вул. Конотопська (Ростовська), 177, ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI OUTLANDER з державним номерним знаком НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у лікаря нарколога та підтверджується висновком мед.закладу №412 від 15.02.2026 року, чим порушив п.2.9.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП».
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину не визнав. Пояснив, що не керував транспортним засобом, його привезли до СТО, так як його автомобіль зламався, та на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не рухався та не був зупинений. Факт вживання алкогольного напою не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується повністю доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №616076 від 16.03.2026 року, де викладені обставини скоєння правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсутні скарги, заяви, інші звернення ОСОБА_1 , що працівниками поліції порушені його конституційні права, зокрема право на захист або складанні протоколу, що дії поліцейських свідчать про грубе нехтування його прав як громадянина або особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;
- безперервним відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, де зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- висновком КП «ДБКЛПД» ДОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №412 від 15.02.2025 року, слідує, що 15.02.2026 року о 22-00 годин, ОСОБА_1 було оглянуто працівником медичного закладу, та після чого, складено висновок огляду, про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
- рапортом поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №1 УПП в Дніпропетровській області ДПП від 16.03.2026 року.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені, підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та мають істотне значення для розгляду справи як належний, допустимий доказ, крім того, відображають психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього як на особу, яка керувала транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Досліджений відеозапис є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи та на якому зафіксовано достовірну, повну та переконливу фіксацію відповідних подій. У виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 ЗУ «Про Національну поліцію України», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації подій та долучив відеозапис як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що зроблений відповідний запис в протоколі.
Під час дослідження відеозапису, судом було встановлено, що ОСОБА_1 на момент початку відеозапису, перебував за кермом транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який перебував у статичному положенні, не рухався, з увімкненими габаритами та з увімкненою панеллю приладів та вставленим ключем у замок запалювання. Інший осіб, які б могли перебувати поруч, окрім самого ОСОБА_1 , та працівників поліції судом встановлено не було.
Під час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, він неодноразово заявляв, що транспортним засобом не керував, а був доставлений до СТО для ремонту автомобіля.
Водночас, працівниками поліції вбачалось, що ОСОБА_1 було порушено п.2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У зв'язку із чим, останнього було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора Драгер, на що ОСОБА_1 погодився, після чого, працівниками з дотриманням чинного законодавства та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», та з позитивним результатом - 1,34% проміле, ОСОБА_1 був ознайомлений.
У зв'язку із чим, ОСОБА_1 висловив своє непогодження та був доставлений працівниками поліції до медичного закладу КП «ДБКЛПД» ДОР, та відповідно до результатів було складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого №412 від 15.02.2025 року, слідує, що 15.02.2026 року о 22-00 годин, ОСОБА_1 було оглянуто працівником медичного закладу, та після чого, складено висновок огляду, про те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Посилання ОСОБА_1 на те що, ним не скоєно адміністративного правопорушення, та недійсності окремих доказів відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого, суб'єктивного тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.
При цьому, ОСОБА_1 оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Доводи ОСОБА_1 про те, що факт керування транспортним засобом та зупинки транспортного засобу під його керуванням на відеозаписі не зафіксовано та він взагалі ним не керував, суд відхиляє.
Вказане твердження спростоване відеозаписом, на якому ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції, прямо заявляє, що був доставлений до СТО через несправність, водночас заявляє, що їхав додому. Також, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 виходить з транспортного засобу саме з водійського сидіння, не заперечував щодо того, факту, що він перебував за кермом, не відсилався на те, що якась інша особа перебувала за кермом, на водійському сидінні.
Крім того, відповідно до відеозапису ОСОБА_1 не надав жодних заперечень щодо фактично встановлених у нього ознак алкогольного сп'яніння та того, що він перебуває у такому стані.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Визначення терміну керування транспортним засобом було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративніправопорушення натранспорті,за якимкерування транспортнимзасобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
На переконання суду, винуватість особи ОСОБА_1 у вчиненні адміністративної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується долученими працівниками поліції доказами.
Суд вважає, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, ОСОБА_1 не було подано жодного доказу щодо невинуватості у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст. 130 КУпАП, та факти, які були зазначені у поясненнях, що подано суду, були спростовані на відеозаписі.
Призначаючи вид адміністративного стягнення, враховую характер і міру громадської небезпеки скоєного адміністративного правопорушення, який можливо вважати найбільш тяжким, тобто, суспільну небезпеку скоєного ним правопорушення, наслідками якого могли бути завдані його діями збитки або настанням негативних тяжких наслідків.
Стан сп'яніння, як узагальнене правове поняття - це психічний стан особи в момент вчинення правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини. При цьому знижуються передбачливість і обережність, зростають відхилення від нормальної поведінки та проявляються в більш широкому діапазоні небезпечна поведінка, неправильного сприйняття навколишнього та реагування на обстановку, яка склалась, втрачається реальне уявлення про те, що відбувається.
Слід зазначити, що перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 свідомо сів за кермо автомобіля, розуміючи, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, тобто скоїв дане правопорушення, не замислюючись при цьому, що вживання алкогольних напоїв та керування транспортним засобом може призвести до тяжких наслідків.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в справі про адміністративне правопорушення сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого їй адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у її вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Враховуючи вище, вважаю, що ОСОБА_1 винний в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і остання підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на викладене, вважаю можливим призначити ОСОБА_1 єдине, встановлене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортним засобів.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
В той же час, відповідно до п.13) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій.
Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вчинив правопорушення, будучи учасником бойових дій.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
На підставі п. 13) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь держави судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: В.Л. Воробйов