Справа № 643/7160/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1020/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 15 п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України
25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025221170000390 від 12.02.2025 за частиною 1 статті 114-1, частиною 3 статті 15, пунктом 8 частини 2 статті 115 КК України,
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволено та продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 08.05.2026, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із позбавленням волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник вказує на порушення вимог статті 184 КПК України, оскільки прокурор надав обвинуваченому клопотання без відповідних додатків, безпосередньо перед початком судового засідання, а не за три години до початку його розгляду. Жоден ризик, передбачений статтею 177 КПК України - не доведений. Ані досліджені докази, ані клопотання прокурора не містить обгрунтувань на підтвердження значного суспільного інтересу. Обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні доньку 2014 року народження, працював водієм таксі. У зв'язку із пошкодженням житла, внаслідок російської агресії, отримав довідку ВПО та фактично проживає у м. Харків. Захисник зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою з 12.02.2025, у зв'язку із чим, ризики у випадку зміни запобіжного заходу, відсутні. Суд не встановив достатніх підстав вважати, що більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити апеляційні вимоги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Відповідно до частини 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5частини першої цієї статті.
Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408,429,437-442Кримінального кодексу України. Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 злочинів та покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання винуватим, та дійшов обгрунтованого висновку, що ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 дій, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України не зменшився, продовжує існувати, у зв'язку із чим, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнє для запобігання вказаному ризику, з чим погоджується апеляційний суд. Водночас, суд зауважив, що стороною обвинувачення не доведено ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме вплив на свідків, оскільки свідки у вказаному кримінальному провадженні вже допитані судом. Не зважаючи на те, що судом першої інстанції встановлено зменшення ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, підстави для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою не відпали, враховуючи тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та обставини, викладені у обвинувальному акті. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо можливості визначення обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції враховує, що у даному провадженні свідки вже допитані, за повідомленням захисника, судом частково досліджено докази. З огляду на стадію судового провадження та зміст пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, який не буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків. Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій, що стане перешкодою для продовження судового провадження. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, останній обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності інших військових формувань в особливий період, що відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, а також у незакінченому замаху на умисне вбивство особи, у зв'язку з виконанням цією особою службового обов'язку, що є особливо тяжким злочином. Під час апеляційного розгляду обвинувачений повідомив, що протягом всього судового провадження у суді першої інстанції, прокурор не зміг довести пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення. Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що перевіряючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу того чи іншого кримінального правопорушення є завданням перш за все судового провадження у суді першої інстанції. З урахуванням стадії судового провадження, кваліфікації інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, яка має бути перевірена в ході судового провадження у суді першої інстанції за результатами дослідження доказів та оцінки всієї сукупності встановлених обставин, суд апеляційної інстанції підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний із тримання під вартою, не встановив. Захисник та обвинувачений зазначили, що ОСОБА_6 одружений, має доньку 2014 року народження, місце роботи та місце проживання. Наведені обставини щодо соціальних зв'язків обвинуваченого, колегія суддів приймає до уваги, поряд з цим, їх наявність не виключає можливості вжиття обвинуваченим заходів, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, у випадку застосування до нього більш м'якого покарання, враховуючи покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим. Доводи захисника про те, що клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурором було надано обвинуваченому з порушенням строку, визначеного статті 184 КПК України, не є безумовною підставою для скасування ухвали суду чи зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу. Обвинувачений у суді апеляційної інстанції звернув увагу на незадовільний стан його здоров'я та ненадання йому медичної допомоги в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Однак, до суду апеляційної інстанції не надано жодних належних медичних документів, які б вказували на наявність у обвинуваченого захворювань, які перешкоджають утриманню особи під вартою та на неможливість отримання ним необхідної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора. Колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості звертатися до суду першої інстанції із клопотанням про проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення у обвинуваченого захворювань, які перешкоджають його перебуванню під вартою, і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також має право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченого, в тому числі, стосовно його стану здоров'я. Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» встановлено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України. Приписи пунктів 2.5-2.8 Розділу ІІ Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту №212/20525, затвердженого Наказом МОЗ України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, передбачають право особи, узятої під варту, на консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини, право на вільний вибір лікаря, а також можливість, за необхідності, проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я для отримання необхідного лікування. Відповідно до зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність у особи, що перебуває під вартою, певних видів захворювань безумовно не виключає застосування до такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності відповідних процесуальних підстав, визначених КПК України. Наявність таких захворювань може бути підтверджена виключно висновком спеціалістів. Крім того, судом першої інстанції зобов'язано медичну частину № 27 Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях повторно провести медичне обстеження обвинуваченого з метою встановлення стану здоров'я та у разі потреби надати йому необхідну медичну допомогу відповідно до стану здоров'я останнього. У зв'язку із наведеним, судом апеляційної інстанції підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід не встановлено. За результатами перевірки ухвали суду першої інстанції порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції, ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 10 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: