Справа № 953/12550/25 Головуючий суддя І інстанції Демченко С. В.
Провадження № 33/818/995/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
18 березня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. за участі, захисника Халупко С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду від 02 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України,-
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Як установив суд9 листопада 2025 року о 08 годині 12 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Харкові по вул. Винниченка, 2, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамери поліцейського, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 2.5 Правил дорожнього руху України, зокрема, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, 19 листопада 2025 року о 08 годині 12 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Харкові по вул. Винниченка, 2, не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР, а саме:
- п.2.1а Правил дорожнього руху «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що тест постанови від 02.02.2026 року був опублікований 04.02.2026, апеляційна скарга подана 16.02.2026 року, тобто у десятиденний строк з урахуванням вихідних днів.
В обґрунтування підстав скасування постанови посилається на те, що долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер поліцейського не є небезперервними, а тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами по справі.
Зі змісту відеозаписів неможливо встановити, чи були роз'яснені працівниками поліції ОСОБА_1 його права та обов'язки. На відеозаписі відсутня фіксація пропозиції працівників поліції, адресована ОСОБА_1 , пройти огляд на стан сп'яніння та його відмова від проходження огляду.
Жодних відомостей щодо причин зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , на відеозаписі не зафіксовано.
Акцентував увагу на тому, що він ( ОСОБА_1 ) під час спілкування з патрульними поводив себе адекватно, жодних підстав вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у поліцейських не було.
Також автор апеляційної скарги зауважує, що працівниками поліції були грубо порушені вимоги ст. 266-1 КУпАП, які регламентують порядок здійснення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, оскільки ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, наразі проходить військову службу та виконує бойові завдання.
Беручи до уваги положення ст. 266-1 КУпАП, огляд водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння має бути проведений не працівниками поліції, а особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
За таких обставин огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведений працівниками поліції з порушенням вимог чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
У протоколах про адміністративні правопорушення відсутні відомості про свідків, які були присутні під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Також зауважує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки судом взагалі не перевірено дані про актуальний статус його посвідчення водія.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника Холупка С.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Названих вимог судом першої інстанції дотримано.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено інших об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України підтверджуються матеріали справи, а саме:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517262 від 19 листопада 2025 року;
- відеозаписом з бодікамери, на якому зафіксований факт руху автомобіля та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на той факт, що під час спілкування ОСОБА_1 з працівником патрульної поліції останнім ОСОБА_1 декілька раз детально запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, способи його проходження та наслідки відмови від огляду на стан сп'яніння.
Також відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що співробітники поліції повідомили ОСОБА_1 причини зупинки транспортного засобу, яким він керував. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, про що у встановленому порядку повідомили йому та запропонували пройти огляд для виявлення стану сп'яніння, на що останній відповів відмовою.
На відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 , після роз'яснення працівниками поліції його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, а також процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідків відмови, на пропозицію працівника поліції відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння.
Отже, на відеозаписі, який долучений до протоколу, зафіксовано всі обставини цієї справи, які відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому у розумінні положень ст. 251 КУпАП такий відеозапис є належним та допустимим доказом.
Відомості, зафіксовані на відеозаписі, повністю спростовують доводи сторони захисту та свідчать, що поліцейський діяв з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517262 від 19 листопада 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 власним підписом підтвердив, що він ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушенням та йому були роз'яснені права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також даними відеозапису.
- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 листопада 2025 року, у якому в графі "результати огляду" зазначено «відмова»;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому в графі «результати огляду на стан сп'яніння» зазначено «відмова»;
- рапортом заступника командира роти 6 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП;
- довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області Кирюши О., з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2013 року.
Апеляційний суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам законодавства, і він складений та підписаний уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Доводи апеляційної скарги захисника, суд вважає їх непереконливими з огляду на те, що вони головною мірою мають формальний характер, а в решті полягають у переоцінці окремих доказів із наданням їм тенденційної оцінки на користь сторони захисту, яка не відповідає їх дійсному змісту та не узгоджується з іншими доказами, а також в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, що не мають істотного значення і не спростовують винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.
Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою і дії посадової особи, яка його складала у порядку, передбаченому законом, ОСОБА_1 не оскаржував.
Оцінюючи доводи сторони захисту апеляційний суд зазначає, що дійсно, з долучених до справи матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Натомість ч. 1 ст. 15 КУпАП, передбачено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
З наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, та не спростовується стороною захисту, що транспортний засіб яким керував ОСОБА_1 перебуває у його особистому користуванні та не перебуває на балансі військової частини або військового формування.
Більше того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 у період часу, коли його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, здійснював службові обов'язки, пов'язані з несенням військової служби.
Навпаки на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що саме повертається до військової частини з відпустки, що автомобіль є його власністю, а тому суд правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 має нести відповідальність на загальних підставах, тобто відповідно до норм ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.
За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, як і в доданих до матеріалів справи інших доказах, на яких зафіксовано достатньо відомостей, що доказують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на те, що поліцейські порушили положення ст. 266 КУпАП, так як в протоколі не зазначені свідки, які були присутні під час огляду, не заслуговують на увагу, оскільки під час процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння були застосовані технічні засоби відеозапису, про що вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, який долучений.
Твердження захисника стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому містяться лише фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, що, на думку захисника, порушує принцип безперервності її застосування, а тому не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, оскільки на диску зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано.
До того ж, у даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, у тому числі з результатами огляду, що містяться у відповідному акті.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і могли б бути підставами для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено та при розгляді даної справи судом не встановлено.
Щодо факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, то він підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517265 від 19 листопада 2025 року, відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 24 травня 2017 року, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування на 1 (один) рік; постановою серії ЕНА № 5190102 від 10 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн; довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Бикової К. про повторність; рапортом заступника командира роти 6 батальйону 3 УПП в Харківській області.
Доводи захисника про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами, є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так з відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що він дійсно був позбавлений права керування транспортними засобами та вказане право у подальшому поновлене не було.
Окрім того, до матеріалів справи долучена копія постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 24 травня 2017 року, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування на 1 (один) рік.
Таким чином, в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, 19 листопада 2025 року о 08 годині 12 хвилин керував транспортним засобом ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Харкові по вул. Винниченка, 2., що охоплюється диспозицією ч.5 ст. 126 КУпАП
Таким чином, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити щодо необґрунтованості доводів апеляційної скарги, оскільки зібраними по справі доказами в повній мірі підтверджена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.
Отже, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою, підстав же для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду від 02 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП України - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови скласти та оголосити о 16-00 годині 23 березня 2026 року.
Суддя О.Ю. Грошева