26 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/7384/18
провадження № 22-ц/4809/977/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування Міської ради м. Кропивницького про стягнення грошової компенсації вартості частки житлового будинку,-
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено; припинено право власності ОСОБА_3 на 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , виділивши 3/8 частки зазначеного житлового будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 323424,00 грн компенсації вартості 3/8 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ; здійснено розподіл судових витрат.
Відповідно до ухвали Фортечного районного суду міста Кропивницького від 09 березня 2026 року виправлено описку у рішенні Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на зазначені судові рішення місцевого суду.
У частині оскарження скаржниками рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 354 ЦПК України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Частина третя статті встановлює, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зі змісту рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року вбачається, що рішення суду проголошено 17 лютого 2025 року, повний текст складено 24 лютого 2025 року.
Апеляційним судом встановлено, що скаржниками апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда скаржниками подано 16 березня 2026 року, тобто після спливу присічного річного строку, визначеного ч. 2 ст. 358 ЦПК України, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за виключенням, зокрема, випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи.
Подана скаржниками апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року, обґрунтоване тим, що відповідач ОСОБА_2 не був присутній у жодному судовому засіданні, не отримував судових повісток, не отримував копії рішення суду, а тому об'єктивно не знав ані про розгляді справи, ані про її результат. Про існування справи та про постановлене рішення він дізнався лише 12 березня 2026 року, тобто після постановлення ухвали від 09 березня 2026 року про виправлення описки.
Обставин та причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 подана апеляційна скарга не містить.
Вирішуючи заявлене клопотання, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У постановах Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23) міститься висновок про те, що під неповідомленням особи про розгляд справи в контексті ч. 2 ст. 358 ЦПК України слід розуміти випадки, коли учасник справи взагалі жодним чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду.
Системно аналізуючи положення ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи (постанова Великої Палата Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18).
Апеляційним судом у даній справі з'ясовано, що ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2022 року було залучено до участі у справі правонаступником ОСОБА_5 - ОСОБА_1 в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 158 том 1).
Відповідно до ст. 59 ЦПК права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.
З аналізу викладеного вбачається, що ОСОБА_2 не може посилатися на те, що він не був повідомлений про розгляд даної справи, оскільки його інтереси у даній справі представляла його законний представник - ОСОБА_1 , яка брала участь у даній справі як особисто, так і через представника, а також була присутня у судовому засіданні 12 лютого 2025 року, у якому судом оголошувалась вступна та резолютивна частини оскаржуваного рішення (а.с. 35-36 том 2).
Таким чином, у апеляційного суду відсутні підстави для поновлення скаржникам пропущеного присічного строку на апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року.
Апеляційним судом враховано, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожна особа має право на справедливий та публічний розгляд своєї справи в розумний термін незалежним і неупередженим судом, який визначений законом, що вирішить будь-які цивільні суперечки або встановить обґрунтованість будь-яких кримінальних обвинувачень, які проти неї висунуті.
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов'язків». Таким чином, у пункті 1 статті 6 Конвенції представлено «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле («Голдер проти Сполученого Королівства», § 36).
«Право на суд» та право на доступ до суду не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав («Де Жуфр де ла Прадель проти Франції», § 28, і «Станєв проти Болгарії», § 229).
ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 зазначила, що норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (ч. 2 ст. 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
Враховуючи наведене, у відкритті апеляційного провадження в частині оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року належить відмовити на підставі ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження у частині оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року додані до апеляційної скарги клопотання скаржників про забезпечення апеляційної скарги та про зупинення виконання рішення суду, розгляду апеляційним судом не підлягають.
При цьому, питання прийнятності поданої скаржниками апеляційної скарги у частині оскарження ухвали Фортечного районного суду міста Кропивницького від 09 березня 2026 року буде розглянуте апеляційним судом у встановленому процесуальним законом порядку.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 354, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині оскарження рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 лютого 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний