25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/33803/24
провадження № 51-139 км 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024100090002516, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоніколаєвка Іланського району Красноярського краю РФ, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо засобів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено за ч. 4 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 23 серпня 2024 року, приблизно о 18 год 23 хв., перебуваючи у магазині «Антошка», який розташований на третьому поверсі ТРЦ «COSMO MULTIMALL» за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6-А, маючи умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, знаходячись у торгівельному залі вказаного магазину, взяв велосипед марки «Migilong RM Рожевий 12» вартістю 4 498,33 грн і не розраховуючись за нього пройшов сигнальні рамки магазину, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши ПП «РЕДХЕД ФЕМІЛІ» майнову шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду, на підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки.
Стверджує, що скасовуючи вирок суду першої інстанції та призначаючи
ОСОБА_7 реальне покарання у виді позбавлення волі, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про неможливість його виправлення без відбування покарання. Вказує, що обставини, на які послався суд, а саме, що
ОСОБА_7 неодружений, офіційно непрацевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, самі по собі не свідчать про необхідність ізоляції особи від суспільства, при цьому належним чином не враховано добровільне відшкодування обвинуваченим шкоди на стадії апеляційного розгляду та інші дані про його особу.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримав.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України, а також вид та розмір призначеного покарання, у касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Зі змісту скарги захисника вбачається, що він порушує питання про недотримання апеляційним судом визначених законом вимог, що стосуються порядку відбування покарання, які пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
Так, у апеляційній скарзі прокурор ставив питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим застосуванням до ОСОБА_7 ст. 75 КК України, що потягло безпідставне звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням та ухвалення апеляційним судом в цій частині нового вироку.
Погодившись з доводами прокурора, вказаний суд в обгрунтування зазначив, що звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням місцевий суд врахував ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку сторони обвинувачення про можливість досягнення мети покарання без ізоляції його від суспільства, відсутність претензій з боку потерпілої сторони та тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема, наявність утриманців та бажання виправитись і відшкодувати шкоду, його вік та стан здоров'я.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав про безгрунтовність висновку суду щодо можливості звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки дані про особу обвинуваченого, які наведені у вироку судом та обставина, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття, не дають підстав вважати, що його виправлення можливе без відбування покарання.
Також апеляційним судом враховано обставини вчинення кримінального правопорушення та особу засудженого, який не одружений, офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних умисних кримінальних правопорушень, в тому числі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти кримінальні правопорушення.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що наведені обставини у даному випадку не є такими, які б свідчили про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що відшкодування ОСОБА_7 на стадії апеляційного розгляду заподіяної матеріальної шкоди не спростовує правильності висновку суду щодо неможливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України.
Таким чином призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 цього Кодексу, оскільки є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирок суду апеляційної інстанції достатньо вмотивований та відповідає приписам ст. 420 КПК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3