30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 439/1968/23
провадження № 51-394 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 січня 2026 року,
встановив:
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 лютого 2026 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вказані судові рішення залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали. При цьому скаржнику було роз'яснено, що у разі неусунення недоліків касаційну скаргу буде повернуто.
Оскільки у наданий строк недоліки усунуті не були, касаційну скаргу було повернуто.
Разом із тим, у межах передбаченого процесуального строку захисник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ті самі судові рішення, яка за своїм змістом є аналогічною раніше поданій та подана без додержання вимог п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 заперечуючи законність засудження свого підзахисного ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 342 Кримінального кодексу України, як і раніше не наводить належного обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також не зазначає про такі порушення норм права, які відповідно до ст. 412 КПК є істотними та тягнуть за собою обов'язкове скасування оспорюваних судових рішень із призначенням нового судового розгляду, з огляду на підстави, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, у взаємозв'язку з положеннями статей 412, 413 цього Кодексу.
Натомість, захисник фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її дано попередніми судами та по суті посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку. На зазначене скаржнику було вже наголошено в попередніх ухвалах Верховного Суду, проте, незважаючи на це, захисник продовжує подавати касаційні скарги тотожного змісту.
Звертаємо увагу, що формальні та неконкретизовані твердження про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, який здійснює перегляд судових рішень у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, що прямо випливає з приписів ч. 2 ст. 433 та ч. 3 ст. 26 КПК, а відтак не наділений повноваженнями самостійно відшуковувати підстави для задоволення касаційної скарги.
При цьому, звернувшись з касаційною скаргою захисник ОСОБА_4 знову не зазначає конкретних порушень норм матеріального та процесуального права, які, на його думку, були допущені апеляційним судом під час перевірки вироку з урахуванням приписів статей 404, 409, 419 КПК, а також не конкретизує, на які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції не надав відповіді. Відтак, скарга не містить належного обґрунтування на підтвердження доводів про незаконність ухвали апеляційного суду.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження та унеможливлює здійснення касаційного перегляду судових рішень.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 січня 2026 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3