30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 163/666/25
провадження № 51-751 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_4 ,
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 02 липня 2025 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з перевезеннями пасажирів та вантажів через державний кордон України на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.
Цим же вироком ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 332 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з перевезеннями пасажирів та вантажів через державний кордон України на строк 3 (три) роки.
Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнив.
Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання змінив, призначив ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК у виді пробаційного нагляду на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з перевезеннями пасажирів та вантажів через державний кордон України на строк 3 роки, з конфіскацією всього майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК поклав на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішив питання строку відбування основного покарання.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Суд визнав ОСОБА_4 винуватим у незаконному переправленні особи через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів
Також суд визнав ОСОБА_5 винуватим у незаконному переправленні особи через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_4 достеменно знаючи про існування заборони виїзду за межі України військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, перебуваючи на посаді машиніста тепловоза у ВСП «Локомотивне депо Ковель» Львівської філії АТ «Укрзалізниця», який в силу своїх посадових обов'язків здійснює виїзди за кордон, а саме у Республіку Польща в період робочої зміни, у грудні 2024 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, під час зустрічі з ОСОБА_7 , яка відбувалась за попередньою домовленістю у м. Ковель, висловив готовність допомогти останньому незаконно перетнути державний кордон України. У подальшому, 15 січня 2025 року, перебуваючи поблизу с. Машів Ковельського району, керуючись прямим умислом та корисливим мотивом, ОСОБА_4 підтвердив свої наміри і висловив пропозицію ОСОБА_7 щодо можливості незаконного переправлення останнього через державний кордон України шляхом перевезення тепловозом через пункт пропуску з приховуванням від прикордонного контролю у Республіку Польща за грошову винагороду у розмірі 8000 доларів США.
На виконання вказаних усних домовленостей, достовірно знаючи, що у ОСОБА_7 немає права для перетину державного кордону у період дії на території України воєнного стану, ОСОБА_4 , 21 січня 2025 року близько 22:55 год, у період робочої зміни, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного залізничного сполучення «Ягодин», що знаходиться у с. Римачі по вул. Призалізнична 13, Ковельського району, Волинської області, продовжуючи свій злочинний умисел, переслідуючи мету незаконного збагачення шляхом одержання грошових коштів за незаконне переправлення особи через державний кордон України, діючи умисно, за попередньою змовою з помічником машиніста ВСП «Локомотивне депо Ковель» Львівської філії АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_5 , спільно з останнім заховав ОСОБА_7 у охолоджувальну шахту тепловоза M62-1385 з метою подальшого незаконного переправлення його через державний кордон України шляхом перевезення тепловозом через пункт пропуску «Ягодин» з приховуванням від прикордонного контролю у Республіку Польща, за що отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 8 000 доларів США, про що не було відомо ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 достеменно знаючи про існування заборони виїзду за межі України військовозобов?язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, перебуваючи на посаді помічника машиніста тепловоза у ВСП «Локомотивне депо Ковель» Львівської філії АТ «Укрзалізниця», який в силу своїх посадових обов'язків здійснює виїзди за кордон у складі локомотивної бригади, а саме у Республіку Польща в період робочої зміни, на виконання усних домовленостей з машиністом ВСП «Локомотивне депо Ковель» Львівської філії АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 щодо можливості незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України шляхом перевезення тепловозом через пункт пропуску з приховуванням від прикордонного контролю у Республіку Польща, достовірно знаючи, що у останнього немає права для перетину державного кордону у період дії на території України воєнного стану, ОСОБА_5 21 січня 2025 року близько 22:55 год, у період робочої зміни, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного залізничного сполучення «Ягодин», що знаходиться у с. Римачі по вул. Призалізнична 13, Ковельського району Волинської області, діючи умисно, за попередньою змовою з машиністом ОСОБА_4 , спільно з останнім заховав ОСОБА_7 у охолоджувальну шахту тепловоза M62-1385 з метою подальшого незаконного переправлення його через державний кордон України шляхом перевезення тепловозом через пункт пропуску «Ягодин» з приховуванням від прикордонного контролю у Республіку Польща.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, а також істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду апеляційним судом не враховано належним чином, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна. ОСОБА_4 діяв з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та попри воєнний стан та мобілізацію, здійснив незаконне переправлення військовозобов'язаного чоловіка через державний кордон України, що свідчить про його підвищено суспільну небезпечність.
Вказує, що вагомих обставин, які стосуються питань суспільної небезпечності та в юридичному аспекті впливають на вибір способу обмеження прав і свобод винного, апеляційним судом не було враховано.
Також прокурор зазначає, що призначення покарання у виді пробаційного нагляду у такій категорії кримінальних проваджень суперечитиме меті зазначеній у ст. 50 КК та не сприятиме запобіганню вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами в майбутньому.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржуються.
Мотиви Суду
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 50 КК значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й домірністю, яка є проявом справедливості.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Згідно з частиною 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Пом'якшуючі обставини чи їх сукупність мають бути в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, а згідно ч. 4 цієї статті пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Згідно із ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції у межах поданої апеляційної скарги, наведених вимог процесуального закону дотримався.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, не погодившись із вироком, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу у якій ставив питання про зміну вироку в частині призначеного покарання та призначення ОСОБА_4 менш суворого покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок у частині призначеного ОСОБА_4 покарання, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, відомості про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, матір дружини - пенсіонерка та інвалід 2 групи, батьки - особи з інвалідністю 3 групи, характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого апеляційний суд визнав щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання суд не встановив.
Обґрунтовуючи застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК та признання основного покарання у виді пробаційного нагляду, суд апеляційній інстанції, проаналізувавши вказані норми матеріального права обґрунтовано зазначив, що наведені вище обставини мають зв'язок між причинами, обставинами вчинення кримінального правопорушення, його наслідками і у їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК, та дають право суду призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, перейшовши до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (частини) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Отже, визначаючи таку міру покарання, суд апеляційної інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, форму вини, наслідки, які настали внаслідок його вчинення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також встановлення обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення в сукупності з іншими обставинами провадження.
При цьому апеляційний суд зазначив, що саме таке покарання, із застосуванням ст. 69 КК, у виді пробаційного нагляду з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов'язаною з перевезеннями пасажирів та вантажів через державний кордон України та з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_4 , відповідатиме вимогам статей 50, 65 цього Кодексу та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Крім того, призначене покарання, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим чи м'яким.
Водночас, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд не знайшов достатніх підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК. Із такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанцій є обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3