Справа № 642/7432/25
Провадження № 1-кс/642/476/26
Іменем України
30 березня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання представника власниці майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025221220000552 від 15.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, -
27 березня 2025 року представник власниці майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Холодногірського районного суду м. Харкова з клопотанням про скасування арешту майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220000552 від 15.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Ухвалою від 14 січня 2026 року, у справі №642/7432/25, накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме мобільний телефон Xiaomi "Poco M5S" IMEI НОМЕР_1 . На даний час пройшло більше двох місяців з моменту вилучення телефону, телефон не мав логічного захисту, що було продемонстровано слідчому. Слідчий мав достатньо часу на огляд та ознайомлення з вмістом телефону. На даний час вже відпала підстава для арешту майна. Жодної інформації яка б містила ознаки злочинної діяльності даний телефон не має. Просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року (справа №642/7432/25, провадження № 1-кс/642/60/26), вилучене 09.01.2026 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місце мешкання та реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Xiaomi (Miui), «Poco M5S», чорно - синього кольору, який знаходиться у чохлі типу «книжка» коричневого кольору з ідентифікуючи ознаками пристрою: IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_1 , IMEI (слот SIM 2): відсутній, з мобільною карткою оператора зв'язку з номером НОМЕР_2 всередині.
Представник власниці майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'вився, звернувся з заявою про розгляд клопотання без його участі, просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 також в судове засідання не з'вився, надав заяву до суду про розгляд клопотання без його участі, проти скасування арешту майна не заперечував.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, належно оцінивши наявні докази, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12025221220000552 від 15.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
09.01.2026 у період часу з 06 год. 38 хв. по 08 год. 19 хв., на підставі ухвали слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 24.12.2025 слідчим проведено санкціонований обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місце мешкання та реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено наступне: -мобільний телефон Xiaomi (Miui), «Poco M5S», чорно - синього кольору, який знаходиться у чохлі типу «книжка» коричневого кольору з ідентифікуючи ознаками пристрою: IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_1 , IMEI (слот SIM 2): відсутній, з мобільною карткою оператора зв'язку з номером НОМЕР_2 всередині.
Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.01.2026 року накладено арешт на майно, що було вилучене під час обшуку 09.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для накладення арешту стало те, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон має значення для проведення подальшого досудового розслідування та встановлення осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення, та може бути використаний як доказ.
27 березня 2026 року до суду звернувся представник власниці майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 з клопотанням, в якому просить скасувати арешт який було накладено ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.01.2026 на майно, вилучене під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місце мешкання та реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон Xiaomi (Miui), «Poco M5S», чорно - синього кольору, який знаходиться у чохлі типу «книжка» коричневого кольору з ідентифікуючи ознаками пристрою: IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_1 , IMEI (слот SIM 2): відсутній, з мобільною карткою оператора зв'язку з номером НОМЕР_2 всередині, який належить ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що на даний час пройшло більше двох місяців з моменту вилучення телефону, телефон не мав логічного захисту, що було продемонстровано слідчому. Слідчий мав достатньо часу на огляд та ознайомлення з вмістом телефону. Жодної інформації яка б містила ознаки злочинної діяльності даний телефон не має, тому в подальшому арешті потреба відпала.
Відповідно до ст.16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканність права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на вилучене майно.
Отже, правовою підставою для накладення арешту зазначений п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, ч.11 ст.170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Зазначені положення закону кореспондуються з положеннями статті 100 КПК України, відповідно до якої речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю (ч.1 ст.100 КПК), а відповідно до п.1 ч.6 ст.100 КПК речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Отже на теперішній час вилучення майна у ОСОБА_3 , яка є власницею належного їй майна та позбавлення її права користування та розпорядження своєю власністю не є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження в контексті положень розумності, співрозмірності та виправданості.
Відповідно до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016року №5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» передбачено, що особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому ст.174 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з викладених обставин, суд вважає, що арешт підлягає скасуванню, оскільки відпала потреба в застосуванні арешту вилученого майна, що належить ОСОБА_3 , оскільки вона не являється підозрюваною чи обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення.
Обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення експертного дослідження, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів потрібно довести також необхідність саме тривалого утримання майна і неможливість отримання доказової інформації першими двома способами (без його вилучення або в строк, встановлений для тимчасового вилучення майна без рішення суду про його арешт).
Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки тривале позбавлення доступу до цих пристроїв без доведеної нагальної потреби є надмірним тягарем для особи та порушує баланс між інтересами слідства та правом на мирне володіння майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника власниці майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 14.01.2026 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 173, 174, 372 КПК України, -
Клопотання представника власниці майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025221220000552 від 15.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 14 січня 2026 року (справа №642/7432/25, провадження № 1-кс/642/60/26), у кримінальному провадженні № 12025221220000552 від 15.04.2025, за ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: - мобільний телефон Xiaomi (Miui), «Poco M5S», чорно - синього кольору, який знаходиться у чохлі типу «книжка» коричневого кольору з ідентифікуючи ознаками пристрою: IMEI (слот SIM 1): НОМЕР_1 , IMEI (слот SIM 2): відсутній, з мобільною карткою оператора зв'язку з номером НОМЕР_2 всередині, та повернути його законному володільцю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1