30 березня 2026 року
Справа № 642/5177/25
Провадження № 2/642/264/26
Іменем України
30 березня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Степанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
04 вересня 2025 року представник позивача адвокат Кеню Д.В. через електронний суд звернувся до суду з позовом, мотивувавши його тим, що 13 жовтня 2016 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено кредитний договір №26257042346802, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у формі кредитної лінії. Надалі між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з яким АТ «Банк Кредит Дніпро» 28 березня 2024 року передало (відступило) ТОВ «Цикл Фінанс» належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, в тому числі вимогу про сплату заборгованості до відповідача.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 18 454,73 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9296,23 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 9158,5 грн. Також представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувана з АТ «Банк Кредит Дніпро» детальний розрахунок заборгованості та виписка по особовим рахункам.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву, проте в судовому засіданні 23.03.2026 представник відповідача не визнав позовні вимоги та зазначив, що наданий представником позивача кредитний договір є по суті опитувальником та не може свідчити про укладення кредитного договору, окрім того розрахунок заборгованості складений адвокатом, а не представником банку.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2016 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26257042346802-КР (опитувальник).
У Розділі 8 договору «Заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки» ОСОБА_1 просив ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відкрити на його ім'я поточний рахунок в гривнях та випустити на його ім'я платіжну картку для здійснення розрахунків по цьому рахунку. Вид основної картки Visa Gold PayWave.
Відповідно до розділу 9 договору «Заява про надання кредиту» визначено параметри кредиту: без пільгового періоду; строк кредиту - 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту; процентна ставка згідно з умовами, встановленими Тарифами банку; договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від банку про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з'являється після отримання відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту.
Відповідно до розділу 11 договору «Інші умови», ОСОБА_1 звернувся до банку з пропозицією (офертою) укласти Комплексний договір про надання банківських послуг на умовах, викладених у вищевказаній заяві про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки та заяві про надання кредиту та на умовах, викладених банком в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (надалі УДБО) і Тарифах Банку, розміщених на офіційному сайті банку. Поданням та підписанням заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, заяви про надання кредиту, підтвердив наступне, зокрема: 1) шляхом підписання ним та уповноваженим представником банку заяви про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки між ним та банком укладається договір про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки, невід'ємною частиною якого ж УДБО, Тарифи, заява про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки; 2) до моменту укладення договору надання платіжної картки банк ознайомив його з умовами договору платіжної картки, а також з Тарифами та УДБО, з якими він згоден та зобов'язується виконувати. Банк надав йому примірники договору про надання платіжної картки, Тарифів та УБДО.
Згідно з пунктами 13, 14 розділу 11 договору «Інші умови» ОСОБА_1 підтвердив, що отримав картку Visa Gold PayWave № НОМЕР_1 терміном дії до 31 жовтня 2019 року, а також логін та пароль для доступу до Free Bank. Підтвердив укладення Комплексного договору про надання банківських послуг № 26257042346802-КР від 03 жовтня 2016 року між ним та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на зазначених в нього умовах.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 13 жовтня 2016 по 28 жовтня 2024 року, яка надана на виконання ухвали суду від 10.12.2025.
Відповідно до довідки наданої ТОВ «Цикл Фінанс» загальна сума непогашеної заборгованості станом на 22 серпня 2025 року за кредитним договором №26257042346802 від 13 жовтня 2016 року становить 18 454,73 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9296,23 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 9158,5 грн.
Окрім того, вказана сума заборгованості також підтверджується розрахунком заборгованості, складеного представником банку на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.
28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №28/03-24, відповідно до якого на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 Цивільного кодексу України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку. Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором.
Відповідно до п. 12.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності) Сторін, та діє до 28.03.2027 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
28 березня 2024 року АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу №28/03/24 від 24 березня 2024 року, за яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №26257042346802, де боржником є ОСОБА_1 .
На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №26257042346802 від 13 жовтня 2016 року від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс», надано витяг з реєстру боржників, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 18 454,73 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9296,23 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 9158,5 грн.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Докази прав нового кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов'язався повернути позику та відсотки за користування нею, однак свого зобов'язання вчасно не виконав, позику не повернув, відсотки не сплатив.
Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.
Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно та належним чином, та з урахуванням переходу права вимоги про повернення боргу за кредитним договором на підставі договору факторингу до позивача, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права ТОВ «Цикл Фінанс» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту.
Як роз'яснив Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц , від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20, від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін. належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Як вже було встановлено судом, стороною позивача надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.10.2016 по 28.03.2024. Вищевказана виписка по рахунку свідчить про рух платежів, зокрема отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі та користуванням ним кредитними коштами).
Разом з тим, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №26257042346802-КР від 13 жовтня 2016 року, банк просив, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути з відповідача прострочену заборгованість по відсоткам у розмірі 9 158,50 грн.
У комплексному договорі про надання банківських послуг № 26257042346802-КР (опитувальник) процентна ставка не зазначена.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позивач не надав Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком, на умови якого послався в позовній заяві.
При цьому, позивачем до матеріалів справи не надано підтверджень, що саме з наведеним в розрахунках заборгованості розміром відсотків відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи Кредитний договір, а також те, що вищевказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами (розмір і порядок нарахування), відсутність у договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, посилання позивача про наявність заборгованості за відповідачем по відсоткам судом відхиляються, оскільки достовірно не підтверджені належними та допустимими доказами.
За таких обставин, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови надання банківських послуг, Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем комплексного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Банк Кредит Дніпро» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок оплати, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Щодо заперечень представника відповідача з приводу складення розрахунку заборгованості адвокатом, а не представником банку, то дані твердження спростовуються наданим представником АТ «Банк Кредит Дніпро» розрахунком заборгованості та випискою по картці на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2025 про витребування доказів.
Заперечення представника відповідача щодо неможливості вважати підписаний відповідачем кредитний договір, який є по суті опитувальником та не може свідчити про укладення кредитного договору спростовуються висновками суду, викладеними вище.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 50,37%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 220,16 гривень (2422,40 : 100 х 50,37 = 1 220,16).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги №43453613 від 02 січня 2025 року, укладеного між адвокатом Кеню Д.В. та ТОВ «Цикл Фінанс», додаткової угоди №26257042346802 до договору про надання правничої допомоги, актом №26257042346802 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги та детальним описом виконаних адвокатом робіт, яким передбачено, що вартість послуг на професійну допомогу станом на 22 серпня 2025 року за договором від №43453613 від 2 січня 2025 року становить 3000 грн.
Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).
Беручи до уваги складність справи, яке є справою середньої складності, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог, враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1 511,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 509, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 633, 634, 1048, 1056 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» виниклу заборгованість за кредитним договором №26257042346802-КР від 13 жовтня 2016 року у розмірі 9 296 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 23 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» 1 220 (одна тисяча двісті двадцять ) гривень 16 копійок грн судового збору та 1 511 (одна тисяча п'ятсот одинадцять) грн. 10 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.03.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ: 43453613, місцезнаходження: м. Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв