30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 686/23643/25
провадження № 61-3682ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького апеляційного суду про відшкодування моральної шкоди,
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2026 року визначено підсудність справи Тернопільському апеляційному суду.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.
16 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що:
«Тернопільський апеляційний суд виніс ухвалу від 02 березня 2026 року, якою повернув мою апеляційну скаргу без розгляду скаржнику, тобто мою апеляційну скаргу направив особі, яка не є учасником процесу, оскільки учасником процесу є позивач та відповідач. Такі рішення ведуть не тільки до підриву довіри до судової гілки влади, а й до анігіляції судової влади як такої»;
«Вважаю Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2026 р. незаконною і такою, що підлягає негайному скасуванню, оскільки вона являється доказом катування мене відмовою у здійсненні правосуддя»;
«… суд не міг за власною ініціативою приймати рішення, яке не було заявлено в апеляційній скарзі, чим порушив принцип диспозитивності, рівності і змагальності сторін, верховенства права і правової визначеності, процесуальної економії та аксіоми «з порушеного права - права не виникає» і «що засновано на брехні - не може бути правом», в тому числі і застосовувати до мене захід процесуального примусу у вигляді штрафу»;
«… система українського правосуддя набуває всіх ознак характерних картелю»;
« … на замовлення судді Апеляційного суду Хмельницької області Бережного С.Д., який безпідставно використав авторитет держави Україна»;
«Це свавілля було загорнуте у видимість правосуддя».
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За змістом статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, ухвалу Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22)).
Безперечно, учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також щодо незалежності та безсторонності суддів. Він вправі висловити ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід. Проте має бути стриманим і коректним, утримуватися від надання особистісних характеристик й оцінок, а тим паче від огульних і надуманих звинувачень (див. ухвалу Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 23-24)).
З огляду на викладене, подання вказаної заяви у формі, яку використав заявник, яка містить зневажливі та образливі висловлювання на адресу суду, які не притаманні для написання ділових документів, є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи.
Заявник щонайменше не виконав обов'язок виявляти повагу до суду та суддів, тому суд визнає подання такої касаційної скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами.
Тому касаційну скаргу слід повернути.
Повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 44, 260, 261 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 березня 2026 року у справі № 686/23643/25 вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков