30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 686/15648/25
провадження № 61-3088ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,
02 березня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
В скарзі зазначив, що «Хмельницький апеляційний суд (гордий та незалежний суд, що незалежний як від рішень ЄСПЛ, так і від норм національного законодавства та Законів Логіки і здорового глузду) виніс незаконну Постанову від 11 лютого 2026, якою частково задовольнив мою апеляційну скаргу. Такі рішення ведуть не тільки до підриву довіри до судової гілки влади, а й до анігіляції судової влади як такої.».
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
За змістом статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, пункті 1 абзацу другого частини четвертої статті 135, частині дев'ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України (див. зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 20), ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19, ухвалу Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 21-22).
Дії учасника справи чи його представника мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, суду, суддів тощо. У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 8 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 (пункт 22)).
Безперечно, учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також щодо незалежності та безсторонності суддів. Він вправі висловити ці сумніви у поданій до суду заяві про відвід. Проте має бути стриманим і коректним, утримуватися від надання особистісних характеристик й оцінок, а тим паче від огульних і надуманих звинувачень (див. ухвалу Верховного Суду від 29 серпня 2022 року у справі № 127/11940/21 (пункти 23-24)).
В ухвалах Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі № 686/15645/25, від 24 березня 2025 року у справі № 686/24080/25, від 24 березня 2025 року у справі № 686/20004/25 зазначено, що «касаційна скарга - це процесуальний документ, на складання якого поширюються, окрім інших, вимоги щодо стриманості, коректності та юридичної аргументованості. Тому допустимою до певної межі є критика конкретних судових рішень через їхню невідповідність визначеним законом вимогам. Але недопустимим є зневажливе ставлення до суду як інституції. Скаржник, подаючи касаційну скаргу, діяв не з метою виконання завдання цивільного судочинства, коли використав саркастичне зауваження про апеляційний суд. Він щонайменше не виконав обов'язок виявляти повагу до суду та суддів того суду. Формально вжив висловлювання, яке мало б виглядати як похвала («гордий і незалежний»), але далі уточнив, що апеляційний суд є незалежним «як від рішень ЄСПЛ, так і від норм національного законодавства та Законів Логіки і здорового глузду». Внаслідок цього створив контраст між позитивною формою та негативним змістом, що є ознакою сарказму. Наведене саркастичне висловлювання містить приховану негативну оцінку скаржником апеляційного суду як інституції, приписування останньому ігнорування норм права, законів логіки та здорового глузду, тобто свавілля й ірраціональності. Цим заперечується професійна спроможність суду. Таке узагальнення є дискредитуючим, а його використання у касаційній скарзі спрямоване не на виконання завдання цивільного судочинства, а на образу апеляційного суду та його суддів. З огляду на вказане дії скаржника з подання касаційної скарги із таким змістом є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. Тому касаційну скаргу слід повернути».
З огляду на викладене, подання вказаної заяви у формі, яку використав заявник,яка містить зневажливі висловлювання на адресу суду, які не притаманні для написання ділових документів, є проявом недобросовісної реалізації відповідного процесуального права всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи.
Заявник щонайменше не виконав обов'язок виявляти повагу до суду та суддів, тому суд визнає подання такої касаційної скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами.
Тому касаційну скаргу слід повернути.
Повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 44, 260, 261 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі № 686/15648/25 вважати неподаною та повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков