Ухвала
11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 552/1248/23
провадження № 61-1645ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтавагаз» про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди,
22 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вперше направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду
м. Полтави від 8 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 25 вересня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для надання заявником заяви про поновлення строку
на касаційне оскарження із наведенням причин пропуску строку та доказів
на їх підтвердження, зокрема відносно недотримання апеляційним судом встановленого статтею 272 ЦПК України порядку видачі або направлення копії судового рішення; надання доказу сплати судового збору у розмірі 24 294,4 грн; уточнення викладеного у касаційній скарзі клопотання відповідно до вимог
статті 392 ЦПК України; зазначення номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету
у ОСОБА_1 ; надіслання уточненої касаційної скарги на адресу Верховного Суду з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь
у справі.
На виконання її вимог 6 лютого 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу; заяву про поновлення строку на касаційне оскарження; клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Продовжено заявнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження порушення апеляційним судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, та про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу
в передбачений ЦПК України строк.
Також Верховним Судом зазначено, що ОСОБА_1 до клопотання про поновлення строку додано заяву про видачу судового рішення від 25 вересня
2023 року, адресовану Полтавському апеляційному суду (вх. № 15690/23
від 25 вересня 2023 року); клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, адресоване Київському районному суду м. Полтави від 29 січня 2024 року
(вх. № 4345 від 29 січня 2024 року), з відміткою про те, що з матеріалами
справи ОСОБА_1 ознайомився 31 січня 2024 року. Проте сам по собі факт отримання заявником копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції поза межами встановленого законом строку без наведення об'єктивних причин
з наданням відповідних доказів неможливості отримання копії судового рішення,
не може свідчити про безумовне підтвердження наявності таких причин та визнання їх поважними.
Копію ухвали Верховного Суду від 7 лютого 2024 року ОСОБА_1 отримав
16 лютого 2024 року.
29 лютого 2024 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 7 лютого
2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження; клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 1 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 8 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року визнано неподаною та повернено заявнику, оскільки ОСОБА_1 вказані в ухвалі Верховного Суду від 10 січня 2024 року недоліки не усунув, а саме, не надав доказів на підтвердження порушення апеляційним судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, та про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу
в передбачений ЦПК України строк.
Крім того, в ухвалі Верховний Суд зазначив, що ОСОБА_1 долучив до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ті ж самі докази, які були додані до його заяви на усунення недоліків касаційної скарги від 6 лютого
2024 року.
16 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду міста Полтави від 8 червня 2023 року
і постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; уточнення клопотання касаційної скарги щодо дати ухвалення оскаржених судових рішень, суду, який їх ухвалив, зазначення, у якій саме частині ОСОБА_1 їх просить скасувати, та викладення вимог касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України; надання уточненої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості інших учасників справи.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 8 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 8 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року повернено заявнику, оскільки ним не виконано вимог ЦПК України щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.
6 лютого 2026 року ОСОБА_1 сформував у підсистемі «Електронний суд» касаційну скаргу (втретє), зареєстровану судом 9 лютого 2026 року, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині стягнення з позивача судового збору, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 червня 2023 року у цій частині залишити в силі.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Вказану касаційну скаргу ОСОБА_1 подав до Верховного Суду з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження і заявляє клопотання про поновлення цього строку.
В обґрунтування вказує, що вперше з касаційною скаргою він звернувся до Верховного Суду ще до вручення йому копії оскаржуваної постанови апеляційного суду - 20 грудня 2023 року, до якої долучив клопотання про поновлення строку із належним обґрунтуванням, проте ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року його касаційну скаргу залишено без руху. На виконання вимог цієї ухвали
29 січня 2024 року і 31 січня 2024 року він направив до суду касаційну скаргу у новій редакції та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2024 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, оскільки ним не надано доказів на підтвердження порушення судом апеляційної інстанції порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, і не надані докази майнового стану для звільнення від сплати судового збору. 23 лютого 2024 року заявник направив до Верховного Суду заяву на виконання вимог ухвали суду
від 7 лютого 2024 року, однак ухвалою Верховного Суду від 1 березня 2024 року його касаційну скаргу повернено у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду від 7 лютого 2024 року. 15 березня 2024 року ОСОБА_1 вдруге направив до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, яку ухвалою Верховного Суду
від 8 квітня 2024 року залишено без руху. У цій ухвалі суд не заперечував ні проти доказів майнового стану, ні проти клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. На виконання вимог ухвали суду від 8 квітня 2024 року ОСОБА_1 19 квітня 2024 року направив до Верховного Суду касаційну скаргу
у новій редакції та заяву про виконання вимог ухвали. 15 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернено ОСОБА_1 .
Зазначає, що оскільки Верховний Суд в ухвалах від 8 квітня 2024 року і 15 травня 2024 року не заперечував проти клопотань про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на касаційне оскарження, то заперечення щодо них
в ухвалах від 10 січня 2024 року, від 7 лютого 2024 року, від 1 березня 2024 року штучно надумані.
Оскільки Верховний Суд ухилявся від розгляду його касаційної скарги, заявник припинив спроби касаційного оскарження судових рішень та вирішив захистити свої права шляхом подання адміністративного позову до Полтавського апеляційного суду про порушення порядку вручення судового рішення. Розгляд
справи № 440/6889/24 тривав рік, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року провадження у справі закрито
у зв'язку з тим, що ці правовідносини підлягають вирішенню в рамках
справи № 552/1248/23. На цю ухвалу заявник подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої 28 січня 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою залишив ухвалу суду від 10 грудня 2025 року без змін.
Вказує, що його права на своєчасне отримання судового рішення були порушені, проте Верховним Судом не відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою, спроба оскарження через адміністративний суд також не вдалася, тому він добросовісно користувався своїми процесуальними правами і обов'язками;
тривалий строк від ухвалення оскаржуваної постанови до дня подання цієї касаційної скарги обумовлений об'єктивними і незалежними від заявника обставинами.
Вважає, що зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення свідчать про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Вивчивши зміст поданого заявником клопотання про поновлення строку, касаційний суд вважає, що вказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не свідчать про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи. Зазначене відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і які не залежали від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення.
Касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення,
і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Вказаний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23)
і є застосованим при вирішенні питання поновлення строку на касаційне оскарження.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова Полтавського апеляційного суду ухвалена 25 вересня 2023 року. Забезпечено надання загального доступу 3 жовтня 2023 року.
ОСОБА_1 вперше подано касаційну скаргу 22 грудня 2023 року,
а не 20 грудня 2023 року як зазначає заявник, з пропуском строку на касаційне оскарження. Тому ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням причин пропуску строку та доказами на їх підтвердження. Також, оскільки заявником не дотримано вимог ЦПК України щодо форми і змісту касаційної скарги, він мав надати доказ сплати судового збору; уточнити касаційну скаргу; зазначити номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету
у нього; надіслати уточнену касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
6 лютого 2024 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 10 січня 2024 року, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу; заяву про поновлення строку на касаційне оскарження; клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Проте вимоги цієї ухвали заявник належним чином не виконав, у зв'язку з чим ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено та продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2024 року, оскільки заявником не надано доказів порушення апеляційним судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, та про обставини, що об'єктивно перешкоджали отримання вказаного судового рішення і поданню касаційної скарги у передбачений ЦПК України строк.
У цій ухвалі Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт отримання заявником копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції поза межами встановленого законом строку без наведення об'єктивних причин з наданням відповідних доказів неможливості отримання копії судового рішення, не може свідчити про безумовне підтвердження наявності таких причин та визнання їх поважними.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 7 лютого 2024 року ОСОБА_1 29 лютого 2024 року подав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження і клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Проте ухвалою Верховного Суду від 1 березня 2024 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 визнано неподаною та повернено заявнику з підстав неусунення вказаних в ухвалі Верховного Суду від 10 січня 2024 року недоліків. У цій ухвалі також заначено, що ОСОБА_1 долучив до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ті ж самі докази, які були додані до його заяви на усунення недоліків касаційної скарги від 6 лютого 2024 року.
Вдруге з касаційною скаргою на рішення суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду 16 березня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 8 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Заявнику було надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; уточнення клопотання касаційної скарги щодо дати ухвалення оскаржених судових рішень, суду, який їх ухвалив, зазначення у якій саме частині ОСОБА_1 їх просить скасувати, та викладення вимог касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України; надання уточненої касаційної скарги та її копій відповідно до кількості інших учасників справи.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 8 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року його касаційну скаргу повернено, оскільки ним
не виконано вимог ЦПК України щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.
6 лютого 2026 року ОСОБА_1 сформував у підсистемі «Електронний суд» касаційну скаргу втретє, зареєстровану судом 9 лютого 2026 року, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року в частині стягнення
з нього судового збору.
Посиланнязаявника у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення на те, що Верховний Суд ухилявся від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 , тому він припинив спроби касаційного оскарження судових рішень та вирішив захистити свої права шляхом подання адміністративного позову до Полтавського апеляційного суду про порушення порядку вручення судового рішення, не є поважною підставою для поновлення строку, оскільки подані заявником касаційні скарги неодноразово залишалися без руху та поверталися заявнику у зв'язку з невиконанням ним їх вимог.
Крім того, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, тоді як захистити свої права шляхом подання адміністративного позову залежали саме від волевиявлення ОСОБА_1 і його юридичного визначення.
Посилання заявника на те, що він добросовісно користувався своїми процесуальними правами і обов'язками, а тривалий строк від ухвалення оскаржуваної постанови до дня подання цієї касаційної скарги обумовлений об'єктивними і незалежними від заявника обставинами, в тому числі спробою оскарження в порядку адміністративного судочинства бездіяльності суду апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Причин, які пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду для касаційного оскарження постанови, заявником не зазначено та не підтверджено відповідними і належними доказами.
За таких обставин касаційна скарга відповідно до частини третьої
статті 393 ЦПК України залишається без руху з наданням заявнику права надати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням виключних випадків, як передбачено частиною третьою статті 394 ЦПК України, поновлення строку на касаційне оскарження після спливу одного року з дня складення повного судового рішення. Якщо заявником у встановлений судом строк не буде подано заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням виключень, передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 394 ЦПК України.
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.
Якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням виключень для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, не буде подано заявником у зазначений строк, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко