16 березня 2026 року
м. Київ
справа № 761/23249/23
провадження № 61-13252св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув клопотання ОСОБА_1 про повернення судового зборув справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») премію з нагоди святкування Нового року в розмірі 28 700,00 грн, заохочення за відпрацьований повний календарний 2018 рік без періодів тимчасової непрацездатності в розмірі 28 700,00 грн, одноразову допомогу при переїзді на роботу в іншу місцевість у розмірі 25 300,00 грн та 6 325,00 грн за переїзд разом з ним його дитини, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 листопада 2021 року до 11 травня 2022 року в розмірі 215 671,40 грн, а всього - 304 696,40 грн.
15 січня 2024 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
20 червня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року скасовано в частині відмови в стягненні одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість та відмови в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при переїзді на роботу в іншу місцевість у розмірі 25 300,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25 300,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, в якій просив їх в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача премію з нагоди Нового року в розмірі 28 700,00 грн, заохочення за відпрацьований календарний рік в розмірі 28 700,00 грн, одноразову допомогу за переїзд в іншу місцевість в розмірі 25 300,00 грн та 6 325,00 грн за переїзд разом з ним його дитини, середній розрахунок за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 733 622,40 грн та сплачений судовий збір.
20 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження.
18 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з мотивів, що оскаржені судові рішення ухвалені в малозначній справі та не підлягають касаційному оскарженню, наявність обов'язкових підстав перегляду судових рішень заявником не доведено.
14 січня 2026 року ОСОБА_1 подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 141 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Підстави повернення судового збору передбачені статтею 7 Закону № 3674-VI. Зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі № 816/731/16 (адміністративне провадження № К/9901/9639/19) викладено висновок, що наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції. Зазначене підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження» та неможливість їх ототожнення. Пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), зокрема в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пункт 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI не передбачає, що унеможливлює задоволення клопотання товариства про повернення судового збору. Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16 (провадження № 11-42апп19).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16 (провадження № 11-42апп19) виснувала, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), зокрема в апеляційній та касаційній інстанціях. Отже, наведеною нормою Закону № 3674-VI передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі. Однак, оскільки Велика Палата Верховного Суду закриває касаційне провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, то підстав для повернення судового збору немає.
У постанові від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16 (провадження №11-42апп19).
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року справу № 405/2617/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зміст правової проблеми пов'язаний із застосуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI під час розгляду касаційним судом клопотання про повернення особі сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. Подання скаржником такого клопотання обумовлено закриттям касаційного провадження, яке було відкрите помилково.
У вказаному пункті Закону № 3674-VI визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), зокрема в апеляційній та касаційній інстанціях.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 12 лютого 2025 року послався на висновки Великої Палати Верховного Суду (ухвала від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16) та Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (ухвала від 22 листопада 2019 року в справі № 816/731/16) щодо застосування зазначеної вище норми права, з якими колегія суддів не погоджувалась з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 квітня 2025 року в цій справі мотивувала повернення справи на розгляд відповідної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду тим, що тлумачення норм ЦПК України та Закону № 1402-VIII свідчить, що Велика Палата Верховного Суду має право переглядати судові рішення в касаційному порядку за касаційною скаргою; не може розглядати окремі процесуальні клопотання, наприклад, про повернення судового збору, якщо справа вже вирішена касаційним судом. Якщо підстав для передачі справи за касаційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду немає, усі процесуальні питання, включаючи повернення судового збору, вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду як суд касаційної інстанції.
Велика Палата вже висловила аналогічну правову позицію в ухвалі від 29 травня 2024 року в справі № 727/9565/22 (провадження № 14-64цс24, пункти 37-38). Вона зазначила, що окремі клопотання, не пов'язані з переглядом судового рішення за касаційною скаргою, не підлягають розгляду Великою Палатою Верховного Суду. Такі питання вирішує суд, який розглядає справу в касаційному порядку.
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року в справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року в справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21).
З урахуванням наведеного, зважаючи на ієрархію висновків Верховного Суду, у разі різного тлумачення норм процесуального права в цій справі підлягає застосовуванню саме висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 29 травня 2019 року в справі № 820/4918/16 (провадження № 11-42апп19), від якого в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) Велика Палата Верховного Суду не відступила, тому відсутні підстави для повернення судового збору.
Керуючись статтею 7 Закону 3674-VI, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська