31 березня 2026 року
м. Київ
справа № 161/21645/24
провадження № 61-3553ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (далі - ТОВ «Волинь-зерно-продукт»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 314 700 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2025 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки 27 листопада 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Волинь-зерно-продукт» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 284 700 грн. Стягнуто з ТОВ «Волинь-зерно-продукт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 094 грн. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Поставною Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «Волинь-зерно-продукт» залишено без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2025 року залишено без змін.
Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 02 березня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Волинь-зерно-продукт» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.
18 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Волинь-зерно-продукт» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Предметом спору у цій справі є відшкодування майнової шкоди у розмірі 284 700 грн та моральної шкоди - 30 000 грн, а всього на загальну суму 314 700 грн.
Таким чином, загальна ціна позову становить314 700 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (250 х 3 328 грн = 832 000 грн).
Отже, судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Колегія суддів враховує мотиви судових рішень і доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються оцінки доказів у справі, та вважає, що з огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій усіх обставин справи та надання обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, незгода відповідача з ухваленими судовими рішеннями у цій справі не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами двох інстанцій.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягало б касаційному оскарженню, у цій справі Верховним Судом не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ «Волинь-зерно-продукт» подало касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, і не обґрунтували наявності виключних обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 жовтня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник