30 березня2026 року
м. Київ
справа № 650/2219/25
провадження № 61-3903ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 грудня 2025 року та постановуХерсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога-Плюс», про розірвання договору оренди землі,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Ютс-Агропродукт», ТОВ «Перемога-Плюс», в якому просив розірвати договір оренди землі від 23 листопада 2012 року (із змінами в редакції додаткової угоди від 28 грудня 2017 року), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ютс-Агропродукт», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983600:02:028:0041 загальною площею 9.67 га, з урахуванням договору купівлі-продажу № 1704/25-23 від 17 квітня 2025 року між ТОВ «Ютс-Агропродукт» та ТОВ «Перемога-Плюс».
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, позовні вимоги задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі від 23 листопада 2012 року (із змінами в редакції додаткової угоди від 28 грудня 2017 року), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Ютс-Агропродукт», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520983600:02:028:0041 загальною площею 9.67 га, з урахуванням договору купівлі-продажу № 1704/25-23 від 17 квітня 2025 року між ТОВ «Ютс-Агропродукт» та ТОВ «Перемога-Плюс».
24 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Ютс-Агропродукт» подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом року, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).
У цій справі ціна позову становить 58 362,15 (орендна плата землі сукупністю платежів за три роки (292 542,16 грн * 6,65% * 3), що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа є малозначною у силу вимог закону.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно з підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, - касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника, посилаючись на те, що оскаржувана постанова створює небезпечний прецедент фактичного «автоматичного» розірвання договорів оренди та стягнення орендної плати за землі, які де-факто є зоною смертельної небезпеки, оскільки спірна земельна ділянка віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Обов'язок сплачувати орендну плату за умов, коли жоден державний орган не гарантує безпечне використання ділянки для виробництва сільськогосподарської продукції, покладає на ТОВ «Ютс-Агропродукт» як на суб'єкта господарювання надмірний фінансовий тягар без можливості отримання доходу з такої землі, що суперечить економічній природі оренди і підриває платоспроможність товариства. Тобто, тягар відповідальності у даній ситуації держава перекладає виключно на суб'єкта господарювання. При цьому справа не обмежується одним договором, від обраного судом підходу залежить правова доля всього земельного банку скаржника на територіях, що постраждали від збройної агресії, оскільки інші орендодавці можуть ініціювати аналогічні позови, спираючись на це рішення як орієнтир. Важливість цієї справи також полягає в тому, що основним видом діяльності скаржника є вирощування зернових культур, а земельні ділянки, що перебувають в оренді ТОВ «Ютс - Агропродукт», є основним активом товариства та єдиною базою його виробничої діяльності, а, отже, будь-яке покладення обов'язку сплачувати орендну плату за неможливості їх безпечного використання, напряму загрожує економічній стабільності та подальшому існуванню бізнесу скаржника.
Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Заявником фактично порушено питання застосування норм матеріального права за конкретних обставин справи, пов'язаних із виконанням зобов'язань за договором оренди в умовах, що склалися щодо окремих земельних ділянок. Такі доводи не свідчать про наявність правової проблеми загального характеру, яка потребує формування єдиної правозастосовчої практики, а зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин та незгоди з наданою їм правовою оцінкою.
Посилання на значний суспільний інтерес також є необґрунтованим, оскільки спір виник із договірних правовідносин та не виходить за межі приватного інтересу сторін. Сам по собі вплив подібних спорів на окрему сферу господарської діяльності або їх поширеність не надає їм ознак суспільно значущих у розумінні процесуального закону.
Доводи щодо виняткового значення справи для заявника зводяться до посилань на можливі негативні фінансові наслідки та вплив рішення на його господарську діяльність. Водночас такі обставини є типовими для будь-якого майнового спору та пов'язані зі звичайними ризиками здійснення підприємницької діяльності, а відтак не свідчать про наявність виняткового значення цієї справи у розумінні закону і, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютс-Агропродукт» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 01 грудня 2025 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 650/2219/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко