27 березня 2026 року
м. Київ
справа № 357/9193/20
провадження № 61-15863ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності,
11 грудня 2025 року засобами поштового зв'язку Білоцерківським міським ВДВС вперше подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявнику в зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2026 року поновлено ДП «Сетам» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу.
12 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку скаржник повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Разом з касаційною скаргою просить поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року касаційну скаргу залишено без руху, заявнику запропоновано навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
04 березня 2026 року засобами поштового зв'язку Білоцерківський міський ВДВС подав заяву, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що первинна касаційна скарга подана в строки, встановлені ЦПК України. Державним виконавцем були вчинені дії щодо направлення клопотання про сплату судового збору за подання касаційної скарги та самостійно визначено ставку судового збору у розмірі 6 726,40 грн, який сплачено 25 грудня 2025 року. Державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, в рамках якого оскаржуються дії, не мав змоги вчасно ознайомитись з ухвалами суду касаційної інстанції та усунути недоліки касаційної скарги, оскільки не має електронного кабінету. А в підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету Білоцерківського відділу ДВС надходить велика кількість документів, зокрема і з автоматизованої системи виконавчих проваджень, доступ до електронного кабінету є тільки у начальника відділу та, відповідно, державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження та дії якого оскаржуються, не мав змоги вчасно ознайомитись з ухвалами суду касаційної інстанції та усунути недоліки касаційної скарги. Іншими засобами зв'язку відділу зазначені ухвали не надходили. Враховуючи, що первинна касаційна скарга подана в строки, встановлені ЦПК України, а повторне подання касаційної скарги відбулось впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, тобто без зловживання правом, просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, №21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі №640/11452/19 вказав, що «поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами».
В ухвалі від 23 лютого 2026 року Верховний Суд зазначив, що право на повторне звернення до суду після повернення касаційної скарги не є самостійною підставою поновлення строку касаційного оскарження. Зазначені у клопотанні причини неусунення недоліків касаційної скарги на виконання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2025 року не свідчать про поважність причин такого невиконання, зокрема, доказів технічних проблем у роботі його електронного кабінету в системі «Електронний суд» у період з 17 грудня 2025 року до 21 січня 2026 року не надано. Скаржник не обґрунтував та не надав належних доказів того, що саме йому перешкоджало оскаржити судові рішення в межах встановленого строку на касаційне оскарження, оскільки заявником не зазначено поважних причин, за яких не було усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 17 грудня 2025 року, не зазначає, що йому перешкоджало подати повторно касаційну скаргу у період з 21 січня 2026 року аж до 12 лютого 2026 року враховуючи, що його скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2026 року лише у зв'язку з необхідністю сплати судового збору.
У повторному клопотанні поновлення строк на касаційне оскарження заявник посилається на ті ж обставини, які ухвалою від 23 лютого 2026 року визнано Верховним Судом такими, що не підтверджують поважних причин такого пропуску.
Посилання на сплату судового збору ще 25 грудня 2025 року такою причиною не є, оскільки не зазначено, чому докази такої сплати не було надано на виконання ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2025 року.
Посилання на те, що державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження, не мав змоги вчасно ознайомитись з ухвалами суду касаційної інстанції та усунути недоліки касаційної скарги, оскільки не має електронного кабінету, колегія суддів не може прийняти, оскільки предметом розгляду у цій справі не є оскарження дій виконавця і який не є стороною або учасником провадження в цій справі, а касаційна скарга подана начальником Білоцерківського відділу ДВС.
Крім того, ще 30 липня 2025 року окремою ухвалою у справі № 299/8199/23 Верховний Суд звертав увагу Міністерства юстиції України на необхідність вжиття невідкладних заходів для виконання вимог закону щодо реєстрації всіма державними виконавцями індивідуальних електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
За таких обставин скаржником не продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження, а вказані ним підстави не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2025 року тапостанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 357/9193/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко