06 березня 2026 року
м. Київ
справа № 369/5743/23
провадження № 61-2160ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так із залученням третіх осіб, спрямовані на зміну місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , фактичним місцем проживання наразі якого є разом з його батьком ОСОБА_1 ; заборонити будь-яким фізичним особам, у тому ОСОБА_2 перешкоджати ОСОБА_1 виконувати батьківські права, у тому числі у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 .
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 лютого
2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1
про забезпечення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
22 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30,32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року
у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правовий висновок про те, що неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.
Отже, ухвала суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову та постанова апеляційного суду про залишення такої ухвали без змін,
не входить до переліку судових рішень, які можуть бути предметом оскарження у касаційному порядку в контексті положень частини першої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу заявником подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду
міста Києва від 21 лютого 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська