Справа № 621/872/26
Провадження 1-кп/621/206/26
31 березня 2026 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_3
обвинувачений - ОСОБА_4
захисник - адвокат ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальну справу №621/872/26 (провадження ЄРДР №42022221750000334 від 14.11.2022), за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Комсомольський Зміївського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 114-2 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , являючись уродженцем смт.Комсомольський Зміївського району Харківської області та мешканцем міста Слобожанське Чугуївського району Харківської області, у період після повномасштабного воєнного вторгнення в Україну з боку держави-агресора (російської федерації, далі - рф), яке розпочалось 24.02.2022, вирішив стати на шлях протиправної діяльності та вчинив злочин проти основ національної безпеки України, пов'язаний з несанкціонованим поширенням інформації про розташування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 як мешканець міста Слобожанське Чугуївського району Харківської області , де він зареєстрований та фактично мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , був достатньо обізнаним щодо місць розташування господарських будівель та будівель для культурних закладів, торгівельних, промислових та комунікаційних об'єктів на території міста, а також інших прилеглих до нього населених пунктів, добре орієнтувався на місцевості.
Перебуваючи на території міста Слобожанське Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_4 , не пізніше 10.05.2025 року, використовуючи власний акаунт у месенджері «Telegram» з ім'ям користувача « ОСОБА_6 », зареєстрований за телефонним номером мобільного оператора зв'язку НОМЕР_1 , розпочав контактувати на постійній основі з особою на ім'я « ОСОБА_7 », під ніком користувача « ОСОБА_8 », більш точні дані особи встановити не виявилось за можливе, який використовував акаунт, прив'язаний до телефонного номеру російського мобільного оператора НОМЕР_2 .
В подальшому ОСОБА_4 , не пізніше 02.08.2025 року, спілкуючись у месенджері «Telegram» з особою на ім'я « ОСОБА_7 », під ніком користувача « ОСОБА_9 , який використовував акаунт у вказаному месенджері, прив'язаний до телефонного номеру російського мобільного оператора НОМЕР_2 , надав свою добровільну згоду останньому щодо передачі йому наявної інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.
Таким чином, ОСОБА_4 , не маючи патріотичних проукраїнських переконань, дотримуючись антиукраїнської політико-ідеологічної мотивації, своїм умисним волевиявленням підтвердив наявність у нього виникнення прямого умислу на вчинення протиправного злочинного діяння, спрямованого на поширення відомостей про місця розташування підрозділів ЗСУ.
02 серпня 2025 року та 29 листопада 2025 року, перебуваючи за адресою свого фактичного проживання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , володіючи інформацією про перебування особового складу Сил оборони України на підконтрольній території України, діючи умисно, за допомогою встановленого каналу зв'язку із використанням власного акаунту у месенджері «Telegram» з ім'ям користувача « ОСОБА_6 », зареєстрованого за телефонним номером мобільного оператора зв'язку НОМЕР_1 , в особистому листуванні з особою на ім'я « ОСОБА_7 », під ніком користувача « ОСОБА_10 », який використовував акаунт у вказаному месенджері, прив'язаний до телефонного номеру російського мобільного оператора НОМЕР_2 , передавав останньому шляхом надсилання текстових повідомлень наявні у нього відомості з прив'язкою до місцевості, місця розташування військовослужбовців Збройних Сил України:
- 02.08.2025 року, о 08 год 08 хв, надіслав повідомлення наступного змісту російською мовою: «Все приблизительно, плюс минус, четыредевять.пятьшестьпятьвосемьтриноль,тришесть.пятьшестьдватривосемьтри.четиредевять,пятьвосемьсемьвосемтриодин,тришесть.четыредевятьсемьвосемодинодин.»;
- 29.11.2025 року, о 06 год. 35 хв., здійснив відправлення відомостей про знаходження та переміщення особового складу, військової техніки та транспортних засобів сил оборони України у вигляді повідомлення російською мовою наступного змісту: «Таких во очию невидел, четыредевятьтритридвадевятьНтришестьдвасемьчетырешесть четиредевятьтритриодинпятьНтртшестьдвасемьчетышестьЕ»;
- 29.11.2025 року, о 06 год 37 хв, надіслав повідомлення російською мовою наступного змісту: «Восемькапониров надороге былотримодинодинтри временвьетнама натреках»;
- 29.11.2025 року, о 06 год 45 хв, надіслав повідомлення російською мовою про знаходження та переміщення особового складу, військової техніки та транспортних засобів сил оборони України наступного змісту: «Ездиль за грибами, одни польские четыредевятьтричетыредватринтришестьдвачетырепятьнолье резвернуливояки».
Згідно з отриманими від ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостями, за вказаними координатами, а також на ділянках місцевості поблизу зазначених координат, які були вказані у відправлених ОСОБА_4 повідомленнях, у перелічені періоди часу та дати, дійсно виконувались завдання за призначенням підрозділами сил оборони України, зокрема, на визначених та обладнаних позиціях, а також розміщувався особовий склад підрозділів Збройних Сил України, які залучені до виконання завдань з надання відсічі збройній агресії рф проти України, їх транспортні засоби та озброєння, задіяне у виконанні бойових завдань.
При цьому, поширена ОСОБА_4 інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, або іншими уповноваженими державними органами.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування як поширення інформації про розташування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, оскільки така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, за що передбачено відповідальність за частиною 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України.
17 березня 2026 між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника - адвоката ОСОБА_12 укладена угода про визнання винуватості, за змістом якої обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 114-2 Кримінального кодексу України, у повному обсязі повідомленої йому підозри, щиро покаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочину. Сторони дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, а також узгодили покарання, що має бути призначено обвинуваченому, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
В угоді зазначені наслідки її укладення та затвердження, встановлені статтею 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, визначені статтею 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Обвинувачений ОСОБА_13 в судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся, та просив затвердити угоду про визнання винуватості. Підтвердив добровільність укладення ним угоди про визнання винуватості та розуміння наслідків її укладення, а також обмеження права на оскарження.
Захисник ОСОБА_5 просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Суд роз'яснив обвинуваченому його права, передбачені ч.4 статті 474 КПК України; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ч.2 статті 473 КПК України. Суд переконався у добровільності укладення угоди та в тому, що угода не є наслідком насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.
Дослідивши зміст обвинувального акту та угод про визнання винуватості, заслухавши позиції учасників судового засідання, упевнившись у добровільності позиції обвинувачених, суд зазначає наступне:
Згідно з пунктом 1 ч.3 статті 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, затвердити угоду.
За частинами 4, 5 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані як поширення інформації про розташування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, оскільки така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України, яке, згідно положень статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до тяжкого злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до положень статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю вказаного злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає положенням 472 КПК України.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Сторони уклали угоду добровільно, обставин, які б свідчили про неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, судом не встановлено.
Обставин, передбачених ч.7 статті 474 КПК, які є підставою для відмови в затвердженні угоди, під час судового засідання не встановлено. При укладенні угоди враховані положення Загальної частини Кримінального кодексу України, які регламентують види покарань та засади призначення покарань.
Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтею 65 Кримінального кодексу України.
Так, за частиною 2 статті 114-2 Кримінального кодексу України, поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Сторонами кримінального провадження під час укладення угоди про визнання винуватості та узгодження покарання враховано фактичні обставини справи, тяжкість діяння, вчиненого в умовах воєнного стану, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та узгодили між собою покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Суд погоджується з узгодженим покаранням, яке, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідає справедливим очікуванням суспільства.
Європейський суд з прав людини у пункті 90 рішення у справі "Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії" від 29.04.2014 (заява № 9043/05) зазначив, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання. Угоди про визнання провини не лише надають такі вагомі переваги, як прискорений розгляд кримінальних справ і зменшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, але можуть також, за умови їх правильного застосування, стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю і сприяти скороченню кількості призначених покарань, а внаслідок цього і кількості ув'язнених.»
Відповідно до ч.1 статті 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
З метою забезпечення виконання вироку належить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" до набрання цим вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 03.03.2026 року
Відповідно до ч.5 статті 72 Кримінального кодексу України, зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту фактичного затримання, тобто з 03.03.2026 року по день набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено.
Арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні ЄРДР № №22026220000000205 від 16.02.2026, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду Харківської області від 06.03.2026 - скасувати.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 469, 472, 314, 373, 374, 394,474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 17 березня 2026 року, укладену між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_12 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 статті 114-2 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме - з 03 березня 2026 року.
Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту його фактичного затримання, тобто з 03.03.2026 року по день набрання вироком законної сили.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою - до набрання цим вироком законної сили.
Арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні ЄРДР № 22026220000000205 від 16.02.2026, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 06.03.2026 року - скасувати.
Речовий доказ по справі, а саме: мобільний телефон марки «Motorola moto g06 power», в корпусі блакитного кольору, в чохлі прозорого кольору, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , s/n: НОМЕР_5 , з сім карткою оператору мобільного зв'язку НОМЕР_1 - конфіскувати як майно, яке зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення наслідків укладення угоди;
-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Вирок складено і проголошено 31.03.2026.
Суддя ОСОБА_1