18 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/9162/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Колодяжної А. В.,
Кабінету Міністрів України - Харчука Р. І.,
Одеської обласної
(військової) державної адміністрації - Кравцова Р. В.,
Южненської міської ради
Одеського району Одеської області - не заявився,
Товариства з обмеженою
відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань» - Лавріненка І. А.,
Державного підприємства
«Адміністрація морських портів України» - Донченко Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань», Одеської обласної (військової) державної адміністрації
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 (у складі колегії суддів: Кравчук Г. А. (головуючий), Коробенко Г. П., Сибіга О. М.)
у справі № 910/9162/24
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Одеської обласної (військової) державної адміністрації, Южненської міської ради Одеського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,
про усунення перешкод у розпорядженні акваторією морського порту та земельною ділянкою під нею, зобов'язання повернути земельну ділянку,
У липні 2024 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Одеської обласної (військової) державної адміністрації (далі - Одеська ОДА), Южненської міської ради Одеського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань» (далі - ТОВ «ТД «Хлібна гавань»), в якому просив:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської ОДА від 17.01.2014 № 31/А-2014 «Про надання земельної ділянки ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів)»;
- усунути перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.01.2014, укладеного між Одеською ОДА та ТОВ «ТД «Хлібна гавань» щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 (номер запису про речове право: 43776600 від 30.08.2021);
- усунути перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Южненської міської ради Одеського району Одеської області на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109, площею 11,7394 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 281958151227; номер запису про речове право: 43776600 від 30.08.2021);
- усунути перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний разом із земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «ТД «Хлібна гавань» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109, площею 11,7394 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 281958151227; номер запису про інше речове право: 4501464);
- усунути перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» повернути державі в особі КМУ земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 281958151227);
- усунути перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Южненської міської ради Одеського району Одеської області повернути державі в особі КМУ земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 281958151227).
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор послався на те, що Одеська ОДА у супереч вимогам земельного та водного законодавства, з перевищенням повноважень, здійснила розпорядження спірною земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду та входить до акваторії морського порту Південний, а відтак є частиною водного об'єкта загальнодержавного значення, право розпоряджатися яким, відповідно до положень статті 14 Водного кодексу України (далі - ВК України), частини 8 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) має лише КМУ. Крім того, в силу зазначеного та з огляду на те, що постановою КМУ від 30.08.2007 № 1073 акваторію, в яку входить спірна земельна ділянка, було передано у користування державному підприємству, за доводами прокурора, така земельна ділянка також не може належати на праві власності територіальній громаді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 скасовано. Прийнято нове, яким позов задоволено. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту «Південний» та земельною ділянкою під нею шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської ОДА від 17.01.2014 № 31/А2014 «Про надання земельної ділянки ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів)». Усунуто перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту «Південний» та земельною ділянкою під нею шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.01.2014, укладеного між Одеською ОДА та ТОВ «ТД «Хлібна гавань», щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту «Південний» та земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Южненської міської ради Одеського району Одеської області на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту «Південний» разом із земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «ТД «Хлібна гавань» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (номер запису про інше речове право: 4501464). Усунуто перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» повернути державі в особі КМУ земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі КМУ у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Южненської міської ради Одеського району Одеської області повернути державі в особі КМУ земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га. Здійснено розподіл судового збору.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2026 року ТОВ «ТД «Хлібна гавань» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9162/24 за касаційною скаргою ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.03.2026.
ТОВ «ТД «Хлібна гавань» подало до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання та дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №910/9162/24
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.02.2026 клопотання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» задоволено; зупинено виконання та дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі № 910/9162/24 до закінчення перегляду цієї постанови в касаційному порядку.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у лютому 2026 року Одеська ОДА подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/9162/24 за касаційною скаргою Одеської ОДА на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.03.2026.
КМУ у відзиві на касаційні скарги посилається на необґрунтованість доводів скаржників, наведених у касаційних скаргах, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури у відзивах на касаційні скарги посилається на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ДП «АМПУ» у письмових поясненнях зазначає про те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, є законною та обґрунтованою, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
12.03.2026 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ТОВ «ТД «Хлібна гавань», у яких останнє просить задовольнити його касаційну скаргу та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13.03.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про закриття касаційного провадження у справі № 910/9162/24 за касаційною скаргою Одеської ОДА на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
17.03.2026 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «ТД «Хлібна гавань», у яких останнє просить задовольнити його касаційну скаргу та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Южненська міська рада у судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення Южненській міській раді ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що Южненська міська рада не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Южненської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, КМУ, Одеської ОДА, ТОВ «ТД «Хлібна гавань», ДП «АМПУ», дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судом апеляційної інстанції установлено, що постановою КМУ від 30.08.2007 № 1073 «Про надання акваторії у користування Державному підприємству «Морський торгівельний порт «Южний» надано у користування Державному підприємству «Морський торгівельний порт «Южний» акваторію в межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб'єктам господарювання.
Додатком до зазначеної постанови КМУ визначено межі акваторії, що надається у користування Державному підприємству «Морський торгівельний порт «Южний», відповідно до яких акваторія порту (у системі координат WGS-84) включає: акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46 град. 36' 03,3" північної широти, 31 град. 01? 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки № 356, обмежену лініями, що з'єднують точки з відповідними координатами.
Розпорядженням КМУ від 07.10.2009 № 1356-р «Про надання Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» надано Державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
Розпорядженням КМУ від 04.03.2013 № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» (зі змінами, внесеними розпорядженням КМУ від 12.12.2018 № 990-р) погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури щодо реорганізації підприємств морського транспорту за переліком шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільних балансів; щодо утворення внаслідок виділу ДП «АМПУ» та віднесення його до сфери управління Міністерства інфраструктури. Зобов'язано Міністерство інфраструктури: здійснити заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту; після державної реєстрації ДП «АМПУ» підготувати пропозиції про внесення змін, зокрема, у додаток до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2004 № 1734.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення ДП «АМПУ» здійснено реорганізацію державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них, відповідно до розподільчих балансів та утворено ДП «АМПУ»; установлено, що ДП «АМПУ» є правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів та утворена комісія з реорганізації державних підприємств морського транспорту, зазначених у додатку до цього наказу, тощо.
Постановою КМУ від 03.06.2013 № 406 «Деякі питання акваторій морських портів» надано ДП «АМПУ» у користування акваторії морських портів, межі яких визначені КМУ, за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб'єктам господарювання (пункт 2); внесено відповідні зміни до постанови КМУ від 30.08.2007 № 1073.
Постановою КМУ від 17.04.2019 № 341 «Про перейменування морського порту Южний та внесення змін до деяких актів КМУ» перейменовано морський порт Южний на морський порт Південний, внесено до актів КМУ відповідні зміни.
Постановою КМУ від 20.01.2021 № 44 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 30.08.2007 № 1073» внесено зміни у додаток до постанови КМУ від 30.08.2007 № 1073, викладено його в редакції, що додається до цієї постанови. Так, згідно з цим додатком акваторія морського порту (у системі координат WGS-84) включає: водний об'єкт Аджалицький лиман (до урізу води); частину водного об'єкта Чорного моря, обмежену дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46°36' 03,3" північної широти, 31°01' 19,4" східної довготи; частину водного об'єкта Чорного моря (якірна стоянка № 356), обмежену лініями, що з'єднують точки з визначеними координатами.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що акваторія морського порту Південний, до якого включено акваторію Аджалицького лиману з 30.08.2007 перебуває у користуванні ДП «АМПУ».
25.12.2013 ТОВ «ТД «Хлібна гавань» звернулось до голови Одеської ОДА з клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,7394 га в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).
Розглянувши клопотання ТОВ «ТД «Хлібна гавань», Одеська ОДА розпорядженням від 17.01.2014 № 31/А-2014 «Про надання земельної ділянки ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів)» затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років, із земель водного фонду, що перебувають у запасі, для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (пункт 1); надала ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0109) площею 11,7394 га, в тому числі 11,7394 га для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (пункт 2).
На підставі зазначеного розпорядження 21.01.2014 між Одеською ОДА (орендодавець) і ТОВ «ТД «Хлібна гавань» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 11,7394 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту).
Договір укладено на 49 років, який обчислюється з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки (пункт 49 договору).
За умовами пункту 21 договору земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
Згідно з пунктом 22 договору категорія земель, до якої за основним цільовим призначенням належить земельна ділянка - «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення». Цільове призначення земельної ділянки згідно з КВЦПЗ - «для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту», код - 12.02.
30.01.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ТОВ «ТД «Хлібна гавань» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 (номер запису про інше речове право: 4501464).
30.01.2014 сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким орендодавець - Одеська ОДА передав, а орендар - ТОВ «ТД «Хлібна гавань» прийняв в строкове платне користування та володіння земельну ділянку загальною площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109.
В подальшому, 03.02.2014 між ТОВ «ТД «Хлібна гавань» та Товориством з обмеженою відповідальність «Хлібна гавань-термінал» (суборендар) укладено договір суборенди частини земельної ділянки, згідно з яким ТОВ «ТД «Хлібна гавань» надало, а суборендар прийняв в строкове, платне володіння і користування (суборенду) земельну ділянку площею 1,1879 га, яка є частиною земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту), який припинив свою дію 08.02.2017.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру потек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 30.08.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Дорофєєвою А. А. на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та витягу з Державного земельного кадастру від 26.07.2021 № НВ-0007242192021 за Южненською міською радою зареєстровано права комунальної власності на земельну ділянку площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.09.2021 № 60163350 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 281958151227).
Звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, прокурор на їх обґрунтування послався на те, що спірна земельна ділянка є землями водного фонду загальнодержавного значення, розпорядником яких є КМУ; Одеська ОДА незаконно, з перевищенням повноважень розпорядилася спірною земельною ділянкою; акваторія, в яку входить спірна земельна ділянка, КМУ була передана у користування державному підприємству, тому у Южненської міської ради були відсутні повноваження для реєстрації права комунальної власності на вказану спірну земельну у ділянку; державна реєстрація права комунальної власності за Южненською міською радою та права оренди за ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на спірну земельну ділянку, не підтверджують правомірність набуття таких прав, оскільки відсутні законні підстави для реєстрації таких прав за вказаними особами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що виникнення права користування лише в силу припису постанови КМУ не відповідає вимогам статей 125, 126 ЗК України; відсутні докази перебування всієї акваторії Аджалицького лиману у користуванні державного підприємства станом на 17.01.2014; наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2/2442, затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, до якого винесено Великий Аджалицький лиман (пункт 40); станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження Одеською ОДА вказаний наказ був чинним (втратив чинність до 20.01.2015); поведінка ДП «АМПУ» є суперечливою, з огляду на вчинення останнім дій щодо розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під акваторією морського порту Южний у постійне користування шляхом звернення до Одеської ОДА, а в подальшому і до Южненської міської ради; позивач не є власником спірної земельної ділянки, що унеможливлює звернення до суду з негаторним позовом; прокурором обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів держави, оскільки право власності на спірне майно зареєстровано за міською радою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, є донною поверхнею Аджалицького лиману, який входить до меж морського порту Південний, тобто є частиною водного об'єкта загальнодержавного значення, право розпоряджатися яким належить КМУ і була передана останнім у постійне користування ДП «АМПУ».
Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції виснував, що розпорядження Одеською ОДА прийнято з перевищенням повноважень та набуття Южненською міською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку без відповідного волевиявлення КМУ є незаконними і такими, що порушують права держави в особі КМУ як власника спірної земельної ділянки.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням земельного та водного законодавства треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, у такому випадку звернення до суду з негаторним позовом є належним та ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки.
Крім того, вирішуючи спір суд апеляційної інстанції також встановив відсутність порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у цій справі.
ТОВ «ТД «Хлібна гавань», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховано положення абзацу 3 пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою КМУ від 13.05.1995 № 502, відповідно до якого права тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформлюється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою, та не враховано висновки щодо застосування цих норм, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2016 у справі № 910/20743/14 (аналогічні позиції наведено в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 911/2105/14, від 21.12.2016 у справі № 468/885/15-ц), а також послалось на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 та постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 922/1975/22, від 12.03.2024 у справі № 910/17612/21, від 07.02.2024 у справі № 903/367/23 від 04.04.2020 у справі № 910/8124/19, від 19.06.2018 у справі № 800/439/17 щодо дотримання принципів «належного урядування» та «правомірних очікувань».
Також, за доводами скаржника, судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано, що пред'явлення позовної вимоги до обласної адміністрації про визнання недійсним розпорядження, фактично є позовом держави до неї самої, що суперечить приписам статті 45 ГПК України, а також не враховано висновків щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.
ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у поданій касаційній скарзі також послалось на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним договору оренди землі та визнання незаконним розпорядження ОДА за умови, що орендар має статус інвестора морського порту відповідно до положень статей 7, 26 Закону України «Про морські порти України», оскільки скаржник визначений інвестором згідно з Планом розвитку морського порту Южний, який затверджено Головою ДП «АМПУ» від 28.01.2024 та погоджено 29.01.2014 Міністерством інфраструктури України, та відповідно, наділений повноваженнями на виконання всіх необхідних будівельних робіт, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Крім того, ТОВ «ТД «Хлібна гавань» підставою касаційного оскарження судового рішення у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.
Одеська ОДА, у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 1, 2, 4, 14 ВК України, статей 3, 18, 58 ЗК України та пункту 24-1 Перехідних положень ЗК України.
За доводами Одеської ОДА, як земельна ділянка, так і водний об'єкт (акваторія) є різними об'єктами правового регулювання і наявні повноваження КМУ щодо розпорядження водним об'єктом не наділяють його повноваженнями розпоряджатися і земельною ділянкою, зайнятою таким водним об'єктом. Питання поєднання повноважень щодо земельної ділянки, зайнятої водним об'єктом, і водного об'єкта (акваторії морського порту) в одній особі потребують правового урегулювання. Суд не має права перебирати на себе функції законодавчого чи інших органів влади, оскільки це порушує принцип розподілу влади.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.
Відповідно до статті 18 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частини 1, 2).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина 1 статті 19 ЗК України).
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).
Статтею 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина 1). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до пункту «д» частини 4 статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 ВК України).
За приписами статті 5 ВК України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних (частина 1).
До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання (частина 2).
Положеннями пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29.02.1996 № 296 (у редакції постанови від 29.03.2002 № 431) встановлено, що внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність (частина 2 статті 117 ЗК України).
Статтею 14 ВК України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Аджалицький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання КМУ (пункт 2 частини 1).
Зі змісту наведених норм убачається, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, зокрема, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення (у тому числі акваторіями морських портів) належить до відання КМУ.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16, від 17.05.2023 у справі №916/978/22, від 29.04.2025 у справі № 916/330/24.
Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Частиною 8 статті 122 ЗК України передбачено, що КМУ передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки територіального моря.
Окрім того, відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про морські порти України» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України щодо портової діяльності належать: забезпечення провадження державної політики у сфері портової діяльності, спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; відведення акваторії та визначення меж територій морських портів; визначення морських портів, відкритих для заходу іноземних суден; затвердження Стратегії розвитку морських портів України; інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.
Статтею 8 Закону України «Про морські порти України» встановлено, що межами морського порту є межі його території та акваторії; межі території морського порту визначаються і змінюються КМУ, виходячи з положень ЗК України; межі акваторій морських портів визначаються і змінюються КМУ без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів; відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення КМУ відповідно до закону.
У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції установлено, що КМУ визначено межі акваторії морського порту Південний, до якої включено акваторію Аджалицького лиману, та надано її у користування ДП «АМПУ».
Крім того, КМУ також надано у постійне користування ДП «АМПУ» земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.
При цьому, судом апеляційної інстанції установлено відсутність доказів припинення права постійного користування ДП «АМПУ» земельною ділянкою, розташованою в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману, та вилучення її з користування останнього.
Оцінивши надані сторонами докази та врахувавши наведені вище норми законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, є донною поверхнею Аджалицького лиману, який входить до меж морського порту Південний, а отже є частиною водного об'єкта загальнодержавного значення, право розпоряджатися яким належить КМУ і ця земельна ділянка була передана останнім у постійне користування ДП «АМПУ».
Водночас судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що право постійного користування земельною ділянкою виникло у ДП «АМПУ» з моменту прийняття розпорядчого акта уповноваженого органу - КМУ.
Висновок про те, що право розпорядження акваторією морського порту, яка є об'єктом загальнодержавного значення, належить виключно КМУ, наведено у постановах Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 916/978/22, від 29.04.2025 у справі № 916/330/24, від 18.04.2025 у справі № 916/91/24, тому безпідставними є доводи Одеської ОДА щодо відсутності висновку Верховного Суду з наведеного у касаційній скарзі питання.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції правимірно виснував, що розпорядившись спірною земельною ділянкою, яка є частиною водного об'єкта загальнодержавного значення, Одеська ОДА перевищила надані їй законом повноваження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 30.08.2021 за Южненською міською радою було зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та витягу з Державного земельного кадастру від 26.07.2021 № НВ-0007242192021.
Відповідно до пункту «а» частини 5 статті 83 ЗК України (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації) територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності.
Водночас, пунктом 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Таким чином, в силу наведених положень закону та встановлених обставин справи, спірна земельна ділянка не могла перейти у комунальну власність, про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).
Ураховуючи зміст спірних правовідносин та положення законодавства, суд апеляційної інстанції правомірно виснував, що звернення прокурора до суду з відповідними позовними вимогами є належним та ефективним способом захисту порушених прав держави в особі КМУ та відповідає правовим позиціям Верховного Суду.
В той же час скаржники у поданих касаційних скаргах не обґрунтовують вирішення судом апеляційної інстанції наведених позовних вимог підставами касаційного оскарження.
Надаючи оцінку необхідності позбавлення орендаря права мирного володіння майном, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, дійшов висновку, що позбавлення ТОВ «ТД «Хлібна гавань» майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені недобросовісними діями самого набувача майна.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Загальні принципи щодо втручання у право на мирне володіння майном були узагальнені, зокрема, у справі Kryvenkyy v. Ukraine (рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011), в якому зазначено, що суд має оцінити, чи було таке втручання законним і здійсненим в інтересах суспільств, а також чи переслідувало воно легітимну мету із застосуванням засобів, розумно пропорційних меті, яку прагнули досягти.
Також, у цій справі підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування» та зазначено, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (постанови від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі PINE VALLEY DEVELOPMENTS LTD AND OTHERS v. IRELAND від 29.11.1991 зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
Метою пред'явлення прокурором позову у справі, що розглядається, - є позбавлення ТОВ «ТД «Хлібна гавань» спірної земельної ділянки, спрямоване на забезпечення поваги до верховенства права, повернення державі земельної ділянки водного фонду, яка є частиною об'єкта загальнодержавного значення, здійснене у передбачуваний законом спосіб та в інтересах суспільства.
За обставинами справи, що розглядається, Одеська ОДА, розпорядившись землею, право розпорядження якою належить до виключної компетенції КМУ, діяла з перевищенням повноважень.
Водночас, судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, встановлено як обставини порушення органом державної влади вимог законодавства, так і наявність недобросовісної поведінки самого орендаря, який в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка фактично є дном водного об'єкту - Аджалицького лиману, що входить до акваторії морського порту Південний. При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено, що під час укладення оспорюваного договору і Одеській ОДА і ТОВ «ТД «Хлібна гавань» були достеменно відомі і зрозумілі норми статей 13, 17, 19, 58, 59, 79, 84, 93, 122 ЗК України, статей 1, 4, 5, 14, 51, 85, 88 ВК України, статей 1, 8, 13, 18 Закону України «Про морські порти України».
Отже, позбавлення такої особи (ТОВ «ТД «Хлібна гавань») майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки переслідують легітимну мету в суспільних інтересах - відновлення законності та повернення активів державі, а також обумовлені недобросовісною поведінкою самого набувача майна.
У зв'язку з наведеним суд касаційно інстанції вважає безпідставними посилання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо дотримання принципу «належного урядування», викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 та постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 922/1975/22, від 12.03.2024 у справі № 910/17612/21, від 07.02.2024 у справі № 903/367/23 від 04.04.2020 у справі № 910/8124/19, від 19.06.2018 у справі № 800/439/17, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у наведених вище постановах.
Суд касаційної інстанції зауважує, що за обставинами цієї справи Одеська ОДА розпорядившись спірною земельною ділянкою за відсутності повноважень, діяла так само, як і будь яка приватна сторона, відтак її дії у цьому аспекті регулюються, відповідно, нормами цивільного права (подібний висновок викладено у рішенні Європейського суду з прав людини від 24.11.2023 у справі ZVONAR v. Ukraine (№ 20532/16)), тому суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи ТОВ «ТД «Хлібна гавань» про те, що пред'явлення позовної вимоги до обласної адміністрації про визнання недійсним розпорядження, фактично є позовом держави до неї самої та суперечить приписам статті 45 ГПК України, а також посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.
Безпідставними є посилання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування абзацу 3 пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2016 у справі № 910/20743/14, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, та не є обов'язковими для врахування при застосуванні судами норм права (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 922/787/20, від 17.09.2024 у справі № 922/1782/21, від 05.12.2024 у справі № 906/1203/23, від 14.01.2025 у справі № 904/6186/23, від 02.04.2025 у справі № 916/2608/23).
Також, безпідставними є і посилання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 911/2105/14, від 21.12.2016 у справі № 468/885/15-ц щодо застосування абзацу 3 пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, оскільки у наведених постановах такі висновки відсутні.
Доводи скаржників щодо відсутності доказів перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП «АМПУ» спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами та зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, посилання Одеської ОДА на обрання прокурором неналежного способу захисту - повернення земельної ділянки державі з огляду на те, що така земельна ділянка з 08.11.2024 є державною власністю відповідно до Закону України від 08.10.2024 № 3993-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» (розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24-1, відповідно до якого всі землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності), не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки позовні вимоги про повернення земельної ділянки суд апеляційної інстанції задовольнив внаслідок задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 21.01.2014 та скасування державної реєстрації права комунальної власності.
Доводи Одеської ОДА про те, що відповідно до положень ЗК України у період з 27.05.2021 по 08.11.2024 землями комунальної власності територіальних громад вважалися всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за винятком певного переліку, до якого спірна земельна ділянка не відноситься, спростовуються встановленими у справі обставинами та положеннями пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Наведеними вище висновками також спростовуються доводи Одеської ОДА про те, що на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом КМУ не був власником спірної земельної ділянки, тому відповідно не є уповноваженим органом який здійснює функції у спірних правовідносинах.
Щодо доводів ТОВ «ТД «Хлібна гавань» про необхідність формування Верховним Судом висновку у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним договору оренди землі та визнання незаконним розпорядження ОДА за умови, що орендар має статус інвестора морського порту відповідно до положень статей 7, 26 Закону України «Про морські порти України», оскільки скаржник визначений інвестором згідно з Планом розвитку морського порту Южний, який затверджено Головою ДП «АМПУ» від 28.01.2024 та погоджено 29.01.2014 Міністерством інфраструктури України, відповідно, наділений повноваженнями на виконання всіх необхідних будівельних робіт, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Посилання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у поданій касаційній скарзі на те, що воно є інвестором морського порту у розумінні статті 26 Закону України «Про морські порти України», відповідно до Плану розвитку морського порту, затвердженого Головою ДП «АМПУ» та погодженого Міністерством інфраструктури України, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо правового статусу та порядку розпорядження спірною земельною ділянкою.
Крім того, суд касаційної інстанції враховує, що документи, на які посилається ТОВ «ТД «Хлібна гавань» як на підтвердження статусу інвестора морського порту, не були прийняті судом апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням порядку та строку їх подання, а тому не були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, та відповідно обставини щодо існування у ТОВ «ТД «Хлібна гавань» статусу інвестора не були встановлені судом апеляційної інстанції.
Посилання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на ці обставини у касаційній скарзі спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для формування зазначеного ТОВ «ТД «Хлібна гавань» висновку Верховного Суду з наведеного ним у касаційній скарзі питання.
Отже, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Щодо посилання ТОВ «ТД «Хлібна гавань» на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.
За таких обставин недостатніми є доводи ТОВ «ТД «Хлібна гавань» про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Отже, вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, з посиланням на усталену судову практику Верховного Суду, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених прокурором позовних вимог і як наслідок, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційних скарг ТОВ «ТД «Хлібна гавань» та Одеської ОДА, дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань» та Одеської обласної (військової) державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі № 910/9162/24 залишити без змін.
3. Поновити виконання та дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі № 910/9162/24.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко