31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5318/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Щербакова С. О.
від 02.10.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Хрипун О.О.
від 18.02.2026
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації), Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕШ ТЕХ"
про визнання частково недійсним договору та стягнення 1 149 647,46 грн,
У квітні 2025 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) та Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕШ ТЕХ", у якому просив:
- визнати недійсним п. 2.1 договору про закупівлю товарів № ФТ-2023/12/11 від 19.12.2023, укладеного між Департаментом цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛЕШ ТЕХ", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕШ ТЕХ" на користь Департаменту цивільного захисту та оборонної роботи Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) грошові кошти у розмірі 1 149 647,46 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти в сумі 958 333,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 152 796,83 грн та 3% річних у сумі 38 517,13 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 910/5318/25 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 18.02.2026 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 у справі № 910/5318/25.
10 березня 2026 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/5318/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В своїй касаційній скарзі Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/5318/25 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зауважив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування режиму звільнення операцій від оподаткування ПДВ на підставі підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та статей 1, 2, 4, 14 Закону України "Про оборону України", статті 27 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" щодо віднесення обласних державних (військових) адміністрацій до суб'єктів, які наділені повноваженнями брати участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України.
Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону щодо наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для відкриття касаційного провадження.
Водночас, в обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах:
- від 04.03.2021 y справі № 908/1879/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо вірогідності доказів;
- від 22.01.2025 у справі № 908/2672/23 стосовно того, що включення до преамбули Договору посилання на відповідну Програму є ключовим аспектом, який підкреслює специфіку поставленого товару та особливості відповідної господарської операції, а відповідач мав можливість врахувати зазначене ще при формуванні умов договору поставки;
- від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, від 19.11.2025 у справі № 914/201/25 де виснувано, що достатнім документальним підтвердженням для звільнення від оподаткування товару на додану вартість на підставі підпункту 5 пункту 32 підрозділу розділу ХХ Податкового кодексу України є сертифікат кінцевого споживача або договір, умовами якого визначено специфіку відповідної господарської операції поставленого товару, що унеможливлює його використання іншими особами для інших цілей.
При цьому, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в своїй касаційній скарзі чітко не вказав норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок щодо застосування якої міститься в наведених ним постановах Верховного Суду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те що, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом викладення належного обґрунтування виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявністю якого у тому числі оскаржуються рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/5318/25, а саме: вказати яку саме норму/норми права (пункт, частину, статтю) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій у послідовному взаємозв'язку із наведеними постановами Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування саме цієї/цих норми/норм права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі № 910/5318/25 залишити без руху.
2. Надати Заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко