30 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12918/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали заяви про внесення виправлень Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 (у складі колегії суддів: Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.)
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання зобов'язань припиненими,
18.03.2026 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/12918/20.
Перевіривши вказану заяву про внесення виправлень, Суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" у справі № 910/12918/20.
Водночас заявник вказує, що в тексті ухвали допущено описку. Зокрема, в ухвалі зазначено наступне: "Із огляду на зміст оскаржуваної ухвали і касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" є особою, яка не брала участі у справі № 910/12918/20, та не зверталася до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2021."
На думку заявника, у зв'язку із допущенням вказаної описки, із тексту ухвали Верховного Суду від 04.02.2026 не видається можливим встановити хто, на думку Верховного Суду, є особою, яка не брала участі у справі № 910/12918/20, та не зверталася до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2021, а тому є необхідність у виправленні вказаної описки.
Частиною першою статті 243 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Наведені норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
У розумінні процесуального закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.
Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.
Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення, а такі описки мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Розглядаючи заяву про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що із її змісту можна чітко зрозуміти хто саме є особою, яка не брала участі у справі та не зверталася до суду із апеляційною скаргою. Так, у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах вказаної ухвали неодноразово зазначається, що Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" є особою, яка не брала участі у справі. Окрім цього, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цього акціонерного товариства стало те, що саме воно попередньо не зверталося із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, із змісту вказаної ухвали очевидно, що у частині тексту щодо якої подано заяву про внесення виправлень мова йде саме про Приватне акціонерне товариство "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат", як про особу яка не брала участі у справі і не подавала апеляційної скарги на судові рішення по суті справи.
Ураховуючи наведене вище, зауваження до тексту, який заявник цитує фрагментарно без врахування усього тексту ухвали та вважає опискою, не впливають на зміст судового рішення та його виконання, а також не носять істотного характеру щодо результату розгляду справи. Незгода учасника справи з лексикою чи стилістикою викладення судом тексту судового рішення не є підставою для виправлення у судовому рішенні описки.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що вказана справа за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Комерційного банку "Приватбанк" про визнання зобов'язань припиненим розглядається у господарських судах з 2020 року.
При цьому, як у цій справі № 910/12918/20, в якій суддя Зуєв В.А. є головуючим, так і у інших справах, зокрема № 910/12559/20 та № 910/12917/20 за позовами Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання зобов'язань припиненими, в яких він входить до складу суду, неодноразово розглядались заяви про роз'яснення рішень та виправлення описок в ухвалах Верховного Суду. Тобто Верховний Суд неодноразово приймав рішення про відмову в задоволенні такого роду заяв із наведенням аргументів та правових позицій.
Попри це, заявник у цій справі, будучи обізнаним з текстом позовної заяви Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", процесуальними рішеннями, що приймалися Верховним Судом, а також усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду щодо виправлення описки подав відповідну заяву.
З урахуванням процесуальних дій, які вчинялися у цій справі, та у справах № 910/12559/20 та № 910/12917/20, в тому числі за участю інших суб'єктів, колегія суддів вважає, що в даному випадку дії заявника хоча й формально відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, але фактично спрямовані на перешкоджання розгляду справи судом апеляційної інстанції та можуть бути частиною скоординованих дій, які мають аналогічну мету. На це, зокрема, побічно вказує мотивація і структура відповідних заяв, а також характер "описки" на виправленні якої наполягають заявники.
Також суд враховує, що ухвала, на виправлення описки в якій наполягає заявник, була винесена ще 04.02.2026. Разом з тим, заява про виправлення описки була подана до суду касаційної інстанції лише 18.03.2026, тобто безпосередньо перед судовим засіданням у суді апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги одного з учасників справи, яке було призначене на 24.03.2026. Вказане додатково підтверджує висновки суду про штучний характер цієї заяви та мету її подання, а саме спонукання суду касаційної інстанції витребувати справу чим унеможливити проведення судового засідання в суді апеляційної інстанції.
Частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України на учасників справи покладено обов'язок сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом пункту 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Відповідно до частин першої та другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства.
Колегія суддів зазначає, що подання особою завідомо безпідставної заяви є прикладом зловживання процесуальними правами що полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності законного інтересу.
Так, у цьому випадку, дії скаржника спрямовані не на реалізацію свого законного інтересу, а на перешкоджання перегляду цієї справи по суті в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою однієї зі сторін, що здійснюється шляхом подання заяви для розгляду якої суду касаційної інстанції необхідно витребувати матеріали справи (підпункт 17.9 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України), що, в свою чергу, має наслідком зупинення провадження у справі в суді апеляційної інстанції (підпункт 17.12 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд визнає дії заявника щодо подання заяви про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/12918/20 зловживанням процесуальними правами та залишає без розгляду заяву про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/12918/20.
Враховуючи те, що дії Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" щодо подання заяви про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/12918/20 визнано зловживанням процесуальними правами, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до практики Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
У справах "Пелевін проти України", "Осман проти Сполученого королівства", "Креуз проти Польщі" та "De Geouffre de la Pradelle проти Франції" ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
За змістом частини першої статті 132 Господарського процесуального кодексу України одним із видів заходів процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Пунктом 2 частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Відповідно до частини п'ятої статті 135 Господарського процесуального кодексу України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.
Згідно з частиною сьомою статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3 328,00 грн.
Враховуючи те, що дії заявника щодо оскарження вищевказаних судових рішень визнано зловживанням процесуальними правами, Суд дійшов висновку про застосування до Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 3 (три) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 9 984,00 грн.
Керуючись статтями 43, 131, 132, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Визнати дії Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" щодо подання заяви про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/12918/20 зловживанням процесуальними правами.
2. Залишити без розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" про внесення виправлень до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/12918/20.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Товкачівський гірничо-збагачувальний комбінат" (11114, Житомирська область, Коростенський район, селище Кварцитне, вулиця Залізнична, будинок 9, код ЄДРПОУ 01056244) у дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 984,00 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко