10 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5241/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Погребняка В. Я. , Чумака Ю. Я.
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Ягічева Н. І. ) від 24.12.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - ОСОБА_17 , судді: ОСОБА_18. , ОСОБА_20. ) від 27.01.2022
за позовом 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 ;
2) ОСОБА_5
до відповідачів 1) Департаменту державної служби охорони при Міністерства внутрішніх справ України ;
2) Департаменту поліції охорони Національної поліції України ;
3) Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про відшкодування майнової шкоди в сумі 10 973 140 грн 00 коп. та моральної шкоди в сумі 2 040 000 грн 00 коп.
Учасники справи:
представник позивачів - ОСОБА_5. ;
представник відповідача 1 - ОСОБА_11 , в порядку самопредставництва;
представник відповідача 2 - ОСОБА_12 , в порядку самопредставництва;
представник відповідача 3 - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 14.04.2020 Фізична особа підприємець ОСОБА_10 (далі - Позивач 1) та ОСОБА_5 (далі - Позивач 2) звернулись з позовом до Департаменту державної служби охорони при МВС України (далі -Відповідач 1), Департаменту поліції охорони Національної поліції України (далі - Відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - Відповідач 3), в якому просили стягнути з Держави Україна шляхом безспірного списання Головним управлінням Державної казначейської служби України в місті Києві з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Позивача 1 збитків майнової (матеріальної) шкоди в сумі 10 973 140 грн 00 коп. та моральної шкоди в сумі 2 040 000,00 грн з урахуванням солідарного права на стягнення позивачів по 50 % від зазначених сум кожному, а саме по 6 506 570 грн 00 коп. (в тому числі 5 486 570 грн 00 коп. майнової шкоди та 1 020 000 грн 00 коп. моральної шкоди).
1.2. Позов обґрунтований шкодою на спірні суми, завданою позивачам відповідачами як правонаступниками закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " (далі - ЗАТ " Охорона-Комплекс "):
- невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2027 у справі № 12/299 про стягнення із ЗАТ " Охорона-Комплекс " на користь Позивача 1 шкоди в сумі 1 543 951 грн 50 коп.;
- поданням до державного реєстратора документів, що містять завідомо недостовірну інформацію про відсутність у ЗАТ " Охорона-Комплекс " зазначеної заборгованості перед Позивачем 1 для здійснення незаконної та безпідставної реєстрації з припинення такого товариства та ліквідації, не пов'язаної з банкрутством;
- здійсненням подальшої незаконної реєстрації з припинення юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс " без подання ліквідаційного балансу та на підставі документів, що місять завідомо недостовірні відомості про відсутність у такого товариства заборгованості перед Позивачем 1.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. 24.12.2020 Господарський суд міста Києва вирішив відмовити у задоволені позову.
2.2. Судове рішення мотивоване відсутністю доказів на підтвердження факту заподіяння позивачам шкоди, моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру на спірні суми у зв'язку з вчиненням дій з припинення юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс ", оскільки не доведено причетності відповідачів до обставин невиконання рішення Господарського суді міста Києва від 06.04.2027 у справі № 12/299 щодо сплати суми шкоди, стягненої на користь Позивача 1, так як право власності на акції вказаного товариства станом на дату ухвалення рішення у справі № 12/299 не має наслідком автоматичного набуття власниками цих акцій всіх прав та обов'язків ліквідованої юридичної особи, зокрема не створює обов'язку відшкодувати завдану шкоду в порядку, передбаченому статтями 1166, 1167 Цивільного кодексу України, на підставі яких позивачі просять стягнути завдані їм збитки.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. В апеляційному суді справа переглядалась неодноразово.
27.10.2021 Верховний Суд постановив частково задовольнити касаційну скаргу Позивача 2, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 (якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020), а справу направити на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду .
3.2. При новому розгляді справи 27.01.2022 Північний апеляційний господарський суд постановив змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, виклавши її в редакції постанови апеляційного суду та залишивши в решті зазначене рішення без змін.
3.3. Судове рішення частково мотивоване тими ж мотивами що і рішення суду першої інстанції з доповненням їх відсутністю порушеного права Позивача 2 у спірних правовідносинах, оскільки:
- проведена у 2007 році ліквідація ЗАТ " Охорона-Комплекс не могла завдати Позивачу 2 збитків, який уклав із Позивачем 1 договір доручення лише у 2015 році;
- між Позивачем 2 та відповідачами не існувало будь-яких господарських правовідносин, у яких Позивачу 2 безпосередньо було б завдано збитків зазначеними відповідачами;
- з відносин представництва інтересів Позивача 1 Позивачем 2 як представником не можуть виникати вимоги про стягнення майнової та моральної шкоди із відповідачів, розподіл ж вказаних у договорі доручення сум має здійснюватися за умовами укладеного між ними договору;
- не доведена причетність відповідачів 1, 2 до обставин, на підставі яких позивачі просять стягнути у спірних правовідносинах завдані їм збитки.
4. Встановлені судами обставини
4.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2007) у справі № 12/299 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 до Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " на користь Приватного підприємця ОСОБА_10 1 543 951 грн 50 коп. збитків; в іншій частині позову відмовлено.
04.07.2007 на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 4239144.
4.2. Протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " від 18.04.2007 № 21 прийняті рішення про:
- погодження рішення спостережної ради Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " від 31.01.2007 № 2 щодо безоплатної передачі основних засобів останнього до регіональних підрозділів ДСО при МВС України та, відповідно, реорганізації діяльності Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " шляхом передачі функцій спостереження за технічними засобами охорони від ЗАТ " Охорона-Комплекс " до регіональних підрозділів ДСО при МВС України ;
- у зв'язку з реорганізацією Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " визначено УДСР (ВДСО) при ГУМВС (УМВС) України у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Кіровоградській, Криворізькій, Луганській, Львівській, Миколаївській, Рівненській, Сумській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях, містах Києві та Севастополі правонаступниками за договорами надання охоронних послуг, оренди державного та комунального майна, майна інших форм власності, договорами про надання послуг зв'язку та телекомунікаційних послуг, укладених регіональним представництвом товариства від імені Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс ";
- прийнято рішення припинити діяльність Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " шляхом ліквідації у зв'язку з втратою мети діяльності товариства, визначеної статутом;
- призначено ліквідаційну комісію та її голову - ОСОБА_13 .
4.3. 10.09.2007 на підставі звернення голови ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " ОСОБА_13 головним виконавцем відділу державної виконавчої служби РУЮ у місті Києві ОСОБА_14 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 4239144 та передачу виконавчого документа до ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " у зв'язку з прийняттям рішення на загальних зборах Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " від 18.04.2007 р. про ліквідацію товариства.
4.4. 27.11.2007 державний реєстратор Реєстраційної служби Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації здійснив реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру № 10681110008014723 про припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " у зв'язку з ліквідацією за рішенням загальних зборів.
4.5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_10 зверталась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом у справі № 826/4503/17 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації , Державного реєстратора Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_15 про визнання протиправними (неправомірними) дії державного реєстратора Реєстраційної служби Голосіївської в місті Києві державної адміністрації щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 27.11.2007 р. № 10681110008014723 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс ", зареєстрованого Голосіївською в місті Києві державною адміністрацією , просила скасувати державну реєстрацію припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " від 27.11.2007 № 10681110008014723, зобов'язати Реєстраційну службу внести до ЄДР запис про скасування державної реєстрації припинення Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс ".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі № 826/4503/17, вказаний адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
4.6. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299 не було виконано боржником - Закритим акціонерним товариством " Охорона-Комплекс ".
4.7. 26.09.2015 між Позивачем 1 (далі - довіритель) та Позивачем 2 (далі - повірений) було укладено договір доручення (далі - договір доручення).
Відповідно до пункту 1 договору доручення довіритель надає повіреному виключне право на виконання доручення, а повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя здійснити необхідні заходи та вчинити необхідні дії (юридичні дії), пов'язані з виконанням доручення: вирішенням питань (здійснення будь-яких дій та заходів в межах законодавства України) щодо виконання рішення суду від 06.04.2007 у справі № 12/299 про стягнення із Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " збитків в сумі 1 543 951 грн 50 коп., в тому числі шляхом відшкодування вказаних збитків за рахунок держави та/або посадових осіб боржника, третіх осіб, пов'язаних з боржником, його засновниками, його посадовими особами, тощо (наказ Господарського суду міста Києва № 12/299 від 04.07.2007 на суму 1 559 509 грн 26 коп., ВП № 423144).
Згідно з пунктом 2 договору доручення за виконання зазначених у пункті 1 договору дій довіритель сплачує повіреному плату (винагороду) в розмірі 50 відсотків фактично стягнутих та фактично отриманих довірителем коштів та/або вартості фактично отриманого довірителем майна в рахунок погашення вказаної у пункті 1 суми заборгованості.
4.8. 18.02.2018 шляхом укладання додаткової угоди позивачі продовжили дію договору до його фактичного виконання або розірвання за згодою сторін.
4.9. Наприкінці 2015 року позивачі звернулись до Печерського управління поліції ГУНП в місті Києві із заявою про злочин (привласнення та заволодіння грошовими коштами, зловживаючи службовим становищем, головою ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс " ОСОБА_16 в особливо великих розмірах).
23.12.2015 зареєстроване кримінальне провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12015100060008384.
Постановою Печерського управління поліції ГУНП в місті Києві від 01.02.2016 визнано ОСОБА_10 потерпілою у кримінальному провадженні № 12015100060008384.
Постановою Печерського управління поліції ГУНП в місті Києві від 01.02.2016 залучено ОСОБА_5 представником потерпілої ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12015100060008384.
4.10. 28.04.2016 позивачі на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.04.2016 р. у справі № 757/12343/16-к здійснили тимчасовий доступ до реєстраційної справи Закритого акціонерного товариства " Охорона-комплекс " (далі - ЗАТ " Охорона-комплекс "), що зберігається у Відділі з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації , оглянувши та здійснивши викопіювання документів, що стосуються державної реєстрації припинення ЗАТ " Охорона-Комплекс ", в тому числі: опису документів, що надані ЗАТ " Охорона-Комплекс " для проведення реєстраційної дії припинення юридичної особи, реєстраційної картки форма № 7, балансу ЗАТ " Охорона-Комплекс " станом на 03.10.2007, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол від 18.10.2007 № 38), звіт про фінансові результати за 2007 рік, затверджений загальними зборами акціонерів (протокол від 18.10.2007 № 38), акт ліквідаційної комісії без дати та номеру, складений станом на 26.11.2007.
За ствердженням позивачів жоден із офіційних документів не містив відомостей про те, що ОСОБА_13 перебувала у трудових відносинах з відповідачем-1, а вказані відомості були отримані позивачем-2 у відповідь на запит до Департаменту поліції охорони Національної поліції охорони , яка є правонаступником відповідача-1, листом від 26.07.2017 № 26зі.
Також позивачі вказали, що у серпні 2017 року вони дізналися, що Відповідач 1, який є учасником ЗАТ " Охорона-Комплекс ", є ліквідатором ЗАТ " Охорона-Комплекс " та здійснював повноваження ліквідатора через уповноважену ним особу - ОСОБА_13 , яка 26-27.11.2007, тобто у період перебування у трудових відносинах з Відповідачем 1, вчинила незаконну реєстрацію припинення ЗАТ " Охорона-Комплекс ", тобто припинення боржника фактично здійснювалось під повним контролем органу державної влади та одного із учасників боржника - Департаменту державної служби охорони при МВС України . Позивачі стверджують, що Відповідач 1 ухвалив незаконні рішення із затвердженням документів про завершення процедури ліквідації, вчинив незаконну бездіяльність щодо несплати до реєстрації припинення ЗАТ " Охорона-Комплекс " коштів Позивачу 1 за наказом № 12/299, вчинив незаконні дії з подання державному реєстратору документів, що містять завідомо недостовірні відомості про відсутність заборгованості перед Позивачем, завдав Позивачу реальних збитків шляхом тривалого невиконання наказу суду № 12/299.
4.11. Департамент державної служби охорони при МВС України з 16.11.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
13.10.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 834 "Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", відповідно до якої було утворено як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком № 1, зокрема, Департамент поліції охорони як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Постановлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ , що ліквідуються в установленому законодавством порядку.
4.12. У матеріалах справи відсутні будь-які рішення судів, якими було б встановлено незаконність дій Відповідача 1 (органу державної влади) як засновника ЗАТ " Охорона-Комплекс " у процедурі ліквідації останнього та порушення встановленого законом порядку ліквідації юридичної особи - Закритого акціонерного товариства " Охорона-Комплекс ".
4.12. У травні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_10 звернулась до Господарського суду міста Києва у справі № 12/299 із заявою про заміну сторони (боржника) його правонаступниками в порядку процесуального правонаступництва, а саме стягувач просив: замінити боржника - Закрите акціонерне товариство " Охорона-Комплекс " його правонаступниками: управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та управлінням Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області , та видачу дублікату наказу у справі № 12/299.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 12/299, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 було задоволено частково; замінено боржника у справі № 12/299 за наказом від 04.07.2007 р. - Закрите акціонерне товариство " Охорона-Комплекс " на його правонаступника - управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ; постановлено видати заявнику дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 04.07.2007 р. у справі № 12/299.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 12/299 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 р. у справі № 12/299 скасовано та відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 про заміну сторони (боржника) його правонаступниками у порядку процесуального правонаступництва та видачі дублікату наказу у справі № 12/299.
Приймаючи вказану постанову, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що Закрите акціонерне товариство " Охорона-Комплекс " було припинено (ліквідоване за рішенням його засновників) без правонаступництва.
Під час розгляду справи № 12/299 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 в частині заміни сторони (боржника) його правонаступниками у порядку процесуального правонаступництва суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у даному випадку не відбулося правонаступництва (як похідного правонабуття) у розумінні приписів статей 52, 334 ГПК України.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 27.02.2022 Позивач 2 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, а справу повернути на розгляд до суду першої інстанції.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою оскарження постанови апеляційного суду є порушення норм статті 316 ГПК України, оскільки апеляційний суд проігнорував вказівки та зауваження Верховного Суду, що викладені у постанові від 27.10.2021, якою скасовано незаконну та необґрунтовану постанову апеляційного суду від 06.07.2021.
6.2. Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили норми статей 2, 14 ГПК України щодо принципу диспозитивності у господарському процесі, оскільки порушили права позивачів самостійно визначати предмет та підстави позову, не врахувавши відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 2, 14 ГПК України, які викладені в постанові від 27.11.2019 у справі № 910/9627/18, оскільки суди фактично змінили підстави позову та розглянули справу відповідно до того, на що посилались солідарні відповідачі у своїх відзивах (про договірні відносини та про правонаступництво).
6.3. Також скаржник зазначив про неврахування судами:
- висновків Великої Палати Верховного Суду , викладених в постанові від 05.03.2020 № 9901/511/19 (11-1233заі19) щодо відсутності у суду права посилатись на рішення Європейського суду з прав людини для виправдання своїх рішень, дій та бездіяльності;
- висновків Великої Палати Верховного Суду , викладених в постановах від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (14-473цс18), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (№12-15гс19), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо дотримання принципу "jura novit curia", а саме обов'язку суду надати правову кваліфікацію відносинам Сторін виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, тоді як всупереч зазначеному принципу апеляційний суд ухилилися: від з'ясування обставин, на які посилалися Позивачі; від перевірки доказами аргументів Позивачів; від застосування належної правової кваліфікації та обґрунтування мотивів її застосування.
- висновків Верховного Суду в постановах від 03.03.2020 у справі № 910/5049/19, від 27.11.2019 у справі № 910/9627/18 оскільки апеляційний суд проігнорував принципи змагальності та рівності сторін відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ГПК України у поєднанні зі статтею 13 ГПК України та частиною першою статті 74, частиною четвертою статті 165 ГПК України;
- висновків Верховного Суду , викладених в постановах від 04.07.2018 у справі №369/1923/15-ц та від 26.09.2018 у справі №346/2946/16-ц щодо дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд;
- висновків Верховного Суду , викладених у постанові від 27.11.2019 у справі № 910/9627/18 щодо оцінки доказів за правилами статті 86 ГПК України, порушивши відповідні норми, оскільки не надав оцінки доказам у справі;
- висновків Верховного Суду , викладених у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів та вірогідності доказів, а саме вчиняти судовий розгляд з дотриманням норм статей 86, 236, 269 ГПК України;
- висновків Верховного Суду , викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17 щодо оцінки доказів "поза розумним сумнівом".
7. Касаційне провадження
7.1. Суд відмовляє у задоволенні поданого ОСОБА_5 (Позивачем 2) 09.03.2026 клопотання про:
- постановлення окремої ухвали щодо виявлених порушень закону, допущених колегією суддів Північного апеляційного господарського суду при розгляді цієї справи;
- направлення окремої ухвали до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів ОСОБА_17. , ОСОБА_18. , ОСОБА_19. ;
яке обґрунтоване наявністю у діях суддів апеляційного, що ухвалили оскаржувану постанову, ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частиною першою статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", через невиконання при новому апеляційному розгляді цієї справи вказівок, наведених Верховним Судом в постанові від 27.10.2021 у цій справі, з огляду на таке.
7.2. Згідно з частиною першою статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
При цьому частиною десятою статі 246 ГПК України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
7.3. Відповідно до пункту 1 частини першою статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості:
а) незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;
б) незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору;
в) порушення засад гласності і відкритості судового процесу;
г) порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
ґ) незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу;
д) порушення правил щодо відводу (самовідводу).
7.4. Між тим, порушення судом нижчої інстанції вимог частини першої статті 316 ГПК України не є безумовною підставою для постановлення окремої ухвали, оскільки є правом відповідного суду вищої інстанції та належить до його дискреційних повноважень, підстави для реалізації яких у цій справі, на думку Суду, відсутні, оскільки заявник не зазначив, що порушення судом нижчої інстанції частини першої статті 316 ГПК України призвели до тих наслідків, про які йдеться у пункті 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", це по-перше.
7.5. По-друге, заявник помилково ототожнює визначені, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підстави, за яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, з підставами для постановлення окремої ухвали в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права.
7.6. По-третє, направлення окремої ухвали до Вищої ради правосуддя не є підставою для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів, оскільки відповідного до норми частини першої статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" звернення щодо дисциплінарного проступку судді здійснюється за скаргою, а не на підставі окремої ухвали суду.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо відповідальності держави за шкоду, завдану діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових чи службових осіб
8.1. Предметом судового розгляду сталі заявлені позивачами до стягнення з відповідачів 1, 2 спірні суми матеріальної та моральної шкоди, завданої невиконанням ухваленого на користь Позивача 1 в іншій справі рішення про стягнення шкоди (пункти 1.1, 1.2, 4.1 - 4.4).
У зв'язку з цим Суд звертається до визначених законодавцем правил відшкодування матеріальної та моральної шкоди та правил покладення на державу відповідальності за шкоду, завдану діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових чи службових осіб
8.2. Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частини перша та третя статті 22 ЦК України).
За загальним правилом шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
8.3. Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
8.4. Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади (місцевого самоврядування) та посадовою або службовою особою такого органу, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України, на приписи яких послались позивачі, обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі.
Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
8.5. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
8.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (пункти 6.11-6.13) сформульовано також висновок про те, що статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, зокрема, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов'язкова наявність інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. А тому необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії/бездіяльність/рішення цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
8.7. У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою полягає в тому, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому природа такого зв'язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, а також немайнова шкода, заподіяна юридичній особі, що полягає у втратах немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
8.8. Отже, для настання цивільно-правової відповідальності відповідачів 1, 2 ту спірних правовідносинах за заподіяння позивачам стверджуваної ними матеріальної і моральної шкоди позивачам належить довести наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (наявність матеріальної і моральної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала матеріальну та моральну шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала матеріальну та моральну шкоду, та її результатом - матеріальною та моральною шкодою), у той час як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
8.9. У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов'язковою. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.03.2026 у справі № 757/38039/17-ц (провадження № 14-129свц25), з посиланням на власні висновки, сформульовані у постановах від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц та від 14.01.2026 у справі 465/5323/15.
8.10. Що стосується протиправної поведінки органів влади та посадових осіб то дії (бездіяльність) відповідачів 1, 2, внаслідок яких (якої) завдана стверджувана позивачами шкода у цій справі, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України, пункт 8.2 цієї постанови), про що також зазначив Верховний Суд в ухваленій у цій справі постанові від 27.10.2021 з посиланням на висновки у пункті 5.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
У постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18, пункт 5.30) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, також дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
8.11. При цьому щодо підстав та порядку встановлення протиправності в діях/бездіяльності/рішенні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування або їх посадових осіб, то Велика Палата Верховного Суду у пунктах 69, 70 постанови від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) зазначила, що відсутність у судовому рішенні висновків суду про невідповідність (суперечність) дій, зокрема, працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії поліцейських.
У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб'єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.
8.12. Отже, у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, не є обов'язковою як підстава для притягнення органу державної влади, його посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди преюдиція у вигляді судового рішення із оцінкою та висновком щодо протиправності відповідних дій/бездіяльності органу державної влади, його посадових осіб, про що також зазначив Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 у цій справі, направляючи її на новий апеляційний розгляд.
8.13. Поряд з наведеним, враховуючи встановлені судами у цій справі обставини проведення щодо ЗАТ " Охорона-Комплекс " (як відповідача та боржника за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299) з квітня до листопада 2007 року (пункти 4.2, 4.4) позасудової процедури ліквідації та припинення такої юридичної особи, протиправну участь у якій відповідачів 1, 2 стверджують позивачі, Суд зазначає про таке.
8.14. Позасудова процедура ліквідації та припинення юридичної особи -господарського товариства у період з квітня до листопада 2007 року була визначена чинними у цей період нормами статей 59-61, 91 Господарського кодексу України, які визначали також і порядок розрахунків з кредиторами у разі ліквідації суб'єкта господарювання - господарського товариства.
Водночас, норми частини п'ятої статті 205 та статей 209- 215 Господарського кодексу України (у тій самій редакції) разом з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції цього Закону станом на квітень-листопад 2007 року визначали судову процедуру ліквідації суб'єкта господарювання - господарського товариства з подальшим припиненням відповідної юридичної особи.
8.15. Головну відмінність у можливості застосування за законом позасудової процедури ліквідації/припинення суб'єкта господарювання від судової процедури становив майновий критерій такого суб'єкта, неспроможність якого через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів не тільки виключала можливість застосувати позасудову процедуру ліквідації/припинення суб'єкта господарювання, а навпаки зобов'язувала боржника (ліквідатора / ліквідаційну комісію боржника) звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи (частина п'ята статті 7, частина перша статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Невиконання ж такого обов'язку створювало відповідні наслідки, зокрема і вигляді відповідальності визначених законом осіб (частини п'ята, шоста статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
8.16. Враховуючи викладене, аргументи позивачів та вказівки Верховного Суду в ухваленій у цій справі постанові від 27.10.2021, а саме:
- щодо необхідності дослідження та оцінки наданих позивачами доказів в обґрунтування та підтвердження наявності складу правопорушення, що став підставою для стягнення спірних сум шкоди;
- щодо можливості суду самостійно встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази;
- щодо можливості, поряд з іншими належними доказами, підтвердження неправомірності дій (бездіяльності) державного органу відповідним рішенням суду, а не про обов'язкову наявність такого рішення як підстави для притягнення органу державної влади, його посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди;
а також враховуючи встановлені судами обставини щодо:
- позасудової ліквідації ЗАТ " Охорона-Комплекс " з подальшим припиненням цієї юридичної особи (пункт 4.4);
- прийняття рішення про проведення позасудової процедури ліквідації ЗАТ " Охорона-Комплекс " загальними зборами акціонерів ЗАТ " Охорона-Комплекс " (в протоколі від 18.04.2007 № 21) з призначенням ліквідаційної комісії, яку очолювала ОСОБА_13 як посадова особа Департаменту державної служби охорони при МВС України (пункт 4.2);
- визначення цим же рішенням зборів акціонерів правонаступників ЗАТ " Охорона-Комплекс " у зв'язку з його реорганізацією з погодженням рішення спостережної ради ЗАТ " Охорона-Комплекс " від 31.01.2007 № 2 щодо безоплатної передачі основних засобів останнього до регіональних підрозділів ДСО при МВС України та, відповідно, реорганізації діяльності ЗАТ " Охорона-Комплекс " шляхом передачі функцій спостереження за технічними засобами охорони від ЗАТ " Охорона-Комплекс " до регіональних підрозділів ДСО при МВС України (пункт 4.4), однак без вирішення при цьому долі (погашення) зобов'язань ЗАТ " Охорона-Комплекс ", зокрема за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299 (пункт 4.1);
Суд, з огляду на аргументи позивачів про відповідальність саме відповідачів 1, 2 за протиправні дії незалученої до участі у цій справі голови ліквідаційної комісії ЗАТ " Охорона-Комплекс " та посадової особи Департаменту державної служби охорони при МВС України ОСОБА_13 з припинення юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс ", які призвели до неможливості виконання судового рішення у справі № 12/299 та стверджуваної позивачами матеріальної та моральної шкоди (пункти 4.10, 4.13), доходить висновку, що встановленню, дослідженню та оцінці на предмет доведення позивачами у цій справі підлягають стверджувані ними обставини незаконності припинення юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс " на предмет:
1) відповідності вимогам закону позасудової (без порушення у суді справи про банкрутство) процедури ліквідації та подальшого припинення цього товариства;
2) відповідності закону процедур та рішень, за якими ініційовано та опосередковано процедуру ліквідації ЗАТ " Охорона-Комплекс " та передувало його припинення;
3) визначення суб'єктів, що ухвалювали (затверджували) такі рішення, та суб'єктів, які за законом та статутом ЗАТ " Охорона-Комплекс " мали відповідати за прийняття (затвердження) відповідних рішень, з урахуванням, за наявності, частки відповідальності за законом та статутом ЗАТ " Охорона-Комплекс " кожного із відповідачів 1, 2 за проведену процедуру ліквідації ЗАТ " Охорона-Комплекс " та за звернення до реєстраційних органів про припинення такої юридичної особи;
4) розподілу обов'язків/відповідальності у процедурі ліквідації ЗАТ " Охорона-Комплекс " між головою ліквідаційної комісії ЗАТ " Охорона-Комплекс " ОСОБА_13 та Департаментом державної служби охорони при МВС України , посадовою особою якого була ОСОБА_13 .
Дослідження, оцінка та встановлення наведених обставин є обов'язковими передумовами та підставами для визначення осіб, відповідальних за ліквідаційну процедуру ЗАТ " Охорона-Комплекс " та подальше рішення про звернення до реєстраційних органів про припинення юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс ", у разі їх незаконності, а відповідно і складовою дослідження та подальшої оцінки, чи є відповідачі 1, 2 належними відповідачами у спірних правовідносинах і чи є підстави для покладення на них цивільно-правової відповідальності у вигляді заявленої шкоди у спірних правовідносинах.
8.17. Між тим, ні суд апеляційної інстанції, попри відповідні висновки та вказівки Верховного Суду в ухваленій у цій справі постанові від 27.10.2021, ні суд першої інстанції у зміненому апеляційним судом рішенні, не дослідили та не надали оцінку відповідним обставинам та наданим позивачами на підтвердження цих обставин доказам, дійшовши передчасного висновку про не доведення причетності відповідачів 1, 2 до обставин, на підставі яких позивачі просять стягнути у спірних правовідносинах завдані їм збитки.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 6.1- 6.3).
8.18. Суд також зазначає, що дослідження, оцінка та встановлення протиправності дій саме відповідачів 1, 2 з припинення юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс " (без виконання ним при цьому зобов'язань за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299), чого між тими судами попередніх інстанцій дотримано не було (висновки у пунктах 8.16, 8.17 цієї постанови), також є передумовою і для встановлення підстав для виникнення, зокрема у відповідачів 1, 2 (у разі визначення їх як належних суб'єктів відповідальності у спірних правовідносинах) зобов'язання відшкодувати позивачам спірну моральну шкоду.
8.19. При цьому щодо правил та умов відшкодування моральної шкоди за загальним правилом відшкодування моральної шкоди, визначеним в статті 23 ЦК України, то Суд зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
8.20. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
За змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
8.21. Європейський суд з прав людини також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі "Скордіно проти Італії", заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі "Вассерман проти Росії", заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі "Бурдов проти Росії", пункт 100).
8.22. Крім цього, щодо права Позивача 2 на вимогу про відшкодування моральної та матеріальної шкоди у спірних правовідносинах, то встановлення порушених прав цієї особи саме як потерпілого від невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299 у зв'язку з припиненням юридичної особи ЗАТ " Охорона-Комплекс ", має опосередковуватись встановленням, зокрема причинного зв'язку між стверджуваними у позові протиправними діями відповідачів 1, 2 (у разі їх встановлення, висновки у пунктах 8.16, 8.17 цієї постанови) і заподіяною шкодою на спірні суми. Встановлення такого причинного зв'язку має здійснюватися виходячи з визначених Позивачем 2 матеріально-правових підстав його залучення у спірні правовідносини. А саме з огляду на укладений між позивачами 26.09.2015 договір доручення, предметом якого є надання Позивачем 1 як довірителем Позивачу 2 як повіреному доручення з вирішення питань виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299 з умовами щодо здійснення оплати за виконання такого доручення.
При цьому для встановлення причинного зв'язку між стверджуваними у позові протиправними діями відповідачів 1, 2 (у разі їх встановлення) і завданням спірної шкоди саме Позивачу 2 суд має визначити умови та правову природу укладеного між позивачами 26.09.2015 договору доручення, зокрема умови виплати Позивачу 2 як повіреному Позивача 1 за надані Позивачем 2 представницькі послуги з вирішення питання виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі № 12/299 плати (винагороди), неможливість отримання якої заявлена Позивачем 2 як підстава для розрахунку та визначення розміру спірної суми шкоди у цій справі.
Судам належить визначити і врахувати також правову природу цих виплат (винагороди), а також правила формулювання сторонами відповідних умов договору доручення, зокрема щодо передумов отримання повіреним (представником) винагороди за надані повіреним послуги, а саме на власний розсуд сторін (частина перша статті 628 ЦК України).
Суд також зауважує, що суди, надаючи оцінку правовій природі виплатам (винагороді) за укладеним між позивачами договором доручення, мають порівняти правову природу втрат представника від недосягнення ним обумовленого з довірителем в договорі результату під час виконання відповідних представницьких функцій і правову природу збитків (шкоди) (висновки у пункті 8.7 цієї постанови).
8.23. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується вимогами та аргументами скаржника (пункти 5.1, 6.1-6.3) про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд саме до суду першої інстанції.
8.24. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.25. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі № 910/5241/20 скасувати.
3. Справу № 910/5241/20 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва .
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. Я. Погребняк
Ю. Я. Чумак