Справа № 638/19248/21
Провадження № 2/638/564/26
Іменем України
30 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участі секретаря судових засідань Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
09.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики у вигляді розписки від 24.07.2021 року на суму 4980,00 гривень, інфляційні та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.07.2021 року відповідач власноруч написаною розпискою зобов'язався повернути борг у сумі 7480,00 грн., який виник через несвоечасний розрахунок за арендну плату. У зазначеній письмовій розписці був зазначений строк повернення коштів - до 31.08.2021 року. Відповідачем було повернуто частину коштів, та на час звернення позивача до суду не повернув 4980,00 грн. Однак, на неоднарозові вимоги повернути решту боргу, відповідач свого обов'язку з повернення коштів не виконав, гроши у повному розмірі не повернув та позивач була вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 25.01.2022 року було відкрито провадження по справі.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, подали до суду заяву про підтримання позову, розгляд справи у їх відсутності та ухвалення судом заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається, у зв'язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, допитавши свідків, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З наданих доказів суд вбачає наступне.
24.07.2021 року відповідач ОСОБА_3 власноруч написаною розпискою зобов'язався повернути борг у сумі 7480,00 грн., який виник через несвоечасний розрахунок за арендну плату.
У зазначеній письмовій розписці був зазначений строк повернення коштів - до 31.08.2021 року.
Відповідачем було повернуто частину коштів, та на час звернення позивача до суду не повернув 4980,00 грн.
Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 2 ст. 1047 ЦК України встановлює, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як визначено ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановленого договором.
В порушення вимог закону та укладеного договору у формі розписки ОСОБА_3 грошові кошти у добровільному порядку в повному обсязі не повернув.
Положення ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У частині 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Станом на 29.11.2021 року період прострочення грошового зобов'язання становть 90 днів.
Тому, сума боргу 4980,00 грн. + інфляційне збільшення 105,12 грн. +штрафні санкції 36,84 грн. = 5121,96 грн.
Отже, загальна сума заборгованості становить 5121,96 гривень.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи, що суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування вимог позивача, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі письмових доказів.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності ст. 141 ЦПК України.
З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн. за подані вимоги.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 626, 627, 1046-1049 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 24.07.2021 року в розмірі 5121 (п'ять тисяч сто двадцять одна) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Билим Інна Олександрівна, адреса: Харківська область, м. Берестин, вул. Соборна, 54.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя О.В. Шишкін