Справа № 638/18538/21
Провадження № 2/638/561/26
Іменем України
09 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «УАСК АСКА» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної події, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і виплатою ПрАТ «УАСК АСКА» у розмірі 33400,00 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. та судові витрати у розмірі 908,00 грн.
В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що 22 листопада 2019 року о 19-15 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Ляпунова та вул. Шатилівській у м. Харкові, не надав переваги в русі автомобілю Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода. Згідно висновків Дзержинського районного суду м. Харкова (постанова по справі № 638/1921/19 від 26.12.2019 року) ДТП сталася з вини ОСОБА_2 , якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова суду набула чинності. Відповідно до актів виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 від 02 грудня 2019 року та від 26 травня 2020 року, які були зроблені за замовленням позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП становить 123 400,00 грн. Позивач звернувся до ПрАТ «УАСК АСКА», яке є страхувальником ОСОБА_2 із заявою про страхове відшкодування, та якою була здійснена регламентна виплата позивачу у розмірі 90 000, 00 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і виплатою ПрАТ «УАСК АСКА» - у розмірі 33400,00 грн. Також позивач поніс судові витрати у наступному розмірі: 908,00 грн. - судового збору, 3000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, які також просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2022 року провадження по справі відкрито.
Позивач та його представник до судового засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів та без участі позивача, його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток, про причини неявки суд не повідомив, відзив не направив. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та дату судового засідання повідомлялася належним чином.
Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Згідно статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названої Конвенції і Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У Рішенні Європейського Суду з прав людини в справі “Каракуця проти України (заява № 18986/06) від16 лютого 2017 року зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.2, ч.4 ст. 12 ЦПК України).
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 .
З копії постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року вбачається, що 22 листопада 2019 року о 19-15 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Accent, державний номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Ляпунова та вул. Шатилівської у м. Харкові, не надав переваги в русі автомобілю Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до актів виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 від 02 грудня 2019 року та від 26 травня 2020 року, які були зроблені за замовленням позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП становить 123 400,00 грн.
Позивач звернувся до ПрАТ «УАСК АСКА», яке є страхувальником ОСОБА_2 із заявою про страхове відшкодування, та якою була здійснена регламентна виплата позивачу у розмірі 90 000, 00 грн. Факт виплати підтверджено випискою з банківського рахунку позивача.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і виплатою ПрАТ «УАСК АСКА» - у розмірі 33 400,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі якщо деліктні відносини поєднані з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року (справа №522/14085/19) у справі з подібними фактичними обставинами викладений правовий висновок, згідно якого відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (абзац перший пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
З урахуванням здійснення виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 на користь останнього підлягає стягненню з відповідача матеріальна шкода у розмірі 33 400,00 грн.
У відповідності до ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідност.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Також матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач поніс судові витрати у наступному розмірі: 908,00 грн. - судового збору, 3000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором від 09.07.2021 року. Судові витрати підлягають також стягненню з відповідача на його користь.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1172, 1187-1188,1190 ЦК України, ст.ст.175-177 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «УАСК АСКА» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної події - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної події у розмірі 33400 (тридцять три тисячі чотириста) грн. 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 908,00 грн. - судового збору, 3000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: адвокат Задніпровський О.О. (61003, м. Харків, пров. Троїцький, 1).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: ПрАТ «УАСК АСКА» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, код ЄДРПОУ 24309647).
Головуючий суддя О.В. Шишкін