Постанова від 26.03.2026 по справі 910/5003/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/5003/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Кобзаренко Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 (суддя - Ломака В. С.)

і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 (суддя - Ломака В. С.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 (головуючий - Майданевич А. Г., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)

і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 (головуючий - Майданевич А. Г., судді Сулім В. В., Ткаченко Б. О.)

у справі № 910/5003/25

за позовом ОСОБА_1

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1"

про визнання недійсними загальних зборів та прийнятих на них рішень

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнати недійсними загальні збори ОСББ від 22.02.2025 та прийняті на них рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача внаслідок порушення строків проведення опитування (15 днів після проведення зборів) співвласників, неучасть членів Правління та ревізійної комісії ОСББ у підрахунку голосів та відсутність їх підписів під підсумками голосування співвласників (протокол загальних зборів), неможливість ознайомлення з протоколом загальних зборів, існуючі факти голосування "за" за всіма пунктам листка опитування співвласників, які точно не голосували на зборах, обгрунтування тарифу на обслуговування будинку ОСББ та затвервердження Кошторису ОСББ, тощо, є вагомими підставами вважати спірні рішення загальних зборів такими, що викликають сумніви в їх достовірності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, оскільки позивачем не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу пред'явлених до відповідача вимог.

5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на правову допомогу в сумі 6 300 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 та ухвалити нове рішення у справі, яким позов задовольнити.

8. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій по суті спору, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права за відсутності правового висновку у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 5 частини другої, частини п'ятої та пунктів 7, 8 частини двадцять другої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також частини четвертої статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

9. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

10. Разом з цим, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткового рішення і додаткової постанови у цій справі скаржник доводить, що господарська діяльність відповідача передбачає користування послугами юриста на постійній основі, а оплата послуг юриста здійснюється щомісячно та включена до складу тарифу на утримання будинку. ОСББ не понесло жодних додаткових адвокатських витрат під час розгляду цієї справи в суді, а призначені до стягнення з позивача витрати на оплату правничої допомоги відповідача не є судовими витратами в розумінні статті 123 ГПК України, оскільки належать до звичайних господарських витрат відповідача, при цьому позивач, як співвласник будинку, регулярно сплачує внески, у складі яких вже передбачена оплата юридичних послуг відповідача. Відтак, за доводами скаржника, стягнення з останнього судових витрат відповідача фактично призведе до подвійної оплати ним одних і тих саме послуг, що суперечить принципу справедливості та створює додатковий необґрунтований фінансовий тягар для позивача у цій справі.

11. У цій частині скаржник також зазначає про відсутність чітких правових висновків Верховного Суду, що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

12. Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

13. ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , в якому створено ОСББ.

14. Рішенням Правління ОСББ, оформленим протоколом засідання членів Правління від 27.01.2025 № 6, вирішено підготувати та провести об 11:00 год. 22.02.2025 загальні збори ОСББ за адресою: АДРЕСА_2 (актова зала), а також утворити комісію для проведення письмового опитування співвласників, які не голосували на загальних зборах ОСББ 22.02.2025 у складі діючих членів Правління та провести письмове опитування співвласників будинку.

15. З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2025 були проведені загальні збори ОСББ (письмове опитування проведено у період до 09.03.2025 року), прийняті на яких рішення були оформлені протоколом від 19.03.2025 № 1.

16. Відповідно до цього протоколу загальні збори Об'єднання проводилися за відсутності технічної можливості для участі співвласників у загальних зборах дистанційно в режимі відеоконференції, рішення з питань порядку денного приймались з можливістю їх обговорення.

17. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 103 особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 3 279,89 м2. Водночас, у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 320 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 11 093,99 м2. Всього участь у загальних зборах (з урахуванням опитування) взяли особисто та/або через представників співвласники у кількості 423 осіб (із загальної кількості - 681), яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 14 373,88 м2 (із загальної площі усіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку - 22 320,92 м2).

18. При цьому, кожен власник або співвласник відповідно до положень пункту 3.7 Статуту Об'єднання мав один голос за кожне житлове або нежитлове приміщення (його частину), власником (співвласником) якого він є, незалежно від площі цих приміщень.

19. Зі змісту протоколу загальних зборів ОСББ від 19.03.2025 № 1 вбачається, що Головою загальних зборів ("за" - 68 співвласників, що присутні на зборах, що складає 66,02% голосів від загальної кількості голосів співвласників, що присутні на зборах; "проти" - 17 співвласників, що присутні на зборах, що складає 66,02% голосів від загальної кількості голосів співвласників, що присутні на зборах) було обрано ОСОБА_2 та доручено останньому підписати протокол зборів.

20. До порядку денного Загальних зборів ОСББ були включені такі питання:

1. Затвердити нову редакцію Статуту Об'єднання у редакції, запропонованій Правлінням.

2. Припинити повноваження (відкликати) членів Правління та обрати членів Правління.

3. Припинити повноваження (відкликати) члена ревізійної комісії та продовжити повноваження ревізора.

4. ОСББ прийняти в управління багатоквартирний будинок. Затвердити щомісячний обов'язковий внесок. Затвердити Кошторис.

5. Обрати модель організації договірних відносин в багатоквартирному будинку.

6. Надати право Голові Правління, за умови погодження Правлінням, укладати договори оренди, договори про встановлення поштоматів тощо.

7. Звернутись до Київської міської ради з метою оформлення Об'єднанням права постійного користування (оренди, власності) на земельну ділянку.

8. Затвердити Правила проживання у будинку.

9. Тимчасово обмежувати користування спільним майном у разі умисного знищення або пошкодження спільного майна будинку.

10. Тимчасово обмежувати користування спільним майном у разі наявності заборгованості, що перевищує розмір 50% від однієї мінімальної заробітної плати.

11. Обрання способу повідомлення про прийняті рішення.

21. За результатами голосування рішенням загальних зборів, оформленим протоколом від 19.03.2025 року № 1, вирішено:

1. Затвердити нову редакцію Статуту Об'єднання у редакції, запропонованій Правлінням, та уповноважити Голову загальних зборів підписати нову редакцію Статуту і здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації нової редакції Статуту, зокрема, підписати заяви, подати та отримати необхідні документи, вчинити всі інші юридично значимі дії з правом передоручення таких повноважень (голосували: "за" - 376 співвласників, що становить 54,41% від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 43 співвласника, що становить 6,22% від загальної кількості голосів на загальних зборах).

2. Припинити повноваження (відкликати) членів Правління ОСББ, що були обрані раніше: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; обрати членами Правління ОСББ: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; затвердити чинний склад Правління ОСББ за списком: ОСОБА_2 - Голова Правління; ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (голосували: "за" - 376 співвласників, що становить 54,41% від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 43 співвласника, що становить 6,22% від загальної кількості голосів на загальних зборах).

3. Припинити повноваження (відкликати) члена ревізійної комісії ОСББ ОСОБА_14 та продовжити повноваження як ревізора ОСББ ОСОБА_15 (голосували: "за" - 382 співвласників, що становить 55,28% від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 37 співвласників, що становить 5,35% від загальної кількості голосів на загальних зборах).

4. ОСББ прийняти в управління багатоквартирний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, місто Київ, з 01.04.2025.

З 01.04.2025 ОСББ здійснювати управління багатоквартирним будинком власними силами Об'єднання (шляхом самозабезпечення) та шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

Припинити отримання усіх послуг, в тому числі з управління від КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району" або від іншої компанії, яка надає послуги з управління багатоквартирним будинком на підставі договору, укладеного за результатами конкурсу з 31.03.2025.

Правлінню ОСББ прийняти за актом приймання-передачі один комплект проектної документації на будівництво та іншу технічну документацію на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства; інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов'язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов'язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов'язань тощо.

Правлінню ОСББ провести інвентаризацію спільного майна співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 (допоміжних, технічних приміщень, місць загального користування тощо).

Затвердити щомісячний обов'язковий внесок співвласників житлових і нежитлових приміщень будинку на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку та прибудинкової території у розмірі: 0,15 % від розміру мінімальної заробітної плати (у місячному розмірі), визначеної відповідно до законодавства України на день здійснення оплати, за 1 м2 загальної площі приміщення співвласника (на день голосування сума складає 12,00 грн за 1 м2).

Встановити, що співвласники зобов'язані сплачувати цей щомісячний обов'язковий внесок до 25-го числа кожного поточного місяця.

Затвердити Кошторис ОСББ. Редакція кошторису за вказаним у рішенні посиланням за QR-кодом.

Дозволити Правлінню, за необхідності, здійснювати перерозподіл коштів між різними статтями Кошторису. Дозволити Правлінню оплачувати видатки, які не передбачені Кошторисом, але спрямовані на виконання статутних цілей та завдань Об'єднання (голосували: "за" - 363 співвласника, що становить 52,53% від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 56 співвласників, що становить 8,10% від загальної кількості голосів на загальних зборах).

5. Обрати модель організації договірних відносин в багатоквартирному будинку:

- з постачання та розподілу електричної енергії - індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії;

- централізованого водопостачання та водовідведення - індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення без обслуговування внутрішньобудинкових мереж;

- централізованого опалення та постачання гарячої води - індивідуальний договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без обслуговування внутрішньобудинкових мереж;

- поводження з побутовими відходами - договір з колективним споживачем.

Технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт внутрішньобудинкових мереж багатоквартирного будинку, що забезпечують надання комунальних послуг, здійснюється співвласниками в особі Об'єднання самостійно або шляхом залучення на договірних засадах підрядних організацій (голосували: "за" - 390 співвласників, що становить 56,44 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 29 співвласників, що становить 4,20 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

6. Надати право Голові Правління, за умови погодження Правлінням, укладати договори оренди, договори про встановлення поштоматів, договори про встановлення сервітутів, договори щодо встановлення камер відеоспостереження у місцях загального користування в/на будинку, прибудинковій території тощо (голосували: "за" - 365 співвласників, що становить 52,82 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 54 співвласники, що становить 7,81 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

7. Звернутись до Київської міської ради з метою оформлення Об'єднанням права постійного користування (оренди, власності) на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія.

Уповноважити Правління Об'єднання, у тому числі Голову Правління, вирішувати всі питання щодо оформлення прав ОСББ на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія (голосували: "за" - 381 співвласник, що становить 55,14 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 38 співвласників, що становить 5,50 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

8. Затвердити Правила проживання та користування спільним майном (у викладеній у рішенні редакції) (голосували: "за" - 372 співвласника, що становить 53,84 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 47 співвласників, що становить 6,80 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

9. У разі умисного знищення або пошкодження співвласником, наймачем/мешканцем, орендарем спільного майна будинку, винні особи зобов'язані усунути пошкодження або відшкодувати ринкову вартість відновлення та сплатити Об'єднанню додаткове відшкодування у розмірі 50% від вартості такого пошкодження. Також, відповідно до статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласники вирішили, що Об'єднання має право тимчасово обмежувати користування спільним майном, зокрема, інженерним обладнанням будинку, ліфтом тощо усім користувачам приміщення у разі умисного знищення або пошкодження співвласником, наймачем/мешканцем, орендарем спільного майна будинку. Таке обмеження може тривати до повного усунення пошкодження та сплати додаткового відшкодування Об'єднанню. Доручити Правлінню ОСББ реалізацію цього рішення із залученням відповідних спеціалістів (голосували: "за" - 379 співвласників, що становить 54,85 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 40 співвласників, що становить 5,79 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

10. У разі наявності заборгованості, що перевищує розмір 50 % від однієї мінімальної заробітної плати, з оплати внесків та платежів, передбачених законами, нормативними документами та/або рішеннями загальних зборів, та/або у разі умисного знищення або пошкодження співвласником, наймачем/мешканцем, орендарем спільного майна будинку, ОСББ має право тимчасово обмежувати користування спільним майном, в тому числі обмеження у користуванні інженерним обладнанням будинку, інженерними мережами, оптико-волоконним обладнанням, ліфтом тощо. Встановити систему контролю доступу в ліфтах будинку, що дозволяє ідентифікувати користувача та обмежувати доступ до спільного майна відповідно до умов цього пункту. Доручити Правлінню ОСББ реалізацію цього рішення із залученням відповідних спеціалістів (голосували: "за" - 366 співвласників, що становить 52,97 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 53 співвласники, що становить 7,67 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

11. Повідомлення про прийняті загальними зборами рішення цього голосування, а також всіх наступних загальних зборів, із зазначенням результатів голосування з кожного питання не пізніше 15 календарних днів з дня проведення загальних зборів або завершення строку, встановленого для проведення письмового опитування, оприлюднюється одним з нижчевказаних способів:

- розміщення рішення на дошках оголошень будинку;

- інформування в загальнобудинковому месенджері (голосували: "за" - 395 співвласників, що становить 57,16 % від загальної кількості голосів на загальних зборах; "проти" - 24 співвласники, що становить 3,47 % від загальної кількості голосів на загальних зборах).

22. Зазначений протокол загальних зборів Об'єднання від 19.03.2025 №1 підписаний Головою загальних зборів ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сокол І. В. 19.03.2025 і зареєстрований у реєстрі за № 1168.

Позиція Верховного Суду

23. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

25. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

27. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

28. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

29. Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

30. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

31. Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

32. Верховний Суд неодноразово зазначав, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

33. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

34. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

35. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

36. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

37. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач оскаржує рішення загальних зборів у зв'язку з тим, що пунктом 2 листка опитування (запропонованого до заповнення співвласниками багатоквартирного будинку для голосування на спірних загальних зборах) було передбачене одночасне голосування "за" або "проти" припинення повноважень одразу всіх 5-ти чинних членів правління Об'єднання, 5-ти нових членів Правління ОСББ та за весь новий склад Правління (фактично 11 питань в одному пункті). Крім того, за змістом пункту 4 листка опитування на голосування були поставлені питання приймання будинку в самоуправління ОСББ, затвердження щомісячного обов'язкового внеску (тарифу на обслуговування будинку силами ОСББ) для співвласників в розмірі 0,15% від розміру мінімальної заробітної плати та затвердження кошторису ОСББ, з аналогічною пропозицією одночасного голосування "за" чи "проти". За таких обставин, позивач вказує, що його право, а також право багатьох інших співвласників на участь в управлінні будинком було порушене внаслідок відсутності можливості поіменного голосування "за" або "проти" припинення повноважень кожного з чинних членів Правління ОСББ та кожного нового члена Правління, відсутності можливості знати причини припинення повноважень кожного члена Правління, з'ясувати ділові якості кожного з нових членів, а також, внаслідок вимушеного обрання лише одного варіанта відповіді на численні питання, навіть у разі згоди чи незгоди з частиною таких питань. Співвласникам будинку не було забезпечено можливість обговорення вищенаведених питань порядку денного ні до, ні під час проведення загальних зборів. Крім того, пункт 4 листка опитування є незрозумілим і потребує пояснення, з урахуванням прив'язки тарифу на обслуговування будинку до розміру мінімальної заробітної плати (0,15%) та одночасного затвердження Кошторису, яким визначається розмір тарифу на обслуговування будинку. Крім того, у Кошторисі ОСББ на 2025 рік відсутні обґрунтування цін у вигляді хоча б приблизного нормативного розрахунку витрат та доходів Об'єднання, як це передбачено, зокрема, чинним наказом Мінрегіону України від 25.12.2013 № 603 "Про затвердження норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій", у тому числі щодо ремонтного фонду та фонду розвитку. Також позивач зазначив, що керівництвом ОСББ ні під час підготовки до проведення спірних загальних зборів, ні під час їх проведення не розглядалися численні зауваження, заперечення, пропозиції співвласників будинку по документам Об'єднання та управлінню будинком, зокрема, листи позивача від 11.02.2025, від 12.02.2025, від 13.02.2025 та від 16.02.2025, а також листи-пропозиції інших співвласників щодо недоліків Статуту та щодо включення певних осіб до складу Правління та ревізійної комісії ОСББ. Позивач наголошує, що приблизно 50 співвласників будинку не змогли зареєструватися на зборах, а відтак і голосувати на них, що було зумовлено неправомірною відмовою Голови Правління в реєстрації цим співвласникам, незважаючи на їх вчасне з'явлення на збори. Більше того, на спірних загальних зборах секретар взагалі не обирався, протокол (супроводження) зборів ніким не вівся. Крім того, за твердженнями позивача, чинною на 22.02.2025 редакцією Статуту ОСББ був встановлений порядок внесення змін до Статуту, зокрема, шляхом надання ініціатором зборів за 14 днів до проведення загальних зборів кожному співвласнику тексту пропонованих змін до Статуту, а не нового Статуту, як це фактично відбулося перед спірними зборами. Позивач також зазначає, що порушення строків проведення опитування (15 днів після проведення зборів) співвласників, неучасть членів Правління та ревізійної комісії ОСББ у підрахунку голосів та відсутність їх підписів під підсумками голосування співвласників (протокол загальних зборів), неможливість ознайомлення з протоколом загальних зборів, існуючі факти голосування "за" за всіма пунктам листка опитування співвласників, які точно не голосували на зборах тощо, є вагомими підставами вважати спірні рішення загальних зборів такими, що викликають сумніви в їх достовірності.

38. Верховний Суд зазначає, що для визнання недійсними рішень загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів співвласників об'єднання. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників ОСББ.

39. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

40. Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (стаття 1 Закону).

41. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

42. Отже, Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

43. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

44. За приписами частини другої статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

45. Таким чином, управління майном багатоквартирного будинку є правом (та відповідно обов'язком) власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке може реалізовуватися та виконуватися ними, зокрема, через об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, створене в цьому будинку.

46. Водночас, визначення порядку управління багатоквартирним будинком, є невід'ємною складовою реалізації прав та виконання обов'язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

47. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Такі ж правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 917/1891/21, від 12.02.2025 у справі № 521/16579/18, тоощо.

48. При цьому, встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів.

49. Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/15071/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3133/17, від 12.02.2020 у справі № 916/1253/19 не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних (установчих) зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

50. Згідно приписів статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

51. Відповідно до частин чотирнадцятої-п'ятнадцятої статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки належної співвласнику площі квартири або нежитлового приміщення у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, крім випадків, визначених частинами десятою і п'ятнадцятою цієї статті. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить співвласникам на праві спільної часткової власності, належна кожному співвласнику площа квартири або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки у праві спільної часткової власності. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, для цілей цього Закону такі співвласники вважаються власниками рівних часток.

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

52. Статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, ніж передбачено частинами чотирнадцятою та п'ятнадцятою статті 6 цього Закону (частина дванадцята статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

53. Відповідно до частин тринадцятої-п'ятнадцятої статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об'єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об'єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Забороняється встановлювати у статуті об'єднання кількість голосів, необхідну для прийняття рішення, менше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників та більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників (а для прийняття рішення з питань обрання органів управління об'єднання, зміни форми управління, встановлення та зміни розмірів внесків/платежів, затвердження кошторису - більше ніж 67 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників), крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення загальних зборів об'єднання про відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами вважаються прийнятими, якщо за них проголосували співвласники, які разом мають більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частинами чотирнадцятою та п'ятнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

54. Відповідно до частини шістнадцятої статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною тринадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом не більше ніж 45 календарних днів з дня проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.

55. Рішення приймається шляхом поіменного голосування (частина дванадцята статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

56. Частиною сімнадцятою статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що письмове опитування під час установчих зборів об'єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

57. Тобто, порядок проведення загальних зборів (стаття 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку") містить відсильну норму до статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", яка передбачає порядок проведення установчих зборів. В свою чергу стаття 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо порядку проведення письмового опитування містить відсильну норму до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

58. Відповідно до частин сімнадцятої-двадцять першої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" письмове опитування проводиться ініціатором зборів співвласників та/або іншими співвласниками (за їхньою згодою), визначеними ініціатором зборів співвласників.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно.

Письмове опитування проводиться у письмовій та/або в електронній формі шляхом заповнення співвласниками листків опитування.

Кожний співвласник (його представник), який взяв участь у голосуванні під час проведення зборів співвласників або письмового опитування, заповнює листок опитування та підписує його власноруч або шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, із зазначенням результату голосування ("за" або "проти").

Листки опитування, створені у паперовій формі, пронумеровуються, прошнуровуються та зберігаються уповноваженою співвласниками особою.

Листки опитування, створені у формі електронних документів та підписані шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, зберігаються уповноваженою співвласниками особою на електронному носії інформації у форматі, що дає змогу перевірити їх цілісність на такому носії.

Листки опитування з питань розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку є невід'ємною частиною протоколу зборів співвласників..

59. Листок опитування повинен містити такі відомості: 1) дата опитування; 2) прізвище, ім'я, по батькові співвласника; 3) номер квартири або нежитлового приміщення; 4) загальна площа квартири або нежитлового приміщення; 5) документ, що підтверджує право власності співвласника на квартиру чи нежитлове приміщення, або відомості, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності співвласника на квартиру чи нежитлове приміщення; 6) документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника); 7) питання до співвласника - пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за" або "проти". Питання повинно бути чітко і зрозуміло сформульоване, що не допускає різних тлумачень; 8) відповідь співвласника "за" або "проти" щодо кожного питання окремо; 9) власноручний або електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, співвласника та особи, яка проводила опитування (частина двадцять друга статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

60. При підрахунку голосів враховуються голоси, подані співвласниками (їх представниками), у тому числі співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах співвласників дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій у режимі відеоконференції, під час проведення зборів співвласників та письмового опитування. Кожний співвласник (його представник) може проголосувати з одного питання лише один раз (частина двадцять п'ята статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

61. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами пунктів 3.2, 3.2.2 Статуту Об'єднання (в редакції, затвердженій рішенням установчих зборів Об'єднання, оформленого протоколом від 07.11.2019 № 1, яка була чинною на час проведення спірних у справі загальних зборів) (далі - Статут) вищим органом управління ОСББ є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об'єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання членів Правління Об'єднання.

Пунктами 3.5, 3.6 Статуту встановлено, що загальні збори скликаються і проводяться Правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників або ревізійною комісією.

Правління (ініціативна група) не менше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів направляє повідомлення про проведення загальних зборів кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення загальних зборів обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

У загальних зборах мають право брати участь усі співвласники. Загальні збори веде Голова зборів, а організаційно та документально супроводжує секретар зборів, які обираються більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників.

62. За умовами пункту 3.7 Статуту кожен власник або співвласник має один голос за кожне житлове або нежитлове приміщення (його частину), власником (співвласником) якого він є, незалежно від площі цих приміщень.

63. Відповідно до пунктів 3.8.1, 3.9 Статуту усі рішення загальних зборів вважаються прийнятими, якщо за них проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування ("за" чи "проти"), а також засвідчується особистими підписами головуючого на зборах та секретаря зборів.

Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

64. Пунктом 3.11 Статуту передбачено, що для керівництва поточною діяльністю об'єднання загальні збори обирають Правління. Правління є виконавчим органом Об'єднання і підзвітне загальним зборам.

65. Згідно з пунктом 3.11.5 Статуту загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження Правління чи окремих його членів.

66. Дослідивши чинний на час проведення спірних загальних зборів Статут відповідача та приписи законодавства, яке регулює порядок створення та діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, суди попередніх інстанцій зазначили, що зі змісту законодавчих приписів та положень Статуту ОСББ вбачається, що ні законом, ні Статутом не заборонено проведення загальних зборів Об'єднання з внесенням до їх порядку денного та голосуванням за питання припинення повноважень (відкликання) членів Правління та обрання членів Правління (а не щодо кожної кандидатури на посаду члена Правління індивідуально), а також за приймання будинку в самоуправління ОСББ, затвердження щомісячного обов'язкового внеску (тарифу на обслуговування будинку силами ОСББ) для співвласників в розмірі 0,15% від розміру мінімальної заробітної плати та затвердження Кошторису ОСББ , що однак не позбавляє учасників загальних зборів можливості обговорення питань відповідного порядку денного та голосування, зокрема, "проти", у разі незгоди з призначенням нового складу Правління чи розміром щомісячного обов'язкового внеску тощо.

67. Разом із цим суди зауважили, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено того, що йому не було забезпечено можливості обговорення вищенаведених питань порядку денного до чи під час проведення спірних загальних зборів. При цьому, ОСОБА_1 у позовній заяві не посилався на його неповідомлення (неналежне повідомлення) про дату, час і місце проведення, а також про порядок денний спірних загальних зборів.

68. Також суди відхили доводи позивача про порушення прав багатьох інших співвласників на участь в управлінні будинком внаслідок відсутності можливості поіменного голосування "за" або "проти" припинення повноважень кожного з чинних членів Правління ОСББ, зазначивши, що вимоги позивача мають бути спрямовані на захист саме його індивідуальних прав як співвласника, а не на захист інших співвласників будинку, оскільки кожен співвласник самостійно несе відповідальність за реалізацію свого права на захист. Аналогічними висновками спростовуються й посилання позивача на те, що приблизно 50 співвласників будинку (які не є учасниками даної справи) не змогли зареєструватися на зборах, а відтак і голосувати на них.

69. Стосовно доводів позивача про те, що у Кошторисі ОСББ на 2025 рік відсутні обґрунтування цін у вигляді хоча б приблизного нормативного розрахунку витрат та доходів Об'єднання, як це передбачено, зокрема, чинним наказом Мінрегіону України від 25.12.2013 року № 603 "Про затвердження норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій", у тому числі щодо ремонтного фонду та фонду розвитку, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

70. Судами встановлено, що відповідно до пунктів 4.8-4.11 Статуту Кошторис Об'єднання за поданням Правління щороку затверджується загальними зборами об'єднання не пізніше 1 січня поточного року, якщо інший строк не встановлено загальними зборами Об'єднання. За рішенням загальних зборів Об'єднання можуть затверджуватися кошториси на два і більше років. Якщо інше не встановлено рішенням загальних зборів Об'єднання, Кошторис повинен передбачати такі статті витрат:

- витрати на утримання і ремонт спільного майна;

- витрати на оплату комунальних та інших послуг;

- витрати фондів Об'єднання;

- інші витрати.

За рішенням загальних зборів Об'єднання для здійснення витрат за рахунок ремонтного, резервного фондів можуть затверджуватися окремі (спеціальні) кошториси.

Про виконання кошторисів, у тому числі окремих (спеціальних), Правління складає щорічний звіт, який подає на перевірку ревізійній комісії (ревізору), а після такої перевірки - загальним зборам Об'єднання для затвердження.

71. При цьому, суди зауважили, що ні законодавчими приписами (у тому числі частиною четвертою статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", на яку посилався позивач), ні положеннями Статуту ОСББ не передбачено вимог щодо обов'язкового посилання у Кошторисі на підтверджуючі документи щодо його формування із зазначенням нормативних розрахунків витрат та доходів ОСББ, зокрема щодо ремонтного фонду та фонду розвитку. Також суди зазначили, що норми наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.12.2013 № 603 поширюються на суб'єктів господарювання, які є виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади, до яких Об'єднання не належить.

72. Стосовно тверджень позивача, що на спірних загальних зборах секретар взагалі не обирався, протокол (супроводження) зборів ніким не вівся, а чинною на 22.02.2025 редакцією Статуту ОСББ був встановлений порядок внесення змін до Статуту, зокрема шляхом надання ініціатором зборів за 14 днів до проведення загальних зборів кожному співвласнику тексту пропонованих змін до Статуту, а не нового Статуту, як це фактично відбулося перед спірними зборами; що не всі співвласники навіть зрозуміли передумови та причини прийняття нової редакції Статуту та її відмінності від чинної (попередньої) редакції, а будь-яких пояснень з цього приводу від правління ОСББ або головуючого на зборах також не надійшло, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

73. Так, за висновками судів, чинними на час проведення спірних загальних зборів редакціями Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не передбачено обрання секретаря зборів та встановлено, що протокол зборів співвласників підписує голова зборів співвласників. Разом з цим, надання співвласникам для ознайомлення нової редакції Статуту замість тексту запропонованих змін до Статуту (порівняльної таблиці тощо) не свідчить про порушення спірними рішеннями прав позивача як співвласника будинку, оскільки не спростовує можливість власне ознайомлення з відповідними змінами, що пропонуються до внесення, водночас чинним законодавством та Статутом ОСББ прямо не передбачено необхідності голосування загальними зборами за кожну статтю Статуту Об'єднання окремо.

74. З приводу доводів позивача про порушення строків проведення опитування (15 днів після проведення зборів) співвласників, неучасть членів Правління та ревізійної комісії ОСББ у підрахунку голосів та відсутність їх підписів під підсумками голосування співвласників (протокол загальних зборів), неможливість ознайомлення з протоколом загальних зборів, фактів голосування "за" по всім пунктам листка опитування співвласників, які точно не голосували на зборах тощо, що на думку позивача є вагомими підставами вважати спірні рішення загальних зборів такими, що викликають сумніви в їх достовірності суди попередніх інстанцій зазначили таке.

75. Так суди встановили, що відповідно до пунктів 3.8.1, 3.9 Статуту усі рішення загальних зборів вважаються прийнятими, якщо за них проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників. Рішення загальних зборів викладається письмово та засвідчується особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату його голосування ("за" чи "проти"), а також засвідчується особистими підписами головуючого на зборах та секретаря зборів.

Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

76. За умовами пункту 3.9.3 Статуту рішення оформлюється особистим підписом кожного, хто голосував, із зазначенням результату ("за" чи "проти") та його прізвища. Опитувальні листи прошиваються та скріплюються печаткою Об'єднання, а також підписами головуючого на зборах та усіх членів Правління. Збір та остаточний підрахунок голосів здійснюється на 16-й день після проведення загальних зборів у складі комісії з усіх членів Правління та ревізійної комісії (Ревізора). Результати опитування додаються до протоколу загальних зборів.

77. При цьому, суди заначили, що згідно з частинами шістнадцятою-дев'ятнадцятою статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (у редакції, чинній на час проведення спірних загальних зборів), якщо в результаті проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частинами тринадцятою та чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах співвласників. Письмове опитування співвласників проводиться протягом не більше ніж 45 календарних днів з дня проведення зборів співвласників. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.

Письмове опитування проводиться ініціатором зборів співвласників та/або іншими співвласниками (за їхньою згодою), визначеними ініціатором зборів співвласників.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно.

Письмове опитування проводиться у письмовій та/або в електронній формі шляхом заповнення співвласниками листків опитування.

Кожний співвласник (його представник), який взяв участь у голосуванні під час проведення зборів співвласників або письмового опитування, заповнює листок опитування та підписує його власноруч або шляхом накладення електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, із зазначенням результату голосування ("за" або "проти").

78. Так, суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідні зміни до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", зокрема, до частини шістнадцятої статті 10 цього Закону в частині строків проведення письмового опитування протягом не більше ніж 45 календарних днів з дня проведення зборів співвласників, були внесені на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення управління багатоквартирними будинками" від 14.07.2023 № 3270-ІХ, який набрав законної сили 10.11.2023, тобто задовго до проведення загальних зборів, на яких були прийняті оспорювані у цій справі рішення.

79. При цьому, суди зазначили, що ні норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення управління багатоквартирними будинками", ні норми Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", до якого було внесено відповідні зміни, не містять жодних застережень стосовно застосування ОСББ, які не привели свій статут у відповідність з чинним законодавством до початку та протягом визначеного цим Законом перехідного періоду, при здійсненні своєї діяльності, а саме при проведенні призначених загальних зборів співвласників та голосування на цих зборах, чинного на момент проведення відповідних зборів законодавства, яке має перевагу над положеннями статуту, які не приведені у відповідність до чинного законодавства.

80. З огляду на наведене та враховуючи встановлені обставини, а також беручи до уваги проведення спірних загальних зборів у 2025 році та підписання відповідного протоколу цих зборів 19.03.2025 (з урахуванням проведення письмового опитування, як прямо вказано у протоколі, у період до 09.03.2025), суди дійшли висновку про дотримання відповідачем процедури проведення письмового опитування згідно з нормами частини шістнадцятої статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (у редакції, чинній на час проведення загальних зборів співвласників ОСББ), а також підрахунку голосів та оформлення результатів відповідного голосування.

81. Встановивши зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову у цій справі.

82. Разом з цим Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі № 904/1711/22 звертав увагу на специфіку відносин між співвласниками у ОСББ й, зокрема, зазначав, що ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об'єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів. Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №924/1270/23.

83. Тобто, незначні недоліки в оформленні результатів голосування не можуть бути підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним.

84. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі зроблені з урахуванням вимог законодавства та правових висновків Верховного Суду, наведених у цій постанові. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а фактично зводяться до намагання заявника здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

85. Разом з цим, в контексті визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

86. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

87. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

88. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

89. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

90. Отже, з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

91. Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

92. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку (пункт 8 цієї постанови), скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених ним норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови у задоволені позову.

93. Верховний Суд також зауважує, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права у подібних відносинах не був врахований судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи, від якого висновку необхідно відступити, з наведенням обґрунтування такої необхідності та/або який висновок сформувати (пункт 183 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

94. Стаття 2 ГПК України визначає завдання та основні засади господарського судочинства. Положення статті 19 Конституції України передбачають, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

95. У контексті обраної скаржником підстави касаційного оскарження Верховний Суд констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга у цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

96. З огляду на наведене, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови з цієї підстави.

97. Разом з цим, стосовно визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

98. Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

99. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

100. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

101. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

102. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

103. При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з'ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

104. Разом з цим, доводи скаржника про допущення судами попередніх інстанцій порушень вимог процесуального законодавства зводяться до намагання скаржника спонукати Суд надати переоцінку встановленим судами обставинам та наданим сторонами доказам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

105. Щодо оскарження додаткового рішення, постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині та додаткової постанови, Верховний Суд зазначає таке.

106. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо відшкодування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

107. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на правову допомогу в сумі 6 300 грн.

108. Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

109. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України , відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

110. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

111. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

112. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

113. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

114. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

115. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

116. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

117. Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

118. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

119. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

120. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

121. Як встановлено судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підтвердження понесених витрат в суді першої інстанції відповідачем надано копію укладеного між ним (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Ю.Д.К." (далі - Адвокатське об'єднання) Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.05.2025 № 5003 (далі - Договір), за умовами якого клієнт доручає та оплачує, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу (правову) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а саме: судове представництво у справі № 910/5003/25 за позовом до ОСББ.

122. У пункті 4.1 Договору його сторони визначили, що оплата правничої допомоги здійснюватиметься в розмірі 12 000,00 грн на рахунок Адвокатського об'єднання за підготовку відзиву на позовну заяву, апеляційну (касаційну) скаргу чи відзив на такі скарги, а також у розмірі 5 000,00 грн за кожну іншу заяву по суті справи, та 3 500,00 грн - за участь адвоката в кожному судовому засіданні.

123. Місцевий господарський суд встановив, що 28.08.2025 між відповідачем та Адвокатським об'єднанням складено та підписано акт надання правової допомоги за договором, за яким Адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу в справі № 910/5003/25, а саме:

- підготовка відзиву на позовну заяву у справі № 910/5003/25 за позовом до ОСББ (рахунок № 1 від 05.06.2025), вартість послуги - 12 000,00 грн;

- участь у судовому засіданні 09.07.2025 року у справі № 910/5003/25 (рахунок № 2 від 08.07.2025), вартість послуги: 3 500,00 грн;

- участь у судовому засіданні 29.07.2025 у справі № 910/5003/25 (рахунок № 3 від 29.07.2025), вартість послуги: 3 500,00 грн;

- участь у судовому засіданні 28.08.2025 у справі № 910/5003/25 (рахунок № 4 від 27.08.2025), вартість послуги: 3 500,00 грн.

124. Відповідно до пунктів 2, 3 зазначеного акта загальна вартість сплаченої правничої допомоги - 22 500,00 грн.

125. Від Адвокатського об'єднання за договором правничу допомогу надавав адвокат Кобзаренко Юрій Васильович.

126. Відповідач долучив до матеріалів справи копію фільтрованої виписки з банківського рахунку Адвокатського об'єднання "Ю.Д.К." за період з 01.02.2025 по 28.08.2025, з якої вбачається факт оплати ОСББ на користь Адвокатського об'єднання вартості правничої допомоги на загальну суму 22 500,00 грн.

127. Також місцевий господарський суд встановив, що заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач наголосив, що Кошторисом ОСББ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на 2025 рік вже передбачена оплата юридичних послуг у сумі 7 804,74 грн, тому, на його думку, такі витрати компенсуються за рахунок внесків співвласників у складі тарифу на обслуговування будинку силами неприбуткової організації якою є ОСББ.

128. Дослідивши надані відповідачем докази, з врахувавши предмет та підстави позовних вимог, а також складність справи, обсяг підготованих представником відповідача процесуальних документів, оцінюючи фактичні витрати Об'єднання з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені позивачем заперечення проти стягнення з нього витрат на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, визначений в акті приймання-передачі наданих адвокатських послуг не відповідає критеріям справедливості та співмірності, та стягненню з позивача на користь ОСББ витрат на професійну правничу допомогу підлягає сума 7 000,00 грн.

129. Разом з цим, ухвалюючи додаткову постанову суд апеляційної інстанції встановив, що від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", адвоката Кобзаренка Юрія Васильовича, надійшла заява, в якій він просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 500,00 грн.

130. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ОСББ "ІНФОРМАЦІЯ_1", адвокатом Кобзаренком Ю. В., до матеріалів справи додані належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої (правової) допомоги № 5003 від 15.05.2025, укладеного між відповідачем в особі голови правління ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням "Ю.Д.К." в особі голови об'єднання Кізік Анни Миколаївни, ордеру серії АІ № 2022492, акту надання правової допомоги від 09.12.2025, платіжної інструкції № 1010154244 від 10.10.2025 на суму 12 000,00 грн та платіжної інструкції № 1107122335 від 07.11.2025 на суму 3 500,00 грн.

131. 09.12.2025 Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням "Ю.Д.К" складено та підписано акт надання правової допомоги, зі змісту якого слідує, що надана правова допомога складається із:

- підготовки відзиву на апеляційну скаргу, що склало 12 000,00 грн;

- участі адвоката у судовому засіданні, що склало 3 500,00 грн.

132. Також апеляційний господарський суд встановив, що правову допомогу позивачу у суді апеляційної інстанції надавав адвокат адвокатського об'єднання "Ю.Д.К" Кобзаренко Юрій Васильович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1794/10 від 28.09.2000 року).

133. Оцінюючи обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції враховано кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатом документів (відзиву на апеляційну скаргу на 9 сторінках), а також, що тривалість судового засідання, я якому був присутній представник відповідача, згідно із протоколом судового засідання, склала 9 хвилин, при цьому правова позиція представника відповідача є незмінною, що, на думку колегії суддів, в сукупності не відповідає критеріям співрозмірності та розумності.

134. З огляду на викладене, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат відповідача у розмірі 7 000,00 грн (складання відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень у справі - 3 500,00 грн, участь у судовому засіданні - 3 500,00 грн).

135. Так, Верховний Суд наголошує, що надані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

136. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справі "Єчюс проти Литви").

137. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

138. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

139. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

140. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).

141. Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

142. Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

143. З матеріалів справи та змісту оскаржуваних додаткового рішення та додаткової постанови вбачається, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшли правомірного висновку про часткове задоволення заяв відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

144. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції, не виявив у діях судів порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм матеріального права або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

145. У контексті визначеної скаржником підстави касаційного оскарження додаткового рішення і додаткової постанови (відсутність чітких висновків Верховного Суду) Верховний Суд констатує, що скаржник в касаційній скарзі лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга у цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Відтак посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах визнаються декларативними, необґрунтованими та відхиляються.

146. Так, зміст оскаржуваних рішення і додаткового рішення суду першої інстанції та постанови і додаткової постанови суду апеляційної інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.

147. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

148. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

149. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

150. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

151. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

152. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

153. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення, додаткове рішення, постанова і додаткова постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

154. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 і додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 у справі № 910/5003/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй