30 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/17887/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
розглянувши заяви фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни
про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Мальченко А.О., Тищенко А.І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 (суддя Лиськов М.О.)
у справі №910/17887/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська фірма "Лавринович і партнери" (далі також - ТОВ "Лавринович і партнери")
до фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни (далі також - ФОП Мороз Р.О.)
про стягнення 906 713,95 грн,
Верховний Суд ухвалою від 03.03.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Мороз Р.О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 у справі №910/17887/23 та ухвалив здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у письмовому провадженні.
ФОП Мороз Р.О. звернулася до Верховного Суду із клопотаннями про розгляд касаційної скарги за участі сторін, обґрунтовуючи його тим, що суд першої інстанції визнав необхідним розгляд справи з викликом сторін; справа не є очевидною або формальною; доводи касаційної скарги потребують усного пояснення.
Розглянувши зазначені клопотання, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на таке.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 про визнання дій ФОП Мороз Р.О. щодо подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 зловживанням процесуальними правами.
Частиною тринадцятою статті 8 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що межі розгляду справи судом касаційної інстанції передбачені у статті 300 ГПК, згідно з якою переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною шостою статті 301 ГПК з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Отже, за змістом цієї норми суд може призначити розгляд касаційної скарги, зазначеної у частинах четвертій і п'ятій вказаної статті 301 ГПК, у судовому засіданні з викликом сторін, проте у виняткових випадках, коли викладених заявником доводів та обґрунтувань недостатньо для розгляду.
Вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг обумовлено власним розсудом суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Ніяких інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у вказаній нормі не міститься.
Таким чином, у цих випадках призначення розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з викликом сторін є правом, а не обов'язком суду, тоді як реалізація такого права має зумовлюватися наявністю, на думку суду, відповідного виняткового випадку.
Натомість колегія суддів вважає, що подане клопотання не містить належного обґрунтування на підтвердження наявності саме виняткового випадку для розгляду касаційної скарги у судовому засіданні з викликом сторін, а тому, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції та предмет касаційного оскарження (постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 про визнання дій ФОП Мороз Р.О. щодо подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23 зловживанням процесуальними правами), касаційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ФОП Мороз Р.О. про розгляд касаційної скарги з викликом сторін.
Керуючись статтями 234, 235, 252, 301 ГПК, Суд
Відмовити фізичній особі-підприємцю Мороз Руслані Олександрівні у задоволенні клопотання про розгляд справи №910/17887/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
О. А. Кролевець