20 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2625/23
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Зуєва В.А., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", позивач, скаржник) - Нестерова І. Г. (адвокатка), Остапенко С. Л. (адвокат),
відповідача - Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго", відповідач) - Рібун Р. В. (довіреність),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу НЕК "Укренерго"
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 (головуюча - суддя Мороз Н.В.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 (головуючий - суддя Матущак О.І., судді: Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)
у справі за позовом НЕК "Укренерго"
до ПрАТ "Львівобленерго"
про стягнення заборгованості.
Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. НЕК "Укренерго" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "Львівобленерго" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 150 909 220,49 грн заборгованості, з яких: 149 950 701, 93 грн - основний борг, 7 372 358,60 грн - 0,1% пені, 605 947,29 грн - 3% річних та 235 826,73 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як користувачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати позивачу як виконавцю вартості послуг, наданих згідно з договором від 29.06.2019 № 0521-03041 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, за період квітень 2023 - липень 2023 року.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 25.06.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ "Львівобленерго" на користь НЕК "Укренерго": 252 703,02 грн - 3% річних, 76 443,96 грн - інфляційних втрат та 3 041,93 грн судового збору; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу закрив провадження у справі за відсутності предмета спору; в задоволенні решти позовних вимог відмовив; повернув позивачу з Державного бюджету України 818 083,29 грн судового збору.
2.2. До суду апеляційної інстанції позивач оскаржив рішення суду першої інстанції від 25.06.2024 в частині відмови у стягненні 159 382,77 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн - 3% річних.
2.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2025 у справі апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 25.06.2024 в оскаржуваній частині - без змін.
2.4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, мотивоване, зокрема, тим що відповідно до змісту укладеного сторонами договору обсяг наданої послуги та її вартість можливо визначити лише на підставі акта надання послуги, отже, для визначенням сум інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити з обсягу фактично наданої послуги, тоді як позивач здійснив розрахунок вказаних сум з урахуванням планових обсягів послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління; в умовах укладеного сторонами договору не врегульовано строку оплати вартості фактично наданої послуги; акт надання послуги та рахунок на оплату послуги не може вважатися вимогою у розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); з урахуванням вимоги позивача від 19.05.2023 № 01/24560 про виконання відповідачем договірних зобов'язань та оплати заборгованості строк добровільного виконання зобов'язання сплив 26.05.2023, а, отже зобов'язання вважається протермінованим з 27.05.2023.
2.5. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що в укладеному сторонами договорі (на відміну від Типового договору) відсутній пункт, який передбачає можливість визначення планового обсягу послуги, що стає базою для розрахунку попередніх платежів, на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період. Водночас застосування до спірних правовідносин Типового договору за наявності укладеного договору призведе до порушення гарантованого законом права сторін на застосування елементу волевиявлення шляхом конкретизації відповідних типових умов договору, передбаченого статтями 179, 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 159 382,77 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн - 3% річних, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Із посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що:
- суди попередніх інстанцій не врахували і не застосували правильно норми матеріального права (пункти 2.3, 2.4, 2.7 Типового договору (в редакції, чинній станом на час укладення сторонами договору від 29.06.2019); Верховний Суд неодноразово висновував щодо застосування статей 611, 625 ЦК України і положень Типового договору [(постанови 10.12.2024 у справі № 914/1653/23 (пункти 36, 39, 40), від 23.11.2023 у справі № 925/654/22 (пункти 84, 85), від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 (пункти 110, 117), від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 (пункт 168)];
- надіслані рахунки на оплату послуг можуть вважатися вимогою в розумінні статті 530 ЦК України; правильність такого висновку підтверджує позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.12.2024 у справі № 910/17838/17, водночас обставини справи № 910/17838/17 стосувалися виконання договорів складського зберігання зерна, тому необхідно сформулювати аналогічний висновок щодо застосування приписів статті 530 ЦК України при виконанні договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд не дослідив зібраних у справі доказів (рахунків-фактури), не надав їм належної оцінки, порушивши норми процесуального права, а саме: частини першу та третю статті 86, частину п'яту статті 236, підпункти «а», «в» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ПрАТ "Львівобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з посиланням, зокрема, на ухвалення судових рішень попередніх інстанцій в оскаржуваній частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (як виконавець) та ПрАТ "Львівобленерго" (як користувач) 29.06.2019 уклали договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0521-03041 (далі - Договір), за умовами якого:
- цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України; за цим договором виконавець зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами користувача у складі ОЕС України, а саме: забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема, безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга) (пункт 1.1 Договору);
- користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 Договору);
- під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України (пункт 1.3 Договору);
- Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією (пункт 1.4 Договору);
- послуги надаються оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку оператором системи розподілу (пункт 1.5 Договору);
- оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється виконавцем на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/; тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф (пункт 2.1 Договору);
- обсяг наданої послуги визначається: для виробників як обсяг виробленої електричної енергії (в одиницях відпуску); для операторів систем розподілу як обсяг розподіленої електричної енергії; для споживачів як обсяг спожитої електричної енергії (пункт 2.2 Договору);
- вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3 Договору);
- розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно з нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги (пункт 2.4 Договору);
- виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 2.5 Договору);
- користувач має повернути погодженим один примірник акта надання послуги в наступному розрахунковому періоді (пункт 2.6 Договору);
- оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 2.7 Договору);
- за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду; оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2.8 Договору);
- виконавець зобов'язаний здійснювати річне, сезонне, місячне, тижневе, добове прогнозування споживання та виробництва електричної енергії в ОЕС України з метою планування забезпечення балансової надійності енергосистеми та забезпечення планового виведення з роботи (введення в роботу) обладнання (підпункт 3.1.10 пункту 3.1 Договору);
- виконавець зобов'язаний визначати прогнозовані, річні, квартальні, місячні обсяги виробництва електроенергії і потужності на годину максимального навантаження на електростанціях (пункт 3.1.11 пункту 3.1 Договору);
- виконавець зобов'язаний складати та передавати користувачу акти про надання послуг, а серед обов'язків користувача, передбачених підпунктом 3.2.4 пункту 3.2 Договору, - користувач зобов'язаний повертати виконавцю підписаними акти про надання послуг (підпункт 3.1.16 пункту 3.1 Договору);
- виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки за надані послуги виключно на підставі даних, отриманих від адміністратора комерційного обліку (підпункт 3.1.17 пункту 3.1 Договору);
- користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором; повертати виконавцю підписаними акти про надання послуг; надавати виконавцю свої прогнози споживання та виробництва електричної енергії згідно з вимогами Кодексу системи передач (пункт 3.2 Договору);
- користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Договору);
- виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 Договору);
- за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 цього Договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню розміром 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати; сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком (пункт 6.1 Договору);
- планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю; виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (пункт 10.1 Договору);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2019; договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 12.1 Договору);
- цей договір припиняє свою дію, якщо одна зі сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії та/або визначена згідно з Правилами ринку "Дефолтним" учасником ринку, з дати, зазначеної у заяві сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електрично енергії добровільно та / або у разі відсутності ліцензії на проведення певного виду діяльності, та/або за рішенням адміністратора розрахунки; в іншому випадку цей договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору (пункт 12.5 Договору).
6.2. Сторони також уклали (підписали) додаткову угоду від 29.06.2019 до Договору, протокол розбіжностей до Договору та додаткову угоду від 18.04.2023 до Договору.
6.3. Згідно з повідомленням від 21.12.2021 № 139-07-6428 щодо планового обсягу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПрАТ "Львівобленерго" заявило, зокрема, такі планові обсяги на квітень - липень 2023 року: квітень 319 000 МВт/год, травень 311 000 МВт/год, червень 300 000 МВт/год, липень 300 000 МВт/год.
6.4. Відповідно до акта надання послуги від 30.04.2023, згідно з Договором виконавець передав, а користувач отримав послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з 01.04.2023 до 30.04.2023 з фактичним обсягом 405 393,489 МВт/год за тарифом 80,87 грн/МВт/год загальною вартістю послуги 39 341 005,75 грн.
6.5. Згідно з актом коригування від 17.07.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.04.2023 до 30.04.2023 скориговано в сторону зменшення на 681,555 МВт/год на суму 66 140,83 грн. Загальна вартість послуги становить 39 274 864, 92 грн.
6.6. Відповідно до акта надання послуги від 31.05.2023 виконавець передав, а користувач отримав послугу за період з 01.05.2023 до 31.05.2023 з фактичним обсягом 374 541,065 МВт/год за тарифом 80,87 грн/МВт/год загальною вартістю 36 346 963,12 грн.
6.7. Згідно з актом коригування від 18.08.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.05.2023 до 31.05.2023 скориговано в сторону зменшення на 525,058 МВт/год на суму 50 953,73 грн. Загальна вартість послуги становить 36 296 009,39 грн.
6.8. Відповідно до акта надання послуги від 30.06.2023 виконавець передав, а користувач отримав послугу за період з 01.06.2023 до 30.06.2023 з фактичним обсягом 343 448,111 МВт/год за тарифом 80,87 грн/МВт/год загальною вартістю послуги 33 329 578,49 грн.
6.9. Згідно з актом коригування від 20.10.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.06.2023 до 30.06.2023 скориговано в сторону збільшення на 120,186 МВт/год на суму 11 663,33 грн. Загальна вартість послуги становить 33 341 241,82 грн.
6.10. Відповідно до акта надання послуги від 31.07.2023 виконавець передав, а користувач отримав послугу за період з 01.07.2023 до 31.07.2023 з фактичним обсягом 358 452, 321 МВт/год за тарифом 95,54 грн/МВт/год загальною вартістю послуги 41 095 841,70 грн.
6.11. Згідно з актом коригування від 17.11.2023 фактичний обсяг послуги за період з 01.07.2023 до 31.07.2023 скориговано в сторону зменшення на 499,406 МВт/год на суму 57 255,90 грн. Загальна вартість послуги становить 41 038 585,80 грн.
6.12. Порушивши свої зобов'язання за договором, ПрАТ "Львівобленерго" неналежно виконувало зобов'язання щодо оплати за надану НЕК "Укренерго" послугу.
6.13. НЕК "Укренерго" 19.05.2023 надіслало на адресу ПрАТ "Львівобленерго" вимогу № 01/24560 про виконання умов Договору із зазначенням розміру заборгованості станом на 17.05.2023 у сумі 158 870 050,22 грн.
6.14. НЕК "Укренерго" 13.07.2023 надіслало на адресу ПрАТ "Львівобленерго" попередження № 01/34144 про підготовку позовної заяви із зазначенням розміру заборгованості за Договором станом на 09.07.2023 у сумі 204 428 745,81 грн.
6.15. НЕК "Укренерго" 20.07.2023 надіслало на адресу ПрАТ "Львівобленерго" вимогу № 01/35419 про виконання умов Договору із зазначенням розміру заборгованості станом на 18.07.2023 в сумі 220 517 023,47 грн.
6.16. НЕК "Укренерго" 21.09.2023 надіслало на адресу ПрАТ "Львівобленерго" вимогу № 01/47245 про виконання умов Договору із зазначенням розміру заборгованості станом на 19.09.2023 в сумі 304 660 649,91 грн.
6.17. Відповідно до умов Договору протягом квітня - липня 2023 року НЕК "Укренерго" надало, а ПрАТ "Львівобленерго" отримало послугу на загальну суму 149 950 701,93 грн (згідно з актами коригування). Акти коригування до актів надання послуг сторонами підписано без зауважень за допомогою електронних цифрових підписів.
6.18. Згідно з інформацією АТ "Ощадбанк" про надходження коштів на рахунки НЕК "Укренерго" від контрагента ПрАТ "Львівобленерго" за період з 01.01.2023 до 27.07.2023 ПрАТ "Львівобленерго" здійснило часткову оплату заборгованості за Договором на загальну суму 322 000,00 грн із зазначенням цільового призначення платежів за період квітень - червень 2023 року.
6.19. Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того що з метою визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно враховувати обсяг фактично наданої послуги. Оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, а не за планові обсяги, то нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат за невиконання відповідачем грошового зобов'язання становить 76 443,96 грн, а 3% річних - 252 703,02 грн.
6.20. Суд апеляційної інстанції, залишив без змін рішення суду першої інстанції, вказав, зокрема, що:
- наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання;
- суд апеляційної інстанції бере до уваги доводи позивача про те, що згідно з умовами Договору сторони погодили розрахунки на умовах попередньої оплати, а отже, неналежне виконання зобов'язань за Договором в частині своєчасного здійснення попередніх оплат матиме наслідки, передбачені чинним законодавством;
- в укладеному сторонами Договорі відсутній пункт, який передбачає можливість визначення планового обсягу послуги, який стає базою для розрахунку попередніх платежів, на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період;
- застосування до спірних правовідносин Типового договору за наявності укладеного договору призведе до порушення гарантованого законом права сторін на застосування елементу волевиявлення шляхом конкретизації відповідних типових умов договору, передбаченого статтями 179, 184 Господарського кодексу України;
- водночас позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних згідно з плановими обсягами послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- незважаючи на те що ПрАТ "Львівобленерго" згідно з повідомленням за № 139-07-6428 від 21.12.2022 довело до відома НЕК "Укренерго" про планові обсяги послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління помісячно на 2023 рік, проте в повідомленні, як і в Договорі, не йдеться, що такі планові обсяги подаються для розрахунку планових (попередніх) платежів; це повідомлення подавалося позивачу виключно для його планування режимів роботи енергосистеми;
- умови укладеного сторонами Договору не містять норми про те, як саме наперед встановлюється обсяг послуги, від якої визначатиметься частка трьох попередніх оплат, отже, з урахуванням що в Договорі не встановлено обсягу послуги, який буде основою для визначення планових платежів відповідно до пункту 2.4 Договору, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що порядок попередньої оплати в Договорі не врегульовано;
- в умовах Договору також не врегульовано строку оплати вартості фактично наданої послуги; цієї обставини сторони не заперечували;
- обсяг та вартість наданої послуги за умовами Договору визначаються двосторонніми актами про надання послуги за кожен розрахунковий період (календарний місяць) (пункти 2.5, 2.6, підпункт 3.1.16 пункту 3.1 та підпункт 3.2.4 пункту 3.2 Договору), які оформляються в наступному розрахунковому періоді;
- за змістом частини другої статті 530 ЦК України вимога може бути пред'явлена боржнику лише в тому разі, коли він ознайомився з її змістом, а сума, яка у ній вказана до сплати, є узгодженою; надісланий на адресу відповідача акт надання послуги не є вимогою в розумінні частини другої статті 530 ЦК України, оскільки не містить в собі, власне, вимоги про оплату; акт надання послуги за своєю правовою природою є двостороннім документом, що, крім того, виключає його кваліфікацію як вимогу в розумінні частини другої статті 530 ЦК України, яка за своєю правовою природою є одностороннім документом;
- надіслані рахунки на оплату послуги не можуть вважатися вимогою, оскільки є не первинними документами, а документами, що містять лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто носять інформаційний характер; рахунки на оплату були виставлені до моменту підписання актів надання послуги та, відповідно, узгодження відповідачем вказаних сум, тому дата направлення акта надання послуги, який ще не підписаний з другої сторони, не може бути датою вимоги про оплату ще неузгодженої сторонами кількості та вартості послуги;
- лише вимогу від 19.05.2023 № 01/24560 про виконання умов Договору можна вважати такою, згідно з якою позивач вимагав у відповідача виконати договірні зобов'язання та оплатити заборгованість; у контексті частини другої статті 530 ЦК України строк добровільного виконання зобов'язання сплив 26.05.2023, а отже, зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги вважається протермінованим з 27.05.2023.
7. Рух справи в суді касаційної інстанції. Підстави передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата)
7.1. Верховний Суд ухвалою від 13.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 914/2625/23 за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
7.2. Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2025 справу № 914/2625/23 за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 передано на розгляд об'єднаної палати для відступу від висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23, щодо застосування пунктів 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач, пункту 2.4 Типового договору, частини другої статті 625 ЦК України. Суд зазначив, що сторони в договорі не можуть відступити (змінити) від імперативного припису про форму розрахунків у вигляді попередньої оплати, яка нараховується на плановий обсяг послуг, а тлумачення судом умов договору має відбуватися з урахуванням норм Типового договору; також у наведеному аспекті колегія суддів зазначила про неоднакове застосування Верховним Судом частини другої статті 625 ЦК України (справи № 914/1653/23 та № 914/3621/23) у подібних правовідносинах.
7.2.1. Крім того, передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 зі справи № 914/3621/23 не зробив висновку щодо застосування статті 530 ЦК України у подібних правовідносинах, але погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виставлені рахунки на суми попередньої оплати не можна вважати вимогами в розумінні статті 530 ЦК України. Разом з тим, колегія суддів вважає, що рахунок на оплату в розумінні частини другої статті 530 ЦК України є платіжною вимогою.
7.3. Об'єднана палата ухвалою від 05.09.2025 прийняла справу № 914/2625/23 за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 до розгляду та призначила розгляд скарги у відкритому судовому засіданні.
7.4. Надалі кількісно-персональний склад суддів об'єднаної палати у цій справі визначався відповідними протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, які містяться в матеріалах справи.
7.5. У листі Верховного Суду від 09.12.2025 через необхідність, яка виникла при розгляді вказаної справи, суддя Верховного Суду Малашенкова Т. М. звернулася до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо норм права, питання про застосування яких постало перед об'єднаною палатою під час касаційного розгляду справи.
7.6. До Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді: 10.02.2026 - Ю. Мица, 11.02.2026 - В. Беляневича, О. Беляневич (спільний висновок), а також науковий висновок П. Богуцького, 12.02.2026 - науковий висновок В. Примака.
7.7. Від ПрАТ «Львівобленерго» 29.09.2025 надійшли додаткові пояснення.
7.8. Від представників учасників справи надійшли додаткові письмові пояснення у справі з урахуванням науково-консультативних висновків.
7.9. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 20.03.2026 долучив вказані вище письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.10. Від ПрАТ "Львівобленерго" 10.03.2026 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми щодо питання застосування умов типового договору з огляду на принцип свободи договору, можливості / неможливості застосування умов типового договору при «конфлікті» з умовами укладеного сторонами договору і така передача, за доводами відповідача, необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 20.03.2026, постановив розглядати означене клопотання спільно з доводами касаційної скарги.
7.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 159 382,77 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором. Судові рішення попередніх інстанцій в частині, в якій позовні вимоги були задоволені, не є предметом касаційного перегляду.
8.2. У цій справі предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для стягнення з відповідача, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем вартості наданих згідно з Договором послуг за період квітень 2023 - липень 2023 року.
8.3. Об'єднана палата, враховуючи доводи касаційної скарги та мотиви передачі справи на розгляд, має висловитися щодо:
- застосування пунктів 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач, пункту 2.4 Типового договору, частини другої статті 625 ЦК України в аспекті наявності / відсутності підстав для відступу від висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2025 зі справи № 914/3621/23;
- надання висновку щодо застосування статті 530 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме: чи є рахунок на оплату в розумінні частини другої статті 530 ЦК України платіжною вимогою.
Щодо першого питання об'єднана палата зазначає таке
8.4. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
8.5. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.6. За приписами статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.7. У статті 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.8. Згідно з приписами статті 179 ГК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (частина перша); Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина друга); при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (частина четверта).
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома).
8.9. Згідно зі статтею 184 ГК України (у вже наведеній вище редакції) укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
8.10. Відносини на ринку електричної енергії регулюються нормами чинного законодавства, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом системи передачі (далі - КСП), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 309, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, умовами ліцензій.
8.11. Відповідно до пункту 55 частини першої статті 1, пункту 10 частини першої статті 4, частин першої та четвертої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Отже, оператором системи передачі (ОСП), тобто юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, є НЕК "Укренерго".
8.12. Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.
8.13. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
8.14. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
8.15. У пунктах 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач регламентовано, що договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі оперативного та перспективного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією. Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
8.16. ОСП зобов'язаний на своєму офіційному вебсайті оприлюднити редакцію договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління зі змінами та роз'яснення щодо укладення та приєднання користувача до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
8.17. Типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), який є додатком 5 до Кодексу системи передачі, передбачає, що:
- вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3);
- розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до ______ числа розрахункового місяця - __________ % вартості послуги;
до ______ числа розрахункового місяця - __________ % вартості послуги;
до ______ числа розрахункового місяця - __________ % вартості послуги.
Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період (пункт 2.4);
- оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством (пункт 2.7).
8.18. Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, згідно з умовами Договору сторони погодили, що: вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період (пункт 2.3 Договору); розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги (пункт 2.4 Договору); виконавець надає користувачу акт надання послуги до 4-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 2.5 Договору); планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю; виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу (пункт 10.1 Договору).
8.19. Отже, на відміну від Типового договору в умовах укладеного сторонами Договору, які визначають порядок оплати за надану позивачем послугу, хоча і встановлено обов'язок відповідача здійснювати часткову попередню оплату (пункт 2.4), проте у такому випадку слід виходити з вартості наданих послуг, а не вартості планових обсягів послуги (оплата планових обсягів не передбачена).
8.20. Об'єднана палата зазначає, що Типовий договір у розумінні статей 179, 184 ГК України є ані нормативним актом, ані самостійним укладеним договором. Натомість він становить собою сукупність істотних умов, які уповноважений орган визначає як такі, що є обов'язковими при укладенні сторонами договору відповідного типу, але сторони можуть включати до умов фактично укладеного ними договору додаткові положення, які уточнюють прямо не встановлений або достатньою мірою не деталізований у відповідному Типовому договорі порядок здійснення прав та виконання обов'язків сторін.
8.21. Відповідно до статті 630 ЦК України (в редакції, яка діяла в спірний період) договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (проте у справі, що переглядається, Договір не містив такого положення). Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватися як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Відповідно ж до частини другої статті 7 ЦК України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
8.22. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 зі справи № 233/3676/19, хоча частина друга статті 637 ЦК України передбачає можливість врахування у разі тлумачення умов договору також типових умов (типових договорів), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови, у силу прямих приписів частини другої статті 630 та частини другої статті 7 ЦК України виключається застосування типових умов, якщо вони суперечать домовленостям сторін або актам цивільного законодавства.
8.23. Водночас чинне законодавство гарантує сторонам право на захист власних прав та законних інтересів у разі, якщо укладений ними договір не відповідає змісту Типового договору, в тому числі шляхом визнання договору, його положень недійсними (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/2258/18).
8.24. З огляду на зазначене відсутні підстави для тлумачення судом умов Договору з урахуванням норм Типового договору, який передбачає поетапну оплату планового обсягу послуг, оскільки таке тлумачення не враховує погодженого сторонами у Договорі порядку оплати за надану позивачем послугу і така умова Договору не визнавалася недійсною в судовому порядку.
8.25. У справі № 914/3621/23 за позовом НЕК "Укренерго" до ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення заборгованості, про відступ від висновків Верховного Суду у якій ставиться питання перед об'єднаною палатою, суди якраз і виходили з конкретних погоджених сторонами умов договору (спір стосувався стягнення заборгованості за цим самим договором, що й у справі № 914/2625/23, але за інший період), а саме зі змісту пункту 2.4, у якому визначено, що розрахунок за надану послугу здійснюється трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги, та зі змісту пункту 2.3, де зазначено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.
8.26. Зазначене узгоджується з висновком об'єднаної палати, який наведений вище.
8.27. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях звертав увагу на необхідність тлумачити умови договору contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), що полягає в тому, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін.
8.28. Об'єднана палата враховує, що саме позивач у відповідній сфері, має відповідну ліцензію НКРЕКП, типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління розміщений на його вебсайті, водночас зміст пункту 2.4 укладеного сторонами Договору є іншим в частині порядку оплати, ніж пункт 2.4 Типового договору (у редакції, станом на час укладення Договору).
8.29. Також об'єднана палата враховує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.
8.30. Отже, підстави для відступу від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду зі справи № 914/3621/23, відсутні.
8.31. Висновки судів попередніх інстанцій у справі № 914/2625/23 у зазначеній частині не суперечать висновкам об'єднаної палати.
8.32. Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладених у постановах зі справ № 912/1941/21, № 925/654/22, № 927/713/21, № 904/5899/21, № 914/1653/23, об'єднана палата зазначає таке.
8.33. У справі № 912/1941/21 за позовом НЕК "Укренерго" до ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення заборгованості, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, зазначив: "Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Крім того у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п'яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.
У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється після закінчення такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язаними та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а після закінчення відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць".
Водночас скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі № 912/1941/21, залишає поза увагою те, що у пункті 163 означеної постанови Верховний Суд наголосив, що порядок оплати планових обсягів послуг передбачений типовим договором про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг, а в пункті 18 постанови зазначено, що за умовами пункту 6.2 договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП.
8.34. У справі № 925/654/22 за позовом НЕК "Укренерго" до ТОВ "Черкасиенергозбут" про стягнення заборгованості Верховний Суд, скасовуючи в частині постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу у скасованій частині на новий апеляційний розгляд, виходив, зокрема, з того що у положеннях пункту 6.2 договору визначено, що користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП; за умовами договору плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється після закінчення такого розрахункового місяця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. Отже, при розрахунку за послуги користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язаними та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а після закінчення відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
8.35. У справі № 927/713/21 за позовом НЕК "Укренерго" до ТОВ "Енера Чернігів" про стягнення заборгованості суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, виходив, зокрема, з того що за умовами договору плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється після закінчення такого розрахункового місяця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
8.36. У справі 904/5899/21 за позовом НЕК "Укренерго" до ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення заборгованості, на яку також посилається скаржник, суд касаційної інстанції, скасовуючи в частині судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, виходив, зокрема, з того що порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 договору про надання послуг, який виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг. Водночас фактичний обсяг послуги визначається на підставі даних щодо обсягів споживання (пункт 4.1 договору). Отже, при розрахунку за послуги користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язаними та не замінюють один одного.
8.37. Отже, установлені обставини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними зі справою, судові рішення в якій переглядаються, з огляду на відмінність установлених фактичних обставин у справах, що впливають на зміст відповідних правовідносин, а саме умов договору.
8.38. Стосовно справи № 914/1653/23 за позовом НЕК "Укренерго" до ПрАТ "Львівобленерго" про стягнення заборгованості, на яку посилається скаржник, Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що з метою визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, що відображена в актах коригування до актів наданих послуг, та направив справу № 914/1653/23 на новий розгляд з тих мотивів, що суди першої та апеляційної інстанцій положень законодавства та умов договору про надання послуг щодо моменту настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання не врахували, а отже, дійшли передчасного висновку про неможливість нарахування інфляційних втрат та відсотків річних при порушенні строків сплати планових платежів за надані послуги.
8.39. У зазначеному аспекті об'єднана палата зазначає, що чинний ГПК України оперує поняттям "висновок" у різних значеннях, зокрема таких як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.
8.40. За змістом статей 314, 315 ГПК України постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин; у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а в резолютивній частині відповідний висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог.
8.41. З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.
8.42. Разом з тим правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).
8.43. Отже, з урахуванням доктринального тлумачення поняття "висновок щодо застосування норми права" Верховний Суд має повноваження щодо перевірки того, чи наявний взагалі в постанові (постановах), на які посилається скаржник, висновок щодо застосування норми права, тоді як аналіз того, чи є висновок саме висновком щодо застосування норми права, можна визначити за такими критеріями: 1) висновок щодо застосування норми права повинен містити посилання на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права; 2) такий висновок повинен не буквально повторювати норму права, а розширювати чи тлумачити її зміст, або усувати законодавчу прогалину; 3) висновок повинен бути абстрактним та універсальним, тобто застосовним до інших випадків у подібних правовідносинах; 4) висновок щодо застосування норми права необхідно відрізняти від правової оцінки суду.
8.44. З огляду на зазначені критерії постанова Верховного Суду у справі № 914/1653/23, на яку посилається скаржник, не містить висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
8.45. Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
Щодо другого питання об'єднана палата зазначає таке
8.46. Перед об'єднаною палатою постало питання чи є рахунок на оплату в розумінні частини другої статті 530 ЦК України платіжною вимогою.
8.47. В аспекті наведеного об'єднана палата зазначає таке.
8.48. У частинах першій та другій статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
8.49. Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, а тому останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
8.50. Об'єднана палата зазначає, що форма не може превалювати над змістом, відповідно, з'ясовуючи зміст документа, необхідно виходити з його буквального та логічного змісту.
8.51. Водночас основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
8.52. Отже, виставлення рахунку на оплату (який містить підставу, суму та реквізити для оплати) може бути кваліфіковано як вимогу в розумінні частини другої статті 530 ЦК України за умови, якщо:
- договором передбачена попередня оплата товарів (робіт, послуг), чітко визначений розмір такої оплати, але строк здійснення попередньої оплати у договорі не визначений;
- господарська операція відбулася (реальне надання послуг/виконання робіт).
У іншому випадку, а саме коли на стороні покупця, замовника відсутній обов'язок з попередньої оплати і товар йому не переданий (послуги не надані), виставлення рахунку не є вимогою у розумінні частини другої статті 530 ЦК України.
8.53. У справі, судові рішення в якій переглядаються, суди попередніх інстанцій встановили, що протягом розрахункового періоду обсяг наданої послуги (оплата якої передбачена Договором) ще не відомий, а оплата планового обсягу послуг (який би став базою для нарахування попередніх платежів) на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період, Договором не передбачена.
8.54. Крім того, рахунки були виставлені позивачем до моменту реального надання послуг (за кожен розрахунковий місяць).
8.55. За з'ясованих судами обставин виставлені позивачем рахунки не є вимогою (вимогами) у розумінні частини другої статті 530 ЦК України.
8.56. Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати виставлені позивачем у цій справі рахунки вимогою (вимогами) у розумінні частини другої статті 530 ЦК України не суперечать викладеному у цій постанові.
8.57. Отже, визначені скаржником підстави касаційного оскарження, обґрунтовані з посиланням на пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження, у зв'язку з чим судові рішення попередніх інстанцій в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
8.58. Доводи ПрАТ "Львівобленерго", викладені у відзиві та письмових поясненнях, беруться до уваги об'єднаною палатою у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Щодо клопотання ПрАТ "Львівобленерго" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми, то об'єднана палата зазначає таке.
8.59. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
8.60. Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду, або якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8.61. Справа за частиною п'ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.
8.62. Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 909/1191/21).
8.63. Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає в тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
8.64. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
8.65. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
8.66. Отже, заявляючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, заявник має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, наприклад, навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
8.67. Справа матиме принципове значення, якщо йтиметься про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що її можна знайти без будь-яких проблем.
8.68. Суд зазначає, що такі критерії є сталими і послідовними, застосовані Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі № 431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі № 357/13182/18, від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 09.07.2020 у справі № 610/1065/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 13.10.2020 у справі № 640/17296/19, від 23.10.2020 у справі № 906/677/19, від 14.04.2021 у справі № 757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі № 640/6432/19, від 28.04.2021 у справі № 916/1977/20, від 18.05.2021 у справі № 758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.
8.69. Разом з тим клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій.
8.70. З урахуванням наведеного об'єднана палата дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції об'єднана палата вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 159 382,77 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн 3% річних - без змін.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 914/2625/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 159 382,77 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн 3% річних - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Т. Малашенкова
Судді І. Бенедисюк
О. Васьковський
Г. Вронська
В. Зуєв
О. Кібенко
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак
З окремою думкою судді О. Кібенко