26 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10968/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ковтуна С. А.
від 29 травня 2025 року
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ковтуна С. А.
від 31 липня 2025 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А. О., Тищенко А. І., Михальської Ю. Б.
від 18 грудня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"
до 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
2) Компанії з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС",
про визнання недійсним договору поставки трубної продукції № UGV421/30/23 від 07 серпня 2023 року,
за участю представників:
від позивача: Пилипенко А. Л.
від відповідача-1: Скопич Ю. В.
від відповідача-2: Панчишин А. В.
1. Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Компанії з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 521 від 10 серпня 2023 року, що надійшла до Господарського суду міста Києва 16 серпня 2023 року (2-й том справи, а.с. 10 -16), просило:
- визнати недійсним та скасувати рішення замовника Акціонерного товариства «Укргазвидобування», оформлене протоколом від 24 травня 2023 року № 379, про визначення переможця відкритих торгів, проведених у порядку, визначеному Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі - Особливості), щодо закупівлі № 23Т-154 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»), ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03- 008168-а;
- визнати недійсним договір поставки трубної продукції від 07 серпня 2023 року № UGV 421/30-23, укладений між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Компанію з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» в результаті завершення процедури закупівлі № 23Т-154 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу "Преміум"), ідентифікатор закупівлі №-05-03- 008168-а.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення відповідача-1 про визначення переможця закупівлі № UA-2023-05-03- 008168-а є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки тендерна пропозиція переможця торгів - Компанії "Ворекс ЛЛС" не відповідає вимогам тендерної документації, оскільки містить недостовірні відомості щодо наявності у Компанії документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного за предметом закупівлі договору, строку поставки товарів, ґрунтується на поданому Компанією підробленому документі, з огляду на що мала бути відхилена відповідачем-1 як замовником закупівлі з підстав невідповідності кваліфікаційним критеріям.
За твердженням позивача спірне рішення відповідача про визначення переможця торгів унеможливило подальшу участь позивача у процедурі закупівлі №-05-03- 008168-а, що порушило його права та законні інтереси; допущені відповідачами порушення у процедурі закупівлі призвели до прийняття відповідачем-1 неправомірного рішення про визначення Компанії "Ворекс ЛЛС" переможцем закупівлі, яке підлягає скасуванню, та до укладення з переможцем закупівлі договору, який слід визнати недійсним як такий, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12 липня 2023 року прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/10968/23, а протокольною ухвалою від 10 жовтня 2023 року прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 16 серпня 2023 року.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Акціонерне товариство Укргазвидобування» (замовник) 03 травня 2023 року в електронній системі публічних закупівель «Прозорро» на веб-порталі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-05-03-008168-a опублікувало оголошення про проведення відкритих торгів за № UA-2023-05-03-008168-a на закупівлю товару: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»). Очікувана вартість предмета закупівлі: 793 440 000,00 грн. Критерієм вибору переможця є ціна. Питома вага критерію - 100%.
Уповноважена особа Замовника рішенням від 03 травня 2023 року, оформленим протоколом № 328, затвердила тендерну документацію по предмету закупівлі 441160000-9 - магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»), номер процедури закупівлі: 23Т-154, (далі - тендерна документація).
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у відкритих торгах № UA-2023-05-03-008168-a взяли такі учасники: Компанія з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» (далі - Компанія, Компанія «Ворекс ЛЛС»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс».
11 травня 2023 року о 15:01 год. Замовник здійснив розкриття тендерних пропозицій по предмету закупівлі UA-2023-05-03-008168-a та встановив відповідність тендерної пропозиції Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС», як такої, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації та відсутність підстави для відмови, встановлених статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (протокол розкриття від 11 травня 2023 року).
24 травня 2023 року Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (замовник) ухвалило рішення, оформлене протоколом № 379, про визначення Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» переможцем процедури відкритих торгів та про намір укласти з нею договір з ціною тендерної пропозиції 674 424 000,00 грн.
07 серпня 2023 року між Акціонерним товариством «Укргазвидобування», як покупцем, та Компанією з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС», як постачальником, був укладений договір поставки трубної продукції №/30/23 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум». Згідно з пунктом 3.2. договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару та становить 15 358 023 доларів США.
Зазначений договір є виконаним.
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Компанії з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 521 від 10 серпня 2023 року, що надійшла до Господарського суду міста Києва 16 серпня 2023 року (2-й том справи, а.с. 10 -16), просило визнати недійсним та скасувати рішення замовника Акціонерного товариства «Укргазвидобування», оформлене протоколом від 24 травня 2023 року № 379, про визначення переможця відкритих торгів № UA-2023-05-03- 008168-а, та визнати недійсним укладений між відповідачами договір поставки трубної продукції від 07 серпня 2023 року № UGV 421/30-23.
3. Хід розгляду справи. Короткий зміст ухвалених судами попередніх інстанцій за результатом нового розгляду справи оскаржуваних рішення та постанови, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 22 лютого 2024 року у справі № 910/10968/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 липня 2024 року, позов задовольнив.
Верховний Суд постановою від 22 серпня 2024 року у справі № 910/10968/23 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 липня 2024 року в частині визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 24 травня 2023 року № 379, про визначення переможця відкритих торгів щодо закупівлі № 23Т-154 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу "Преміум"), ідентифікатор закупівлі №-05-03- 008168-а, ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовив, а також скасував рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16 липня 2024 року в частині визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07 серпня 2023 року №421/30-23 та передав справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Господарський суд міста Києва рішенням від 29 травня 2025 року, ухваленим за результатом нового розгляду справи № 910/10968/23, відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07 серпня 2023 року №421/30-23.
Місцевий господарський суд врахував висновки Верховного Суду, викладенні у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 та виходив з того, що спірний договір є виконаним у повному обсязі, а заявлена позивачем окремо вимога про визнання недійсним договору без вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є неефективним способом захисту цивільних прав, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача
Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 31 липня 2025 року стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на користь Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» (VOREX LLC) 126 850,42 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач подав належні докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 126 850,42 грн, а позивач не довів неспівмірності цих витрат.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 18 грудня 2025 року залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2025 року у справі № 910/10968/23.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору, однак виходив з того, що позивач не довів наявності у нього порушених прав / інтересів, які підлягають судовому захисту, оскільки не довів наявності у нього не тільки цивільного права, зокрема, права наступного учасника на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції, а й інших його цивільних прав, що виникли у нього внаслідок участі у процедурі закупівель, ініційованих відповідачем-1. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав переконливих доказів того, що на момент розкриття тендерних пропозицій, зокрема тендерної пропозиції відповідача-2, та її оцінки відповідачем-1, існували підстави для її відхилення, передбачені статтями 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктами 39, 41 Особливостей, не спростував встановлену відповідачем-1 відповідність тендерної пропозиції відповідача-2 кваліфікаційним критеріям, визначеним статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі» та не довів наявності у Замовника підстав для розгляду його тендерної пропозиції, як наступної. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач-2 у складі своєї тендерної пропозиції надав усі документи, необхідні для відповідності такому кваліфікаційному критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, матеріали справи не містять доказів того, що Замовник закупівлі (відповідач-1) станом на момент розкриття тендерних пропозицій або ж у розумний строк після визначення переможця закупівлі, отримав інформацію про недостовірність поданих переможцем у складі тендерної пропозиції документів та у Замовника не було підстав для додаткової перевірки переможця закупівлі на предмет відповідності встановленим у тендерній документації кваліфікаційним вимогам, а також застосування механізмів, визначених пунктами 39-41 Особливостей та статтями 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі».
Залишаючи без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додаткове рішення відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, відповідач-2 підтвердив отримання ним від його адвоката правничої допомоги загальною вартістю 126 850,42 грн, позивач не скористався правом, передбаченим частинами п'ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, та не подав заяви про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на що висновок суду першої інстанції про недоведення позивачем неспівмірності розміру заявлених відповідачем-2 з нього витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, а апеляційна скарга позивача не містить ґрунтовних доводів та доказів того, що заявлені відповідачем-2 витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням позову.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що:
- суд першої інстанції безпідставно врахував висновки Верховного Суду, викладенні у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21, які були зроблені у неподібних до цієї справи № 910/10968/23 правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи;
- суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, викладені у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 910/12402/18, про відсутність необхідності заявляти учасником закупівлі вимоги про реституцію для ефективності захисту свого порушеного права; про можливість порушення прав наступного учасника закупівлі після визначеного переможцем учасника закупівлі. Крім того, скаржник зазначив про те, що у разі, якщо Верховний Суд дійде висновку про нерелевантність для цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 910/12402/18, то постає питання відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах з приводу необхідності заявлення реституції учасником закупівлі у разі оскарження договору між замовником та переможцем закупівлі;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував Закон України «Про публічні закупівлі» та Особливості, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 910/12402/18;
- суди попередніх інстанцій не витребували у відповідачів оригінал листа-відгуку № 228 від 21 березня 2023 року, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 31 травня 2021 року у справі № 917/265/18, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18, про те, що невитребування судом оригіналу документу, щодо достовірності якого у сторони судового процесу існують обґрунтовані сумніви, є підставою для скасування судового рішення.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач-2 - Компанія з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС" у відзиві на касаційну скаргу позивача просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що:
- висновки Верховного Суду, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався позивач у касаційній скарзі, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи;
- у разі визнання судом спірного у цій справі договору недійсним позивач не стане переможцем закупівлі, оскільки закупівлі проводяться на підставі річних закупівель, а не судових рішень;
- вимога про визнання недійсним договору фактично є вимогою для створення преюдиції на майбутнє, а не для реституції, що суперечить завданням господарського судочинства, а ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах може бути лише застосування реституції, яка позивачем не заявлялася, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 та у пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц;
- позивач не довів факту неіснування листа-відгука, з чим погодилися суди в інших судових справах з подібними до цієї справи правовідносинами, зокрема № 910/10970/23 та № 910/10971/23;
- доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів та спроби повторного дослідження фактичних обставин справи, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу наводить попередній (орієнтовний) розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу, які він планує понести у зв'язку з касаційному розглядом цієї справи, який за його розрахунком складає 80 000,00 грн та зазначає про те, що надасть докази на підтвердження понесення ним цих витрат та їх розміру в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п'яти днів після ухвалення остаточного судового рішення у цій справі.
Крім того, відповідач-2 - Компанія з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС" подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/10968/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2025 року. Як на підстави закриття касаційного провадження у цій справі відповідач-2 послався на те, що доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами обставин справи; висновки Верховного Суду, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послався позивач у касаційній скарзі, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи; доводи касаційної скарги не підтверджують наявності підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач-1 - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" у відзиві на касаційну скаргу позивача просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про не доведення позивачем наявності у нього порушених прав / інтересів, які підлягають судовому захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові та позбавляє суд права розглядати інші доводи апеляційних скарг по суті спору.
Позиція Верховного Суду.
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, наведені у касаційній скарзі та у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення та перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 жовтня 2019 року у справі № 910/6642/180.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає у з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі. (Аналогічна правові висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і тому суд має встановити не лише наявність передбачених законом підстав недійсності правочину, але й визначити, чи було порушено цивільне право особи (позивача), за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право та/або інтерес позивача є порушеним, не визнаним або оспореним; в чому полягає порушення цього права та/або інтересу та лише в залежності від установленого встановити, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце, а також вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Такі правові висновки щодо застосування статей 15, 16 та частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, статей 4, Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності щодо необхідності доведення наявності порушеного права при зверненні до суду позовом про визнання правочину недійсним особи, яка не є стороною оспорюваного правочину, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі 910/3907/18.
Отже, за змістом статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Вказана позиція Верховного Суду викладена у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 916/1411/19.
Як встановили суди попередніх інстанцій предметом спору у цій справі (під час нового розгляду справи) є вимога про визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07 серпня 2023 року № UGV 421/30-23, укладеного між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Компанію з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» в результаті завершення процедури закупівлі №-05-03- 008168-а. Зазначений договір є повністю виконаним його сторонами. Суб'єктом оскарження цього договору (позивачем у справі) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", яке не є стороною цього договору, проте було учасником зазначеної закупівлі №-05-03- 008168-а, за результатом проведення якої був укладений спірний у цій справі зазначений договір.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного договору, позивач в обґрунтування наявності у нього порушеного права, послався на порушення його прав та законних інтересів як наступного після переможця учасника тендеру на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції. При цьому, за твердженням позивача, неправомірні дії відповідача-2 (переможця закупівлі), що призвели до порушення його прав та інтересів як наступного учасника закупівлі, полягали у тому, що відповідач-2 подав в складі тендерної пропозиції неіснуючий лист-відгук для підтвердження кваліфікаційного критерію досвіду виконання аналогічного договору, фактично не довів наявності у нього такого досвіду, внаслідок чого його тендерна пропозиція не відповідала вимогам тендерної документації та мала бути відхилена відповідачем-1 як замовником закупівлі з підстав невідповідності кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».
Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляду в частині позову про визнання договору недійсним у постанові від 22 серпня 2024 року, зокрема зазначив про необхідність встановлення судами під час нового розгляду справи, чи дійсно позивач, який не є стороною спірного договору, має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушене оспорюваним ним договором та відповідачами.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції на виконання вказівок суду касаційної інстанції дослідив обставини наявності у позивача порушених прав та / або інтересів саме як наступного учасника закупівлі та обґрунтовано виходив з того, що предметом дослідження з огляду на такий визначений позивачем об'єкт судового захисту є наявність станом на час розкриття тендерних пропозицій передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» та Особливостями підстав для розгляду тендерної пропозиції позивача як наступної та обставини того, що такий розгляд не відбувся виключно внаслідок дій відповідачів у справі.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлені Законом України «Про публічні закупівлі».
За змістом пунктів 1, 2, 10 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація повинна містити, зокрема: інструкцію з підготовки тендерних пропозицій; один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством, перелік критеріїв оцінки та методика оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги кожного критерію.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв: 1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 4) наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.
Отже, визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації.
Законом не передбачено переліку документів, які може вимагати замовник для підтвердження того чи іншого кваліфікаційного критерію. Замовник самостійно визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені статтею 16 Закону, та зазначає у тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 22 червня 2023 року у справі № 916/621/22, від 21 грудня 2023 року у справі № 620/6136/20.
Суди попередніх інстанцій встановили, що кваліфікаційні критерії процедури закупівлі №-05-03-008168-а були визначені відповідачем-1 (Замовником закупівлі) у пункті 1 додатку 1 до тендерної документації, відповідно до якого для підтвердження такого кваліфікаційного критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору учаснику необхідно надати наступні документи:
1.1. скан-копію довідки в довільній формі про виконання аналогічного договору на постачання обсадних труб із зазначенням назви, ЄДРПОУ, адреси та контактного телефону замовника;
1.2. скан-копію договору, що вказаний Учасником в довідці про виконання аналогічного договору. При цьому такий договір може надаватись без зазначення вартісних показників чи інших даних, які можуть бути визначені Учасником як комерційна таємниця, без персональних даних (у відповідності до вимог Закону України «Про захист персональних даних»), які можуть бути належним чином заретушовані;
1.3. скан-копію листа-відгука від Замовника, для якого виконувався аналогічний договір, що підтверджує досвід виконання аналогічного договору, наведеного Учасником в довідці.
Крім того, у пункті 1 додатку 1 до тендерної документації також визначені критерії оцінки, а саме: якщо учасником надано зазначені документи, що вимагаються, - учасник відповідає вимогам; якщо ж учасником не надано, або надано в неповному обсязі зазначені документи, що вимагаються, - учасник не відповідає вимогам.
Як встановили суди попередніх інстанцій та це підтверджується матеріалами справи і не заперечується учасниками спору, відповідач-2 (учасник та переможець закупівлі) у складі своєї тендерної пропозиції завантажив усі три документи, передбачені пунктом 1 додатку 1 до тендерної документації, що були необхідні для підтвердження такого кваліфікаційного критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а саме: 1) довідку № 402-3 від 04 травня 2023 року, 2) договір купівлі-продажу № 1/18-CTD від 01 березня 2018 року, 3) відгук ТОВ «Полтавська бурова компанія» № 228 від 21 березня 2023 року.
Встановивши ці фактичні обставини подання відповідачем-2 у складі своєї тендерної пропозиції усіх документів, що вимагалися у додатку № 1 до тендерної документації, та врахувавши визначені Замовником критерії оцінки пропозиції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного про те, що станом на момент розкриття тендерних пропозицій тендерна пропозиція відповідача-2 відповідала вимогам встановленого Замовником закупівлі такого кваліфікаційного критерію, як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.
Порядок розгляду та оцінки тендерних пропозицій Замовник визначив у розділі V Тендерної документації, за змістом пунктів 1 та 2 якого оцінка тендерної пропозиції проводиться електронною системою закупівель автоматично на основі критеріїв і методики оцінки, визначених замовником у тендерній документації, шляхом визначення тендерної пропозиції найбільш економічно вигідною. Найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією електронна система закупівель визначає тендерну пропозицію, ціна / приведена ціна якої є найнижчою. Єдиним критерієм оцінки згідно цієї процедури закупівлі є ціна. Питома увага цінового критерію -100%.
Замовник розглядає тендерну пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною відповідно до Особливостей (далі - найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція), щодо її відповідності вимогам тендерної документації. Строк розгляду найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дня визначення її електронною системою закупівель найбільш економічно вигідною та може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів з оприлюдненням повідомлення про це в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття відповідного рішення.
У разі відхилення замовником найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції відповідно до Особливостей замовник розглядає наступну тендерну пропозицію у списку пропозицій, що розташовані за результатами їх оцінки, починаючи з найкращої, у порядку та строки, визначені Особливостями.
Отже, згідно з визначеним Замовником порядком розгляду та оцінки тендерних пропозицій наступна тендерна пропозиція у списку пропозицій після найкращої пропозиції розглядається Замовником лише у разі (після) відхилення Замовником найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції.
За змістом пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель, зокрема у разі, якщо учасник процедури закупівлі: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону; не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства; зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону та пунктом 39 Особливостей замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції. У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.
Відповідно до пункту 40 Особливостей, якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.
Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерній пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.
Відповідно до підпункту 1 пункту 41 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли: учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом другим пункту 39 цих особливостей; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником; не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції, та/або змінив предмет закупівлі (його найменування, марку, модель тощо) під час виправлення виявлених замовником невідповідностей, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.
Врахувавши зазначені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції встановив, що у закупівлі №-05-03- 008168-а підстави для відхилення відповідчем-1 тендерної пропозиції відповідача-2, передбачені статтею 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктом 41 Особливостей, були відсутні, оскільки:
- відповідач-2 (учасник та переможець закупівлі) у складі своєї тендерної пропозиції завантажив усі три документи, передбачені пунктом 1 додатку 1 до тендерної документації, необхідні для підтвердження такого кваліфікаційного критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, та з огляду на визначені Замовником у пункті 1 додатку 1 до тендерної документації критерії оцінки пропозиції відповідач-2 станом на момент розкриття тендерних пропозицій відповідав вимогам зазначеного кваліфікаційного критерію, а підстави піддавати сумніву надані відповідачем-2 документи у відповідача-1 були відсутні, оскільки станом на момент розкриття тендерних пропозицій або ж у розумний строк після визначення відповідача-2 переможцем закупівлі у відповідача-1 (замовника) була відсутня інформація про те, що ТОВ «Полтавська Бурова Компанія» заперечує існування наданого відповідачем-2 відгуку № 228 від 21 березня 2023 року;
- тендерна пропозиція відповідача-2 була найбільш економічно вигідною, що узгоджувалося з визначеним Замовником єдиним критерієм оцінки пропозицій, таким як ціна;
З огляду на ці встановлені обставини суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача-1 (Замовника) не було підстав для здійснення додаткової перевірки відповідача-2 на предмет відповідності встановленим у додатку № 1 до тендерної документації кваліфікаційним вимогам та для застосування механізмів, визначених пунктами 39-41 Особливостей та статтями 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема щодо додаткової перевірки поданої відповідачем-2, як учасником закупівлі, інформації, а також не було підстав здійснювати розгляд наступної пропозиції, якою була пропозиція позивача, оскільки найбільш економічна вигідна тендерна пропозиції першого учасника (відповідача-2) не була відхилена.
Отже, позивач, який брав участь у процедурі закупівлі, тобто фактично реалізував своє право на участь у процедурі закупівлі, не є учасником закупівлі, який зайняв друге місце, з урахуванням обставин того, що його пропозиція взагалі не розглядалася. Верховний Суд зазначає про те, що позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, як наступного учасника тендеру (після переможця), фактично визначає об'єктом судового захисту своє потенційне право на участь у закупівлі на майбутнє.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначає про те, що звернення позивача до суду з позовом повинно бути зумовлено захистом конкретного порушеного його права, а не абстрактного чи інтересу на майбутнє. Хоча в цьому аспекті у позивача, як учасника тендеру, є законний інтерес, тобто певне прагнення, намір, мета, потреба чи необхідність, які мотивують до вчинення певних дії, зокрема і ті, які здійснюються завдяки праву. Інтерес є тим, що передує дії (вчинкам особи), але ними не є, тому право не може регулювати інтереси.
Вказані поняття не є тотожними, а тому зазначаючи про законний інтерес, в даному випадку відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права позивача (яке б підлягало захисту шляхом подання та задоволення такого позову) у розумінні статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, з урахуванням ймовірного «потенційного інтересу» до результатів проведення публічної закупівлі, як учасник таких закупівель, звертаючись з позовом фактично не захищає жодного свого права або інтересу, оскільки його тендерна пропозиція не розглядалась і навіть у разі задоволення позову позивач не стане автоматично переможцем тендеру.
Участь у процедурі публічної закупівлі є актом реалізації потенційного права на укладення договору, яке виникає лише за умов, визначених законодавством, включаючи принцип економічної доцільності. Система публічних закупівель передбачає послідовний розгляд пропозицій, починаючи з найбільш економічно вигідної. Відсутність переходу до розгляду наступних пропозицій не є порушенням права інших учасників, оскільки це є прямим наслідком принципів, закладених у відповідне правове регулювання.
У цьому спорі, правова позиція позивача фактично зводиться до того, що недосягнення бажаного результату (перемоги у тендері) саме собою є підставою для судового захисту.
Втім, звернення до суду можливе виключно за наявності порушеного права або інтересу, що підтверджується відповідними доказами. Тендерна процедура, яка дотримується встановлених законом правил і не містить ознак дискримінаційного чи незаконного характеру, не може бути визнана такою, що порушує права позивача лише через те, що його пропозиція не була розглянута.
При цьому, суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання позивача на лист ТОВ «Полтавська бурова компанія» № 605 від 26 травня 2023 року, в якому ТОВ «Полтавська бурова компанія» заперечило факт складання, підписання та видачу листа-відгуку від 01 березня 2023 № 228 і зазначило про неналежне виконання Компанією "Ворекс ЛЛС" договору від 01 березня 2018 року № 1/18-СТD, встановив, що ТОВ «Полтавська бурова компанія» в листі № 605 від 26 травня 2023 року не заперечує факту існування укладеного між ним та Компанією "Ворекс ЛЛС" договору № 1/18-CND від 01 березня 2018 року, аналогічного за умовами з договором, укладеним за результатом проведеної закупівлі №-05-03-008168-а, а зазначає про його виконання з певними відхиленнями. Проаналізувавши зміст зазначеного листа № 605 від 26 травня 2023 року, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що наявні в листі заперечення ТОВ «Полтавська бурова компанія» не спростовують наявності у Компанії "Ворекс ЛЛС" досвіду виконання договорів, аналогічних договору, який планувався до укладення за результатом проведеної закупівлі № UA-2023-05-03-008168-а, натомість додатково підтверджують наявність у відповідача-2 такого досвіду, фактично цей лист містить відгук замовника про виконання Компанією "Ворекс ЛЛС" укладеного між ними аналогічного договору, що і вимагалося тендерною документацією відповідача-1 (Замовника), яка не містить умов щодо необхідність подання учасником закупівлі виключно позитивного відгука від замовника, для якого виконувався аналогічний договір.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів наявності у нього порушених прав / інтересів, які підлягають судовому захисту, зокрема, права наступного учасника на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції, а також інших його цивільних прав, що виникли у нього внаслідок участі у процедурі закупівлі, оскільки не надав переконливих доказів того, що на момент розкриття тендерних пропозицій, зокрема тендерної пропозиції відповідача-2, та її оцінки відповідачем-1, існували підстави для її відхилення, передбачені статтями 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктами 39, 41 Особливостей, не спростував встановлену відповідачем-1 відповідність тендерної пропозиції відповідача-2 кваліфікаційним критеріям, визначеним статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі» та не довів наявності у Замовника підстав для розгляду його тендерної пропозиції, як наступної.
Отже, твердження позивача у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими. При цьому, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статей 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі», викладених у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 910/12402/18 (у контексті висновків про порушення суб'єктивного права наступного учасника торгів, яке підлягає судовому захисту, у разі ігнорування замовником порушень, допущених при визначені переможцем учасника з найбільш вигідною ціновою пропозицією і не переходу замовником до розгляду наступних пропозицій), оскільки зазначена постанова Верховного Суду не містять жодних висновків щодо застосування зазначених норм законодавства, як і не містять таких висновків у визначеному позивачем контексті. Фактично позивач у касаційній скарзі посилається на зміст тієї частини зазначеної постанови Верховного Суду у справі № 910/12402/18, яка не є правовим висновком (висновком про застосування норм права), а є висновком щодо фактичних обставин справи, що були встановлені судами у зазначеній конкретній справі та які відрізняються від обставин у цій справі, що розглядається. Як правильно встановив суд апеляційної інстанції у межах справи № 910/12402/18 підставою позову та предметом дослідження судами були обставини того, що учасник закупівлі завантажив необхідні документи на підтвердження його відповідності кваліфікаційним критеріям поза межами строку, встановленого тендерною документацією для подання документів. Проте, у цій справі, що розглядається, такі фактичні обставини відсутні, підставою позову були визначні зовсім інші зазначені вище по тексту цієї постанови обставини, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у порівнюваних справах № 910/12402/18 та № 910/10968/23.
Доводи скаржника про не витребування судами попередніх інстанцій оригіналу листа-відгуку №228 від 21 березня 2023 року Верховним Судом до уваги не береться, оскільки ці доводи фактично зводяться до порушення судами норм процесуального права, тобто до підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 310 цього кодексу. Проте, ні пункт 4 частини другої статті 287, ні частина перша, ні частина третя статті 310 Господарського процесуального кодексу України не були визначені скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень. Крім того, скаржник, посилаючись на не витребування судами оригіналу доказу у справі, не зазначає, які саме норми процесуального права були при цьому порушені судами.
Зазначені доводи скаржника обґрунтовані підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 31 травня 2021 року у справі № 917/265/18 та від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18. Зокрема, позивач послався на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, а саме (цитата з касаційної скарги): « 87. Більше того, оцінку обставинам справи, в тому числі оскаржуваному договору, судами попередніх інстанцій у порушення статті 90 ГПК України здійснено лише виходячи із копій долучених відповідачем до матеріалів справи договорів, тоді як позивач на протязі розгляду справи неодноразово заявляв, в тому рахунку й у позовній заяві, про витребування їх оригіналів та виявляв сумніви у достовірності наданих копій. 101. Не з'ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов'язані з ними докази, не витребувавши оригінали договорів, в тому рахунку оскаржуваного правочину, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частині 5 статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог АТ "Сбербанк"».
Однак, суд касаційної інстанції зазначає про те, що процитовані скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, з посиланням на існування схожих висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 917/265/18, від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18, не є правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, а є висновками, зробленими за результатом здійсненого касаційного розгляду справи, щодо конкретних процесуальних обставин певної судової справи.
Верховний Суд зазначає про те, що фактично доводи скаржника про не витребування судами попередніх інстанцій оригіналу листа-відгуку №228 від 21 березня 2023 року зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою наявних в матеріалах справи доказів, до необхідності здійснення судом касаційної інстанції їх переоцінки, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про необґрунтованість визначеної позивачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача, відкритого з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи позивача про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 31 травня 2021 року у справі № 917/265/18 та від 07 липня 2021 року у справі № 587/2051/18 є необґрунтованими не через неподібність правовідносин у зазначених справах до правовідносин у цій справі, а з огляду на те, що скаржник послався на висновки Верховного Суду у зазначених постановах, які не є правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, не зазначив, які конкретні норми процесуального права були порушені судами попередніх інстанцій та не визначив пункт 4 частини другої статті 287 у поєднанні з частинами першою та / або третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень. У зв'язку з цим Верховний Суд відмовляє і у задоволенні клопотання відповідача-2 про закриття касаційного провадження у справі № 910/10968/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2025 року, а також зазначає про те, що та обставина, що доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами обставин справи, на яку послався відповідач-2 у цьому клопотанні, не є підставою для закриття касаційного провадження, передбаченою статтю 296 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що стосуються відсутності в учасника закупівлі необхідності заявляти вимоги про реституцію для ефективності захисту свого порушеного права, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав відсутності порушених прав та законних інтересів позивача, що згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18 та від 03 березня 2020 року у справі №910/6091/19) є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, а не з підстав обрання позивачем неефективного способу судового захисту. З огляду на те, що обставина обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права / інтересу не була визначена судом апеляційної інстанції підставою для відмови у позові, Верховний Суд не вбачає підстав для формування у даному випадку висновку, про який просить позивач у касаційній скарзі (щодо необхідності заявлення реституції учасником закупівлі у разі оскарження договору між замовником та переможцем закупівлі).
Отже, визначена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також є необґрунтованою.
З огляду на викладене Верховний Суд з урахуванням принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності оцінив усі аргументи касаційної скарги в межах її доводів та визначених скаржником підстав касаційного оскарження, з урахуванням установлених судами у справі конкретних обставин, однак зазначає, що не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів у силу положень, закріплених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, є безпідставними, а наведені підстави касаційного оскарження судових рішень - необґрунтованими.
Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що позивач у касаційній скарзі не наводить жодних доводів в обґрунтування оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду (щодо розподілу витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу), що унеможливлює здійснення перегляду додаткового рішення в касаційному порядку.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи позивача, наведені у касаційній скарзі, про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, а наведені ним підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими, з огляду на що Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2025 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2025 року у справі № 910/10968/23.
9. Судові витрати.
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України заява відповідача-2 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, буде розглянута після подання заявником відповідних доказів розміру цих витрат протягом п'яти днів після ухвалення цієї постанови. У разі неподання заявником відповідних доказів протягом встановленого строку ця заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Компанії з обмеженою відповідальністю "Ворекс ЛЛС" про закриття касаційного провадження у справі № 910/10968/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2025 року.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2025 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 грудня 2025 року у справі № 910/10968/23 залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй