Справа № 638/5159/19
Провадження № 2/638/1577/26
18 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова
у складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря: Мяснянкіної Г.П.,
з участю позивача: ОСОБА_1 ,
з участю представника відповідача: ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів,-
09.04.2019 року до Дзержинського районного суд ум. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Есман Наталії Олександрівни, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, згідно прохальної частини якої просить суд: позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 по відношенню до доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитиною. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.09.1998 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24.06.2010 року шлюб між сторонами було розірвано. 04.10.2010 року рішенням Печерського районного суду м. Києва з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки, у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 18.08.2010 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на дату подачі позову, відповідач працював в ТОВ «Петроль-РЗС». Після народження дитини і до розірвання шлюбу, тобто до 24.06.2010 року сторони мешкали в АДРЕСА_1 . Квартира була придбана за кошти, які родина брала в борг і повертали разом. З 2007 року відносини між подружжям погіршились, відповідач почав часто не приходити додому, зловживав спиртними напоями, позивач дізналась про факти зради з його боку. Всі намагання з'ясувати відносини закінчувались сварками, відповідач здійснював проти неї фізичне насильство, бив при дитині, а також і психологічне, а саме не давав грошей на поточні потреби, не сплачував за квартиру. Дитиною не займався, тобто родина фактично просто мешкала в одному приміщенні, але відповідач вже тоді повністю усунувся від будь-якої участі як в житті родини, так і в житті дитини. Після розірвання шлюбу, відповідач відмовився допомагати дитині, ніяких додаткових витрат щодо неї не ніс, і наказав повернути квартиру. Всі витрати на дитину, які ніс відповідач, то були аліменти, які стягувались по виконавчому листу з місць роботи. Так, як в Києві позивачу з дитиною проживати було ніде, в серпні 2010 року позивач разом із донькою переїхали до АДРЕСА_2 , де мешкають і по теперішній час, там і зареєстровані. Ця квартира належить позивачу, її матері та брату на прав сумісної власності. Після цього відповідач бачив дитину 2 рази, в жовтні та грудні 2010 року. Ніяких витрат на дитину відповідач не надавав, в школі жодного разу не був, будь-яким чином не цікавився життям дитини. Донька взагалі не хоче спілкуватися з батьком, вважає, що його не існує. Дитина мешкає разом із своєю мамою, бабусею і вітчимом ОСОБА_6 , який повністю замінив їй батька. Він працює лікарем-хірургом, отримує постійну заробітну плату, утримує родину, сплачує за навчання дитини, яка в 2018 році поступила до Коледжу Національного фармацевтичного університету. В подальшому, після позбавлення відповідача батьківських прав, ОСОБА_6 має на меті всиновлення ОСОБА_5 . Також дитині відомо про подання позовної заяви про позбавлення батька батьківських прав щодо неї і так, як на час подачі позову до суду їй виповнилось 16 років, вона свідомо цього бажає і згода висловити свою думку щодо цього в судовому засіданні. Також у зв'язку із тим, що дитина вже подорослішала і потребує більших витрат, позивач вважає, що сума аліментів у розмірі 1 448,00 грн. є недостатньою, а тому просить збільшити розмір аліментів та просить стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500,00 грн. щомісяця.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2019 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (головуючий суддя Омельченко К. О.).
Постановою Харківського апеляційного суду від 05.12.2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_7 залишено без задоволення, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2019 року залишено без змін.
13.11.2019 року від представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - Малько О.П. до суду надійшли письмові пояснення та висновок №633 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13.03.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Бикової О.Ю. до суду надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог та залучення до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державній адміністрації.
На підставі розпорядження №02-06/371 від 15.03.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл справи та визначено нового головуючого суддю для розгляду вказаної справи - Хайкіна В. М., що підтверджує протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2021 року цивільну справу прийнято до провадження судді Хайкіна В.М. та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.01.2024 року, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Бикової О.Ю. про роз'єднання позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
27.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Самойленка А.В. до суду надійшли додаткові докази, а саме: докази сплати відповідачем на користь позивача аліментів, а також постанову про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_7 щодо виконання виконавчого листа №2-3356-1/10. Також зазначає, що виконавче провадження закінчено у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 досягла повноліття, а тому строк виконання судового рішення закінчився.
01.07.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Самойленка А. В. до суду надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відповідач просить не враховувати доводи позивача, які викладені у позові, тому що вони є припущеннями. Відповідач зазначає, що позивач завжди чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною. Позивач таємно переїхала із донькою у м. Харків, про переїзд дитини відповідач дізнався від спільних знайомих. Певний час відповідач намагався налагодити зв'язку з дитиною, але дії позивача (постійні погрози щодо тієї обставини, що відповідач ніколи не побачить дитину, обмовляння відповідача перед дитиною тощо) змусили відповідача припинити всі намагання. Також представник зазначає, що на час розгляду справи судом, ОСОБА_5 досягла повноліття та втратила правовий статус дитини, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки особа може бути позбавлена батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років. Щодо стягнення аліментів, представник зазначає, що станом на час подачі додаткових пояснень виконавче провадження ВП НОМЕР_7 щодо виконання виконавчого листа №2-3356-1/10 закінчено у зв'язку з повним виконанням.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.11.2024 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21.05.2025 року, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.11.2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі. Зазначила, що з грудня 2010 року відповідач життям доньки не цікавиться. З 2016 року вихованням дитини разом із нею займається вітчим, ОСОБА_6 , з яким з 23.03.2022 р. вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Вважає, що досягнення в період розгляду справи у суді дитиною повноліття, не перешкоджає позбавленню відповідача батьківських прав з огляду на обставини, викладені в позові.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Самойленко А.В. у судовому засіданні заперечували проти позову. Відповідач вказав, що вимоги позивача є необгрунтованими, він завжди мав бажання спілкуватися з донькою, але позивачка йому перешкоджала. Після розлучення позивач разом із донькою таємно переїхала проживати до м. Харків за своєю адресою реєстрації. Відповідач намагався налагодити зв'язок з дитиною, телефонував декілька разів, але позивачка погрожувала, що він більше ніколи не побачить дитину і він припинив свої спроби. Також вважає, що утримував доньку, так як відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 24.06.2010 р. з його заробітної плати стягувалися аліменти, також передавав грошові кошти своїм батькам, дідусю та бабусі ОСОБА_8 , які вони потім витрачали на прогулянки із дитиною. Крім того, вважає, що так як в період розгляду справи дитина досягла повноліття він не може бути позбавлений батьківських прав щодо повнолітньої особи.
Представник третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності. Надав до суду Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і для вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.09.1998 року Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №1473, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 .
Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 , що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 27.12.2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
24.06.2010 року шляю між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, що видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2010 року у справі №2-3356-1/10, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 18.08.2010 року та до досягнення дитиною повноліття.
Між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб 23.03.2022 року Основ'янсько-Слобідським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та відомостей, наданих Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної сумісної власності належить: ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 .
Станом на дату подачі позову до суду, ОСОБА_5 була студенткою 1 курсу Коледжу Національного фармацевтичного університету, що підтверджується копією довідки №248 від 04.02.2019 року та договором №16/1.2018 Ф/Д.
Згідно Договору №16/1.2018 Ф/Д про надання освітніх послуг на 2018/2019 навчальний рік про підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» за освітньою програмою «Фармація», загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 44 160,00 грн.
Згідно квитанцій про оплату навчання, платником послуг є ОСОБА_4 .
Згідно з Довідкою, наданою адміністарацією Харківської гімназії №47 Харківської міської ради від 11.09.2019 року, де навчалася ОСОБА_14 з 2013 року по 2018 рік , дитиною опікувалася матір, ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою, наданою адміністрацією КНП «Міська дитяча поліклініка №4» Харківської міської ради від 12.09.2019 року , де ОСОБА_14 перебувала на обліку, догляд за дитиною та рекомендації лікарів здійснює мати , ОСОБА_4 . Батько дитини, ОСОБА_3 станом здоров'я дочки не цікавився, до поліклініки з цього приводу не звертався.
Згідно з заявою ОСОБА_5 від 12.09.2019 р.. яку остання надала до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, просить позбавити свого батька, ОСОБА_3 батьківських прав, бачилася з ним останній раз у 2010 році, вважає за батька свого вітчима, ОСОБА_15 .
Відповідно до Висновку Департаменту служб у справах дітей від 07.10.2019 року №633 батько дитини, ОСОБА_3 , для з'ясування питання щодо його ставлення до позбавлення батьківських прав до Служби у справах дітей не з'явився, доказів належного виконання батьківських обов'язків не надав. З питанням щодо встановлення йому порядку участі у вихованні доньки , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та щодо усунення перешкод у її вихованні з боку матері, ОСОБА_4 до Департаменту служб у справах дітей не звертався. Враховуючи всі обставини, в інтересах дитини, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Довідки про доходи від 22.10.2021 року №21/10/14Док, виданої ТОВ «Петроль-РЗС», ОСОБА_3 обіймав посаду заступника директора по фінансам і з його заробітної плати в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. стягувалися аліменти.
Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 від 24.05.2024 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі частки доходу щомісячно, строк виконання судового рішення закінчився у зв'язку з повноліттям дитини. Аліменти стягнуто у повному обсязі.
ОСОБА_5 , яка була допитана у якості свідка, у судовому засіданні показала, що останній раз спілкувалася з відповідачем в грудні 2010 р., особисто намагалася відновити відносини з батьком, але останній не мав на це бажання. Пояснення відповідача, що мама перешкоджала в їх спілкуванні є неправдивими, так як і вона і мама постійно намагалися знайти з ним спільну мову щодо цього питання, телефонували йому, намагалися зв'язатися через родичів. Відповідач на контакт не йшов, хоча знав ії місце проживання і телефон. Також зауважила, що в період сумісного проживання батьків бачила, як відповідач здійснював фізичне насильство над мамою і та викликала поліцію. Також і на момент подання позовної заяви і зараз підтверджує, що виховував її вітчим, ОСОБА_16 , з яким вона мала і досі має близькі стосунки, він замінив їй батька і мав намір її всиновити. Ніякої матеріальної допомоги від батька не отримувала, подарунків він не дарував, особисто їй не телефонував, не відвідував. Вона спілкувалася з бабусею та дідусем , батьками відповідача. Одного разу, коди дізналася, що батько приїхав до них, вирішила піти і з'ясувати відносини, але їй не відкрили двері. Невдовзі після цього дідусь помер, родичі покликали її разом із мамою на поминки, там був і відповідач. Він пройшов повз неї і навіть не привітався . Після цього вона відвідувала психолога на протязі 6 місяців, так як для неї це був просто стрес, який самостійно подолати вона не могла. Після цього вона більше не намагалася зустрітися з батьком. Наразі к відповідачу вона вже давно не має ніяких почуттів , він не приймає і досі участі у її житті, а тому вважає за необхідне позбавити його батьківських прав, що повністю відповідає її внутрішній волі і інтересам.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №243/13192/19-ц зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
В постанові від 02.09.2020 у справі №557/1101/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, також зауважив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року) свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Також у своїй практиці, зокрема у справі «М.С. проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №420/1075/17, наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька/матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.
Досягнення дитиною повноліття під час розгляду судом справи про позбавлення батьківських прав не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених статтею 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.
Такого висновку, забезпечуючи єдність судової практики, дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд зауважив, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду спору та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовий результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати в сукупності факти виконання / невиконання батьками своїх обов'язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Положення СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина / дочки після досягнення ними повноліття.
При досягненні повноліття особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком / матір'ю та сином / дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв'язок як батьків і дитини. Це, відповідно, означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов'язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них - навіть після смерті одного з них.
Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов'язки стосовно неї, які ґрунтуються на факті їх кровного споріднення. Із повноліттям дитини виникають права батьків на утримання і піклування з боку повнолітніх сина / дочки та відповідні кореспондуючі їм обов'язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав, є спадкоємцями своєї дитини за законом.
Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином / дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та мати, які належно виконували свої обов'язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках -навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина / дочки, а також на спадкування за законом. Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов'язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому.
Отже, у разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити в такому позові з тієї підстави, що під час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття.
Постанова Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_5 є мати - ОСОБА_4 , батько - ОСОБА_3 .
Як вбачається з вказаних вище рішень Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку відповідача в кращу сторону неможливо. Навіть за наявності винної поведінки відповідача та встановлення того, що відповідач участі у вихованні дитини не брав і її життям не цікавився, позбавлення відповідача батьківських прав можливе виключно у разі неможливості змінити на краще його поведінку щодо дитини. При цьому сам факт заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини.
Таким чином, позбавлення відповідача батьківських прав можливе за обов'язкової сукупності двох умов: перша - відповідач втратив інтерес до дитини; друга - його поведінку щодо дитини неможливо змінити на краще.
Вирішуючи питання відносно того, чи втратив відповідач інтерес до дитини, суд керується наступним.
Відповідач в своїх поясненнях зазначає, що після розлучення, тобто в 2010 році, позивач разом із донькою таємно переїхала проживати до м. Харків . Відповідач намагався налагодити зв'язок з дитиною, телефонував декілька разів, але позивачка погрожувала, що він більше ніколи не побачить дитину і він припинив свої спроби. З дитиною бачився останній раз в 2010 році.
Позивач в позовній заяві і в судовому засіданні не заперечує той факт, що після розлучення та переїзду, відповідач бачив дитину 2 рази - в жовтні та грудні 2010 року, коли приїздив до своїх батьків у Харків.
Враховуючи наведене, вказані обставини згідно частини 1 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Таким чином , судом встановлено, що відповідач не бачив дитину з 2010 року.
Також суд зазначає, що позивач пояснює, що ніяких додаткових витрат, окрім аліментів, на дитину відповідач не надавав, в школі жодного разу не був, де вчиться і як не цікавився, з Днем народження не поздоровляв, лише міг написати смс повідомлення. Дівчинка дуже тяжко переносила розлуку з батьком, постійно намагалася йому дзвонити, писати. Позивачка також ніколи не перешкоджала відповідачу приймати участі у житті дитини. Намагалася дзвонити йому, розшукувала можливості зв'язку з ним через його родичів, з якими підтримувала зв'язок. З позивачкою відповідач не спілкувався, уникав усіх можливостей. Доньці іноді відповідав в смс, але сам не дзвонив і не писав. Але з 2014 року перестав зовсім відповідати на телефонні дзвінки та смс. В 2015 р. відповідач гостював у своїх батьків в АДРЕСА_3 . Донька позивачки через родичів узнала про це і так як їй вже було 13 років, вона самостійно вирішила відвідати батька і з'ясувати раз і назавжди відносини з ним. Вона пішла до діда з бабою, написала йому, що йде до нього, але коли прийшла, то двері їй ніхто не відчинив. Вона довго стукала, дзвонила, але відповідач не вийшов до доньки. Потім від бабусі вона дізналася, що він не мав бажання з нею спілкуватися. Невдовзі після цього дідусь помер, родичі покликали позивачку з дитиною на поминки, там був і відповідач. Він пройшов повз доньки і навіть не привітався з нею. Після цього дитина відвідувала психолога на протязі 6 місяців, так як для неї це був просто стрес, який самостійно подолати вона не могла.
Дитина ОСОБА_5 , яка була допитана в судовому засіданні у якості свідка, надала аналогічні показання. Вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.
Наведені пояснення позивача і показання свідка також свідчать, що відповідач втратив інтерес до своєї дитини. Враховуючи наведене, у суду є підстави для висновку, що відповідач настільки втратив інтерес до своєї дитини, що відносно нього є доцільним застосувати такий виключний захід впливу, як позбавлення батьківських прав.
Оцінюючи доводи відповідача відносно того, що позивач перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною, суд керується наступним.
Згідно пояснень позивача та показань свідка ОСОБА_5 , позивачка не чинила перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною. Пояснення позивача, свідка і відповідача фактично співпадають в частині того, що останній декілька раз зв'язувався з дитиною телефоном. Окрім того, батьки відповідача, які мешкали у м. Харкові, постійно підтримували контакт і бачилися з внучкою та позивачкою, що пояснює обізнаність і позивача і дитини про присутність батька у м. Харкові. Про факти відвідування дитини у м. Харкові та обставини, при яких позивачка перешкоджала б відповідачу бачитися з донькою, відповідач суду не повідомляв. До служби у справах дітей стосовно перешкоджанню матір'ю дитини в його праві у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідач не звертався, з позовною заявою про встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною до суду відповідач не звертався. До пояснень щодо наявності погроз з боку позивачки в телефонних розмовах суд ставиться критично, так як відповідачем данні обставини не доведені.
Оцінюючи посилання відповідача та його представника на утримання дитини шляхом виконання відповідачем рішення суду про стягнення аліментів суд керується наступним.
Як вбачається , сама по собі сплата або не сплата аліментів не є ні підставою для позбавлення батьківських прав, ні підставою у відмові в таких позовних вимогах. Оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.
На уточнюючи запитання суду, відповідач пояснив, що крім аліментів, надавав грошову допомогу своїм батькам, які в свою чергу витрачали ці грошові кошти на прогулянки із донькою. Про інші види допомоги відповідач суду не повідомив.
З огляду на це, суд вважає, що окрім аліментів відповідач іншої допомоги дитині не надавав. Матеріальна допомога своїм батькам має іншу правову природу і направлена на задоволення потреб саме батьків, а не дитини.
Суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо піклування дитиною шляхом того, що він не знімав її з реєстрації місця проживання в квартирі, яка належить йому у м. Києві, оскільки позивачем надана Довідка з місця проживання, з якої вбачається, що ОСОБА_5 зареєстрована в кв. АДРЕСА_4 разом із позивачем з 08.08.2017 року.
Оцінюючи наданий позивачем довідку КНП «Міська дитяча поліклініка № 4» Харківської міської ради від 12.09.2019 року, де ОСОБА_14 перебувала на обліку, догляд за дитиною та рекомендації лікарів здійснює мати, ОСОБА_4 . Батько дитини, ОСОБА_3 станом здоров'я дочки не цікавився, до поліклініки з цього приводу не звертався, суд керується таким.
Так як судом встановлені обставини, що відповідач не бачив дитину з 2010 року, що не заперечується сторонами, суд може визнати вказану довідку достатнім доказом того, що відповідач втратив інтерес до дитини та наявні підстави для позбавлення його батьківських прав.
Оцінюючи надану позивачем довідку, наданою адміністарацією Харківської гімназії № 47 Харківської міської ради від 11.09.2019 року, де навчалася ОСОБА_14 з 2013 року по 2018 рік, дитиною опікувалася матір, ОСОБА_4 , суд керується таким.
Враховуючи, що відповідач не бачив дитину з 2010 року, пояснення позивача та показання свідка, які поясняють, що відповідач не відвідував школу, що не заперечується відповідачем, суд може визнати вказану довідку достатнім доказом того, що відповідач втратив інтерес до дитини та наявні підстави для позбавлення його батьківських прав.
Оцінюючи висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №633 від 07.10.2019 року, згідно якого вказаний представник органу опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав відповідача відносно дитини, суд керується таким.
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, вказаний висновок носить рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.
Як вбачається з вказаного висновку та пояснень учасників справи, висновок підготовлений за відсутності відповідача, але в присутності позивача та дитини. Відповідач був запрошений до спеціаліста Служби у справах дітей, але не з'явився. Доказів належного виконання батьківських обов'язків не надав.
Судом під час розгляду даної справи отримані особисті пояснення позивача, відповідача та свідка. З підстав, наведених вище, суд дійшов висновку, що відповідач втратив інтерес до дитини та наявні підстави для позбавлення його батьківських прав.
Ураховуючи наведене, суд може визнати вказаний висновок органу опіки та піклування достатнім доказом, який свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Оцінюючи надану відповідачем Постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 від 24.05.2024 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі частки доходу щомісячно, з якої вбачається, що строк виконання судового рішення закінчився у зв'язку з повноліттям дитини, аліменти стягнуто у повному обсязі, суд керується таким.
Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.
З огляду на це, суд може визнати вказану постанову достатнім доказом, який свідчить про відсутність свідомого ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо утримання дитини.
Оцінюючи посилання відповідача та його представника, що в період розгляду справи у суді, донька досягла повноліття, а тому відповідач не може бути позбавлений батьківських прав стосовно повнолітньої особи, суд керується таким.
Як зазначалося раніше досягнення дитиною повноліття під час розгляду судом справи про позбавлення батьківських прав не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених ст. 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення.
Це узгоджується також і з позицією Верховного Суду.
Настання повноліття дитиною впродовж розгляду справи у суді не може бути підставою для відмови у позові, так як ці обставини наступають не в залежності від волі учасників, вони не можуть керувати цими процесами або вплинути на них, а тому це не може порушувати права позивача на справедливий суд та винесення відповідного судового рішення, з урахування того, що при поданні позовної заяви позивач відповідав колу осіб, які можуть звернутися до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав, передбачених статтею 165 Сімейного кодексу України, а дитині було 17 років.
З досліджених доказів судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу не спілкується з дитиною, не піклується про її розвиток та навчання, не забезпечує необхідного, медичного догляду, лікування дитини, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Згідно з частинами 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
А отже, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Суд зазначає, що вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке у свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд має розглянути правомірність втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. Також обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дітейи (статті 1, 9 Конвенції).
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що між дитиною ОСОБА_5 та її батьком - відповідачем ОСОБА_3 не склалися належні сімейні відносини. Це зумовлено тим, що відповідач не приділяв доньці достатньої уваги у процесі її виховання.
Фактично вихованням дитини займалась її мати - ОСОБА_4 .
Відповідно до частин 1,2 статті 171 Сімейного кодексу України, дитина має право бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, підлягає обов'язковому вислуханню при вирішенні спору щодо її виховання та місця проживання, у тому числі при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.
Суд бере до уваги думку дитини, яка була допитана в судовому засіданні та просила позбавити відповідача батьківських прав, та підтвердила небажання підтримувати сімейні відносини з батьком, з огляду на встановлені у справі обставини.
Суд бере до уваги, що у даному випадку саме діти звернулися до суду з відповідним позовом, що свідчить про усвідомленість їх позиції, наявність сформованої думки щодо власного сімейного становища та підтверджує їх небажання підтримувати сімейні відносини з батьком з огляду на встановлені у справі обставини.
Суд зазначає, що ухилення від виконання батьківських обов'язків має місце не лише у випадку відсутності матеріальної допомоги, але й за умови неналежної участі у вихованні дитини, її розвитку, спілкуванні з нею та забезпеченні емоційного зв'язку.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що визначальним при вирішенні спорів щодо дітей є принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, який має пріоритет над правами батьків.
Отже, відповідач свідомо обрав спосіб життя, за якого його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що свідчить про систематичне ухилення від виконання батьківських обов'язків у розумінні статті 164 Сімейного кодексу Україн
За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів та оцінюючи вказані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, а також враховуючи думку дитини, суд вважає доведеним, що відповідач свідомо нехтував своїми обов'язками щодо виховання своєї дитини та ухилявся від вказаних обов'язків, у зв'язку з чим наявні передбачені законодавством України підстави для позбавлення його батьківських прав та задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав.
Щодо вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Частиною 3 статті 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як зазначало вище, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2010 року у справі №2-3356-1/10, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 18.08.2010 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно постанови старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), від 24.05.2024 року у ВП НОМЕР_7, 02.12.2002, у зв'язку з повноліттям дитини, на утримання якої стягувалися аліменти, строк виконання судового рішення закінчився, згідно пожаних квитанцій та інформації про доходи, аліменти стягнуто у повному обсязі.. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 грн., сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої виногороди приватного виконавця 0 грн. Врахвуючи викладене, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3356-1/10, виданого 07.02.2011 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів в розмірі щомісячно, закінчено.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.п. 15, 17 Постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, у відповідності із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст. 198, 199 СК України, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (статті 183 цього кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Отже, обов'язок відповідача утримувати свою дитину був встановлений рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2010 року до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, відповідно до яких ОСОБА_5 досягла повноліття, а відповідачем було здійснено сплату аліментів в повному обсязі та виконавче провадження завершено, у зв'язку із досягненням дитиною повноліття, що підтверджується матеріалами справи, а тому відповідач фактично припинив свій обов'язок щодо сплати аліментів.
За встановлених обставин відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення аліментів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по відношенню до доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 30.03.2026 року.
Головуючий суддя: