Справа № 638/23949/24
Провадження № 1-кп/638/877/26
Іменем України
27 березня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 62024170020000894 від 19.02.2024 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сушківка, Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, який не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем, призваним під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, на посаді: водій господарчого відділення танкового батальйону, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Харкова звернулася прокурор Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 із клопотанням, в якому просить звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України на підставі ч.5 ст.401 КК України, а кримінальне провадження закрити; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили невідкладно поновити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військовій службі, а підозрюваного після набрання ухвалою законної сили не пізніше 72 годин зобов'язати прибути до військової частини НОМЕР_3 для продовження проходження військової служби.
Зі змісту клопотання вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), військовослужбовця за призовом під час мобілізації, солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду - водій господарчого відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону.
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв?язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», зобов?язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту
Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов?язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил У країни, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов?язків він зобов?язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, 30.12.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилитись від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, та за відсутності законних підстав 30.12.2023 в умовах воєнного стану без поважних причин, самовільно залишив місце служби - тимчасове розташування підрозділу у районі АДРЕСА_2 , та без відповідних дозволів командирів і начальників, без документального оформлення відпустки чи відрядження, перебував у невстановленому місці.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця солдат ОСОБА_4 в період з 30.12.2023 по 11.11.2024 включно, в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами місця несення військової служби, та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов?язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 , обов?язки з військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами місця служби в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до 11.11.2024 дня з?явлення останнього до органу досудового розслідування.
Вказані дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України як самовільному залишенні місця служби, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Прокурор у судовому засіданні просила прийняти рішення на розсуд суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч.2 ст.284 КПК України.
Так, відповідно до ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно ч. 1 ст.285, ч. 3 ст.288 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Аналогічні норми викладені у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, відповідно до якого суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності, у разі наявності спеціальних обставин, передбачених конкретною нормою закону, якою, у даному випадку, є норма ч. 5 ст. 401 КК України.
Згідно зі ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Судом встановлено, що 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який було затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Також Президентом України було видано Указ № 69/2022 Про загальну мобілізацію, яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Відповідно до вимог Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової зголи командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Отже, умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України є вчинення злочину, передбаченого ст. 407 КК України під час дії воєнного стану вперше, та намір особи в добровільному порядку продовжити проходження військової служби у військовій частині.
Разом з тим, суд при розгляді клопотання прокурора встановив, що процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_4 свідчить про відмову добровільно підтримати своє волевиявлення, відображене у клопотанні щодо звільнення від кримінальної відповідальності та відсутність бажання продовжити проходження військової служби, тобто обставини, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, відсутні і підозрюваний не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення з підстав, передбачених ч.5 ст.401 КК України.
У зв'язку з чим, суд вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 203, 284, 286, 314, 369, 372 КПК України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 62024170020000894 від 19.02.2024 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1