29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"30" березня 2026 р. Справа № 924/304/26
м.Хмельницький
Суддя Господарського суду Хмельницької області Шевчук О.І., розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1 , м.Полонне, Шепетівський район, Хмельницька область
про неплатоспроможність фізичної особи
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на те, що подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство не відповідає вимогам, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Відповідно до ч.1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Вимоги щодо заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст.ст. 115, 116 КУзПБ.
Згідно з ч.1 ст.116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст.115 КУзПБ.
Разом з тим, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця.
У заяві представником заявниці вказано про відсутність статусу фізичної особи-підприємця у Васількової А.А., натомість документів на підтвердження вказаної обставини, зокрема витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до заяви не подано.
Крім того, згідно п.5 та п.6 ч.3 ст.116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
Разом з тим, до матеріалів заяви додано лише інформаційну довідку №468536218 від 17.03.2026 про відсутність у власності заявниці нерухомого майна. Будь-яких документів щодо наявності/відсутності у заявниці рухомого майна, в т.ч. транспорних засобів, зокрема з відповідних державних реєстрів, а також грошових коштів на рахунках у фінансових установах до матеріалів заяви не надано.
Крім того, у заяві стверджується про відсутність у заявниці трудової книжки, копія якої (за наявності) вимагається для подання суду згідно п.9 ч.3 ст.116 КУзПБ
Суд звертає увагу, що в деклараціях про майновий стан боржниці за 2023, 2024 та 2025 роки зазначено місця її роботи як ТОВ "Бінотел Айті-Сервіс", ФОП Мангул О.М. із зазначенням посад як менеджер зі збуту, а також зазначені суми доходів, визначені як заробітна плата.
Відтак, наведена у заяві інформація провідсутність трудової книжки не узгоджується з відомостями щодо працевлаштування у суб'єктів господарюванняу, зазначених у деклараціях про майновий стан, та отриманням у них заробітної плати.
Також, п.14 ч.3 ст.116 КУзПБ визначено, що до матеріалів заяви додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч.3 ст.162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до частини 2 ст.164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
За твердженням заявника загальна сума заборгованості перед кредиторами становить 863 605,53 грн.
В якості доказів на підтвердження наявності та розміру заборгованості за кредитними договорами, представник заявниці надала копії договорів з кредиторами: банківськими та фінансовими установами.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №915/36/20 вказав, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.
Також, у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21 Верховний Суд зазначив, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд враховує, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, суд звертає увагу, що докази повинні бути актуальними на дату подання відповідної заяви до суду.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Суд враховує, що стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК України, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
Таким чином, за відсутності усіх первинних документів, у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності, що позбавляє можливості суду надати оцінку щодо права боржника звернутись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч.2 ст.115 КУзПБ.
Заявник не позбавлений права звернутися до органів державної влади, фінансових установ (банків) з метою отримання усіх необхідних документів, які стосуються його прав та обов'язків.
Враховуючи вищезазначене, ні заява боржника, ні додані до неї документи, в т.ч. конкретизований список кредиторів, не містять належних відомостей про наявність та розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредиторами (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також, подання заявником декларацій про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, передбачене п. 11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
Cуд зауважує, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період (постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19, від 11.03.2025 у справі № 921/150/24).
Як встановлено судом, заявниця у деклараціях за 2023-2026 роки вказує, що її зареєстроване місце проживання та фактичне місце проживання є: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності батьків. Однак, у розділі ІІІ (пункт 18) означених декларацій боржниця не зазначає відомостей стосовного речового права, на підставі якого остання проживає в зазначеному будинку (оренда, інше право користування).
Крім того, як слідує із поданих боржницею декларацій, у п. 41 декларацій зазначені суми готівкових коштів, що належать заявниці, проте у розділі ІІ декларацій не вказано джерело доходу (походження) вказаних коштів.
Так, у декларації за 2024 рік сума доходів боржниці у розділі ІІ (пункт 8) становить 35617,01 грн. (заробітна плата), в той час як у п.41 декларацій зазначено готівкові грошові кошти в сумі 44 000 грн.
Аналогічні за своїм змістом відомості зазначені у декларації за 2023 рік.
Підсумовуючи зазначене вище, суд звертає увагу заявниці, що на стадії вирішення питання про прийняття заяви про неплатоспроможність фактично не здійснюється перевірка достовірності інформації, зазначеної заявником у деклараціях. Натомість суд перевіряє лише відповідність поданої декларації формально затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 формі, що узгоджується з п. 11 ч. 3, ч. 5 ст. 116 КУзПБ та усталеною практикою Верховного Суду у справах про неплатоспроможність, яка фактично не дотримана.
Суд зауважує на позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, яким сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, дослідивши зміст заяви та сукупність поданих заявником доказів на обґрунтування його неплатоспроможності, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність без руху.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в разі неусунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із відповідною заявою згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України та ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись ст. 74, 77, 80, 91, 162, 164, 174, 234, 235 ГПК України, ст. 2, 30, 37, 113, 115-116 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху, встановивши заявниці строк у десять днів з дня вручення ухвали суду на усунення зазначених недоліків заяви, а саме для надання: документів, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця, доказів, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення, будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, в тому числі усі документи з банківських установ на підтвердження наявності та розміру прострочених зобов'язань боржника; доказів, що підтверджують право власності боржника на майно, декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2025 роки та частково за 2026 рік із врахуванням недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвала підписана та набрала законної сили 30.03.2026, оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Шевчук