8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/283/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс", м. Харків
про стягнення 32400,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 32400,00 грн штрафу за прострочення строку поставки товару за договором від 29.09.2025 № ОД/НХ-25-656НЮ. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Також, позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 30.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.5 ст.252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
02.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за договором №ОД/НХ-25-656НЮ від 29.09.2025 на 90% що становить до стягнення у розмірі 3240,00 грн. В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідач не заперечує факту повного виконання зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки товару 19 грудня 2025 року на суму 34560,00 грн (за видатковою накладною №PH-0000101), 25 грудня 2025 року на суму 108000,00 грн (за видатковою накладною №PH-0000105) та 27 грудня 2025 року на суму 108000,00 грн (за видатковою накладною №PH-0000106). Відповідно до змісту п. 7.2. договору, оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару. Таким чином, договір прямо передбачає оплату товару після його фактичної поставки та належного документального оформлення.
Так, на думку відповідача, внаслідок непоставки товару, позивач не здійснював оплату за частиною невиконаного зобов'язання за даним договором, а, отже, фактичні витрати та збитки за цим договором - відсутні. Так само, позивачем не заявлено щодо негативних наслідків порушення відповідачем умов договору. Позивачем не надано ані обставин щодо настання негативних наслідків, ані доказів на підтвердження настання таких наслідків. Відповідач зазначає, що місцем здійснення господарської діяльності відповідача є м. Харків. Через постійні обстріли міста, потенційні контрагенти відмовляються від співробітництва із підприємствами, потужності яких знаходяться у м. Харкові. Також, необхідно звернути увагу, що договір поставки виконаний в повному обсязі. Товар поставлено на 250560,00 грн, що відповідає Специфікації №1 до договору. Таким чином, договір поставки виконано в повному обсязі. Відповідач вважає, що варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
11.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій заперечує. Укладаючи договір закупівлі №ОД/НХ-25-656НЮ від 29.09.2025 року, сторони погодили його строки, порядок поставки товару та ціну. Крім того, договір №ОД/НХ-25-656НЮ від 29.09.2025 укладався сторонами в період, коли в Україні вже діяв режим воєнного стану, у зв'язку з чим відповідач при укладенні зазначеного договору мав усвідомлювати можливість настання певних негативних наслідків для сторін цього договору, обумовлених обставиною воєнного стану. У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки. Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (Постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19). Відсутність у позивача збитків у зв'язку з простроченням відповідачем термінів виконання зобов'язання без врахування всіх інших істотних обставин, зокрема, кількості випадків порушення відповідачем строків виконання зобов'язання та їх системного характеру, не може вважатися достатньою підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, тим більше, що при вирішенні питання про можливість такого зменшення судом повинні враховуватися не лише майнові, але й інші інтереси позивача, які заслуговують на увагу. Позивач зазначає, що відповідач систематично порушує строки поставки товару за укладеними з позивачем договорами. Так, у Господарському суді Харківської області на даний час розглядаються аналогічні справи за позовами позивача до відповідача про стягнення штрафних санкцій за порушення термінів виконання договору, а саме: справи №922/280/26, №922/288/26, 922/279/26, №922/281/26, а також наявні судові рішення по аналогічним справам за позовами позивача до відповідача: справи № 922/256/25, №922/1465/24, №922/1461/24, №922/1462/24, №922/1467/24, №922/1466/24, №922/1469/24, №922/557/24, 922/810/24, №922/860/24, №922/2337/24, що взагалі виключає можливість посилатися на винятковість (зокрема, одиничність) випадку порушення відповідачем обов'язку за договором. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність Відповідачем наявності обставин, які б могли вважатися належними та достатніми для зменшення суми заявленої до стягнення у даній справі штрафних санкцій, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, як вказується відповідачем, відсутні.
12.02.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що позивач фактично ототожнює саме право на стягнення неустойки із безумовною обґрунтованістю її розміру. Однак, відповідач не заперечує ні факту порушення строків поставки, ні права позивача на застосування передбачених договором штрафних санкцій. Предметом спору є виключно їх розмір та його співмірність наслідкам порушення. Сам по собі факт прострочення є підставою для застосування неустойки, однак він не усуває обов'язку суду перевірити її розмір на предмет відповідності принципам розумності, справедливості та пропорційності. Заявлена до стягнення сума штрафних санкцій у розмірі 32400,00 грн при повному виконанні договору поставки та відсутності доведених збитків свідчить про необхідність судової оцінки її співмірності.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.09.2025 за результатом проведеної закупівлі №UA-2025-08-27-009114-а, №28901934 між АТ "Українська залізниця" (далі покупець/позивач) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" (далі постачальник/відповідач) укладено договір №ОД/НХ-25-656НЮ (далі - договір) про закупівлю матеріально-технічних ресурсів.
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору найменування товару: Запасні частини до тепловозів 2ТЕ (Втулка шліцева, кришка теплообмінника) (ДК 021:2015 (34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху) (Лот 1-Частини Локомотивів чи рухомого складу).
Відповідно до п. 1.3. договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (Поставка з оплатою мита) відповідно до "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: по Специфікації 1 (додаток 1) - м. Сміла (Черкаська обл.) або на адресу іншого підрозділу вказаного в рознарядці покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.5. договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис, шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
Згідно з п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 6.2. договору ціни в цьому договорі та первинних документах вказуються в національній валюті України - гривні.
Відповідно до п. 6.3. договору ціна договору становить 208800,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 41760,00 грн, усього з ПДВ 250560,00 грн. Ціна договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб. пов'язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов'язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору.
Згідно з п.7.1. договору оплата за товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п.7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару. У випадку якщо податкова накладна зареєстрована пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, оплата здійснюється на 5 (п'ятий) календарний день з дати реєстрації податкової накладної. У випадку якщо на дату оплати реєстрацію податкової накладної зупинено, оплата здійснюється на 5 (п'ятий) календарний день з дати отримання покупцем на електронну адресу срress_od@ukr.net повідомлення від постачальника з копією квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.8.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Відповідно до п.9.3. договору постачальник за цим договором несе таку відповідальність: При порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо, про інше його не попередив письмово покупець.
Відповідно до п.16.1. договору строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025.
24.11.2025 позивачем на виконання п. 4.5. договору направлено на електронну адресу відповідача (зазначену в договорі, а саме: Td_trs@ukr.net) письмову рознарядку від 24.11.2025 №НХ-04/2172н щодо поставки товару на суму 250560,00 грн.
Згідно з умовами п. 4.2 укладеного договору строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Таким чином, термін поставки товару за договором закінчився 24.12.2025 (30 календарних днів з моменту отримання рознарядки від 24.11.2025 №НХ-04/2172н).
19.12.2025 відповідачем було поставлено товар - втулка шліцева Д100.08.076-3 у кількості 12 шт. на суму 34560,00 грн за видатковою накладною №РН-0000101.
25.12.2025 відповідачем було поставлено товар - кришка теплообмінника 2ТЕ1ОЛ.20.35.102 у кількості 5 шт. на суму 108000,00 грн за видатковою накладною №РН-000105
27.12.2025 відповідачем було поставлено товар - кришка теплообмінника 2ТЕ1ОЛ.20.35.104 у кількості 5 шт. на суму 108000,00 грн за видатковою накладною №РН-000106.
Позивач вказує, що письмова рознарядка за вих. №НХ-04/2172н від 24.11.2025 на поставку товару виконана з пропуском строку визначеного п. 4.2 договору.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами, позивачем останньому до стягнення нарахований штрафу за непоставку товару в строк, який складає: 216000 х 15% = 32400 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ТОВ "Торговий дім "Тепловозремсервіс" виконало письмову рознарядку позивача з пропуском строку поставки, а саме: 24.11.2025, позивачем на виконання п.4.5. договору направлено на електронну адресу відповідача (зазначену в договорі, а саме: Td_trs@ukr.net) письмову рознарядку від 24.11.2025 №НХ-04/2172н щодо поставки товару на суму 250560,00 грн. Таким чином, термін поставки товару за договором закінчився 24.12.2025 (30 календарних днів з моменту отримання рознарядки від 24.11.2025 №НХ-04/2172н). 19.12.2025 відповідачем було поставлено товар - втулка шліцева Д100.08.076-3 у кількості 12 шт. на суму 34560,00 грн. за видатковою накладною №РН-0000101. 25.12.2025 відповідачем було поставлено товар - кришка теплообмінника 2ТЕ1ОЛ.20.35.102 у кількості 5 шт. на суму 108000,00 грн за видатковою накладною №РН-000105. 27.12.2025 відповідачем було поставлено товар - кришка теплообмінника 2ТЕ1ОЛ.20.35.104 у кількості 5 шт. на суму 108000,00 грн за видатковою накладною №РН-000106.
Суд звертає увагу, що договір від 29.09.2025 № ОД/НХ-25-656НЮ укладений сторонами за результатами проведеної процедури публічної закупівлі, істотні умови договору були відомі відповідачу та не змінювались. Підписуючи договір відповідач погодився на його умови, гарантувавши позивачу виконання в повному обсязі та у встановлений термін.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу встановив, що сума відповідає вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 32400,00 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі 67/1346/15-ц.
Крім того, правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2018 року у справі № 924/1089/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 903/827/17, від 30 серпня 2018 року у справі № 925/1587/17.
У постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18 для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож, право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №910/8698/19 право суду на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів. При цьому довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідача). На іншого учасника справи не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, адже сам встановлений судом факт такого несвоєчасного виконання вже є достатньою підставою для застосування штрафних санкцій, а вимог щодо відшкодування шкоди позивач у цій справі не заявляв.
Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмується (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (Постанова Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №910/8698/19).
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України на підставі належних і допустимих доказів те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 05 серпня 2019 року у справі №910/10848/18.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили розмір відповідальності (штрафних санкцій) за невиконання його умов. (Постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).
Подібна правова позиція Верховного Суду також викладена у постановах від 04 лютого 2020 року у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15 червня 2022 року у справі № 922/2141/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/18718/21 тощо).
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки заявлене клопотання не є достатньо обгрунтованим та є таким, що не підтверджено відповідними доказами.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених наданими доказами та не спростованих відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 520, 521, 525, 526, 530, 610, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тепловозремсервіс" (61010, м. Харків, вул. Основ'янська, буд. 55, код ЄДРПОУ 45114146) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) 32400,00 грн штрафу за прострочення строку поставки товару за договором від 29.09.2025 № ОД/НХ-25-656НЮ та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "31" березня 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко