8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/141/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Вокзальна, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Бессарабії" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський , б. 6)
про стягнення 646459,33 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Бессарабії", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 274821,12 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №18-11/Г від 18.11.2021 року за період з 16.03.2024 по 07.01.2026, 143729,72 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 176791,76 грн. 36% річних та 51116,73 грн. інфляційних збитків.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9696,89 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 26.01.2026 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2026 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу реєстрації відповідача, вказану в позовній заяві а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Бессарабії" (код ЄДРПОУ 406373468). Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду 02.02.2026 із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв'язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим телефонограму відповідачем не прийнято.
Також Господарським судом Харківської області було направлено ухвалу від 26.01.2026 на електронну скриньку відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про помилку доставки електронного листа.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модерн пак" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Бессарабії" (покупець) було укладено Договір поставки № 18-11/Г (далі - Договір) (а.с. 11-12), відповідно до умов пункт 1.1. якого постачальник зобов'язується відповідно до умов цього Договору та видаткової накладної передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вироби з картону гофрованого (товар) в асортименті, кількості і у терміни, обговорені сторонами.
Відповідно до п.3.1. Договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту передачі (поставки) постачальником такої партії товару покупцю, на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій видатковій накладній.
Згідно з п. 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2022, а по грошових зобов'язаннях - до їхнього повного виконання. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань за цим Договором та відповідальності за його порушення.
Із обставин справи убачається, що на виконання умов Договору поставки № 18-11/Г від 18.11.2021 позивач поставив, а відповідач отримав у власність від покупця товар на суму 274821,12 грн., про що між сторонами складено та підписано видаткову накладну № 300156 від 30.01.2024 (а.с. 13).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та передав у власність покупця (відповідача) товар в кількості та за ціною, погодженими сторонами, який відповідач прийняв, проте його вартість у встановлені сторонами у договорі строки не сплатив.
У зв'язку з вищенаведеним, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 274821,12 грн., яка залишилася несплаченою, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем зі свого боку не спростовано, що на виконання умов Договору поставки № 18-11/Г від 18.11.2021 позивач поставив, а відповідач отримав у власність від покупця товар на суму 274821,12 грн., про що між сторонами складено та підписано видаткову накладну № 300156 від 30.01.2024. З боку відповідача на зазначеній видатковій накладній стоїть підпис, скріплений печаткою підприємства (а.с. 13).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст.691 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до п.3.1. Договору, оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту передачі (поставки) постачальником такої товару покупцю, на підставі виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій видатковій накладній.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 274821,12 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 143729,72 грн.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Згідно з п. 5.4. Договору, у разі прострочення покупцем строків оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення платежу більше десяти календарних днів, покупець сплачує 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
За розрахунком позивача, розмір пені становить 143729,72 грн. та така нарахована за період з 16.03.2024 по 07.01.2026.
Разом з тим, позивачем залишено поза увагою те, що позовна давність для стягнення пені (неустойки), передбачена ст. 258 ЦК України і становить 1 рік.
Крім того, сторони в договорі не обумовили більш тривалий строк (по за межами встановленого строку позовної давності для стягнення пені) для нарахування штрафних санкцій.
Судом також враховано, що стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, навіть якщо борг існував довше.
Отже, суд здійснив власний перерахунок пені в межах встановленого вимогами ст. 258 ЦК України строку та за перерахунком, здійсненого судом з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 84283,46 грн.
З означеного вбачається, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі грн., в частині позову про стягнення 59446,26 грн. пені суд відмовляє.
Щодо заявлених до стягнення 176791,76 грн. 36 % річних та 51116,73 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
У даному разі, умовами пункту 5.4. Договору сторони передбачили та встановили інший розмір процентів річних, а саме: "У разі прострочення платежу більше десяти календарних днів, покупець сплачує 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.".
За розрахунком позивача, 36 % річних на основну суму заборгованості позивачем нараховані за період з 26.03.2024 по 07.01.2026 та становлять 176791,76 грн. Також, за розрахунком позивача, інфляційні втрати нараховані за період з 16.03.2024 по 07.01.2026 та становлять 51116,73 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 36 % річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 36% річних у розмірі 176791,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 51116,73 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" підлягає частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Бессарабії" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський , б. 6, код ЄДРПОУ 40637346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн Пак" (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Вокзальна, 1, код ЄДРПОУ 30028601) - 274821,12 грн. заборгованості за Договором поставки №18-11/Г від 18.11.2021; 84283,46 грн. пені; 176791,76 грн. 36% річних; 51116,73 грн. інфляційних втрат та 8805,20 грн. судового збору.
3. В частині позову про стягнення 59446,26 грн. пені - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "27" березня 2026 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв