8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4700/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків
до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова
про стягнення 826564,82 грн
за участю представників:
позивача - Плугатирьов В.В. (самопредставництво, довіреність №01-23/11 від 28.01.2026);
відповідача - Радигін Є.С. (адвокат, довіреність б/н від 01.01.2025 року).
29.12.2025 року позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення 826564,82 грн, з яких 3% річних у сумі 277520,69 грн, інфляційні втрати у сумі 548631,96 грн - за Договором про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019; 3% річних у сумі 412,17 грн - за Договором про реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2025 року відкрито провадження у справі №922/4700/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2026 року.
19.01.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№1381), в якому просить суд повернути позивачу неналежно оформлений позов. Відмовити у стягненні інфляційних витрат у розмірі 548631,96 грн за період з травня 2025 року по липень 2025 року станом на 01.10.2025, 3% річних у розмірі 277520,69грн за період з 01.05.2025 по 30.09.2025. Надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають відповідачу можливості розрахуватися з позивачем за зобов'язаннями, що стали предметом позову по даній справі. Провести судове засідання по справі №922/4700/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В обґрунтування заперечень проти позовних вимог, відповідач зазначає, що надані до суду разом з позовною заявою письмові докази в електронних копіях (договір, заява-приєднання, комерційні пропозиції та докази отримання рахунків та т.п.) не є копіями документів, а тому такі документи не можна вважати доказами по справі у розумінні ст. 91 ГПК України. Зазначає, що об'єднання у одному судовому провадженні позовних вимог, що стосуються змісту укладеного та підписаного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 року та договору реструктуризації заборгованості №70618-р5 від 12.08.2024 не відповідає частині 1 ст. 173 ГПК України, тому як об'єднані в одній позовній заяві кілька вимог не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, тому як зовсім інші договори та підстави розрахунків. Відповідно така позовна заява підлягає поверненню на стадії її розгляду у відповідності до п. 2 ч.5 ст.174 ГПК України.
Відповідач зауважує, що суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем. Однак такого розрахункового документу за травень 2025 року по вересень 2025 року позивач до суду не надав, як і доказів його направлення відповідачу, що ставить під сумнів виникнення боргу за такими нарахуваннями.
Крім того, відповідач, звертаючись з проханням про відстрочення виконання рішення, зазначає, що відповідач визнає наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
21.01.2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№1756), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень на відзив відповідача, зазначає, що позивачем було додано до позовної заяви документи на підтвердження заявлених вимог, що засвідчені належним чином, у відповідності до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.26 ДСТУ 4163:2020. Копії документів відповідають вимогам процесуального законодавства і є належними доказами у справі. При цьому оригінали документів знаходяться у позивача та можуть бути надані суду для огляду за його вимогою у порядку, передбаченому ст. 91 ГПК України.
Крім того, позивач звертає увагу суду, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2025 року у справі № 922/2615/25 задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року, на яку нараховані 3% річних та інфляційні втрати, що є предметом позову у справі № 922/4700/25.
Також позивач зазначає, що позовні вимоги у даній справі безпосередньо випливають з одного правовідношення - Договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 року. Договір про реструктуризацію заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 року був укладений виключно на виконання умов цього основного договору та спрямований на врегулювання заборгованості, що виникла саме з його виконання.
Отже всі вимоги позову об'єднані єдиною підставою - невиконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 року, та підтверджуються спільними доказами, зокрема: актами споживання електричної енергії, рахунками, платіжними документами та договорами реструктуризації. Таким чином, посилання відповідача на порушення правил об'єднання позовних вимог є необґрунтованими, оскільки реструктуризаційні договори не є самостійними правочинами, відірваними від основного зобов'язання, а похідними від договору постачання електроенергії споживачу.
Позивач вказує, що розрахунки нарахувань 3% річних здійснено по договору на постачання електричної енергії споживачу та за договором реструктуризації окремо по кожному договору. Щодо надання доказів направлення рахунків на оплату 3% річних та індексу інфляції зазначає, що до матеріалів позовної заяви додано рахунки на оплату 3% річних та індексу інфляції та докази їх направлення споживачу. Звертає увагу на те, що всі рахунки на оплату 3% річних та індексу інфляції, Акт звіряння розрахунків підписані сторонами з використанням КЕП згідно Додаткової угоди про електронний документообіг до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 (рахунки, акт звіряння та докази направлення додані до позовної заяви).
Щодо питання про можливість надання відстрочки виконання рішення суду, позивач категорично заперечує та просить суд відмовити у задоволенні такого клопотання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2026 року задоволено клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
27.01.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх.№2141).
27.01.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2175).
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року було відкладено підготовче засідання на 17.02.2026 року.
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2026 року, яке протокольною ухвалою суду від 27.02.2026 року було відкладено на 25.03.2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2026 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача в судовому засідання 25.03.2026 року проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, разом з тим, підтримав клопотання про відстрочення виконання рішення та просив суд його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 позивач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови НКРЕКП від 19.06.2018 №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Статтею 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з пунктом 3.2.5 "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила) укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Відповідно до пункту 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.
Відповідно до пп. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з пунктом 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Пунктом 4.3 Правил передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Вимогами п. 9.1.1 Розділу ХІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено, що обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Отже розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем позивач проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вище вимог та показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.
Пунктом 3.1.7. Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Змістом пункту 3.2.1 Правил визначено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Як встановлено судом, між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" було укладено та підписано договір про постачання електричної енергії споживачу №70618 від 01.01.2019 та надано споживачем підписану заяву-приєднання до умов договору №70618 з вказаними у додатку до заяви-приєднання (інформація щодо об'єктів споживача) об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" на умовах підписаної Комерційної пропозиції №2 (попередня оплата у розмірі фактичного обсягу відпущеної електроенергії за попередній період, плата за надання послуг з розподілу електроенергії здійснюється споживачем оператору системи розподілу).
01.12.2020 року споживачем підписано комерційну пропозицію №4Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000кВт*год до 500 000кВт*год на місяць.
01.01.2023 року Споживачу направлено повідомлення про внесення змін до договору про постачання електроенергії споживачу, шляхом укладання комерційної пропозиції № 4/23Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50000кВт*год до 500 000кВт*год на місяць (далі - Комерційна пропозиція № 4/23Р), що підтверджується копією списку згрупованих відправлень та копією фіскального чеку.
Отже порядок розрахунків за Договором № 70618 визначається відповідно до Комерційної пропозиції 4/23Р, яка є невід'ємним додатком до Договору.
КП “ТЕПЛОЕНЕРГО» укладено та підписано Договір про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 за вказаними у заяві-приєднання об'єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго ».
Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.5 Договору розрахунковий період зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Пунктом 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 5.10 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи.
Умовами п. 4 комерційної пропозиції № 4/23Р передбачено, що: Розрахунковим періодом є календарний місяць. Попередня оплата електричної енергії здійснюється Споживачем 2 (двома) платежами у таких співвідношеннях: до 25 числа місяця, який передує розрахунковому місяцю 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; до 15 числа розрахункового місяця 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Розрахунок суми попередньої оплати визначається Постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті “Призначення платежу » посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, Постачальник залишає за собою право перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати Споживача.
Відповідно до п. 5 комерційної пропозиції № 4/23Р встановлено, що Рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
У відповідності до п. 6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
03.06.2025 року зі споживачем укладено Додаткову угоду про електронний документообіг до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 (далі по тексту - Додаткова угода).
Пунктом 1 Додаткової угоди сторони домовились здійснювати підписання Додаткових угод до Договору, змін до Договору, в тому числі додатків до Договору, обмін документами, що передбачені “Правилами роздрібного ринку електричної енергії», комерційною пропозицією та іншими документами у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису та печатки (далі - КЕП) за допомогою системи електронного документообігу Вчасно (далі - система Вчасно).
Відповідно до п. 4 Додаткової угоди факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в системі Вчасно. Сторони погодили, що наявність в системі Вчасно запису про надсилання відповідного електронного документа є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору, ПРРЕЕ, інших нормативно-правових актів. За наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.
Пунктом 8 Додаткової угоди сторони домовились, що електронні документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням КЕП, мають силу оригіналу та повну юридичну силу, обов'язкові для виконання, породжують права та обов'язки для Сторін. Електронні документи, що підписані за допомогою КЕП беззаперечно визнаються Сторонами, як належним чином оформлені та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Згідно з переданими від АТ “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» даними Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано рахунки за електричну енергію:
- за березень 2024 року на суму разом з ПДВ - 3 604 073,98 грн. Відповідачем за березень 2024 року спожито 786382 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2024 року отримано 11.04.2024 уповноваженою особою згідно наказу КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» за № 105 від 08.12.2022 «Про відповідальних за отримання платіжних документів». Строк оплати рахунку до 18.04.2024.
В березні 2024 року оплати за березень 2024 року відсутні, тому на кінець місяця сума боргу за березень 2024 року складає 3 604 073,98 грн.
18 квітня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду, а саме, Договір реструктуризації заборгованості № 70618-р5.
Згідно з п.1.1 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р5 від 18.04.2024 Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у Боржника перед Кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 70618, шляхом розстрочення на 4 (чотири) календарних місяці.
Відповідно до п. 1.2 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р5 від 18.04.2024 Боржник визнає та сплачує Кредитору заборгованість за Договором про постачання у сумі 3 604 073,98 грн. (три мільйона шістсот чотири тисячі сімдесят три гривні 98 копійок) (заборгованість за березень 2024 р.), що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на “18» квітня 2024 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього Договору.
Пунктом 3.1.1 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р5 від 18.04.2024 встановлено, що Боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених Договором.
У відповідності до Графіку погашення заборгованості суму боргу у розмірі 3604073,98 грн. Відповідач зобов'язаний сплатити в період з 30.05.2024 по 31.08.2024 платежами у розмірі 901 019,98 грн. (перший платіж) та по 901 018,00 грн. три інші платежі.
В позовній заяві позивачем зазначено, що Відповідачем за договором реструктуризації оплати у відповідності до Графіку погашення заборгованості не здійснено.
Відповідно до п. 10.1 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р5 від 18.04.2024 у випадку порушення Боржником строків оплати визначених у Графіку реструктуризації, Кредитор розриває Договір в односторонньому порядку без додаткового повідомлення про це Боржника.
Згідно з п.9 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р5 від 18.04.2024 Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 05.09.2024 року.
Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» порушено строк оплати, визначений у Графіку погашення заборгованості, ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» 06.06.2024 в односторонньому порядку розірвано Договір реструктуризації заборгованості № 70618-р5 від 18.04.2024.
12.08.2024 року з Відповідачем укладено Додаткову угоду, а саме Договір реструктуризації заборгованості № 70618-р заборгованості юридичної особи, фізичної особи-підприємця за електричну енергію (далі - Договір реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024).
Відповідно до п. 1.1 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла у Боржника перед Кредитором та не погашена згідно з договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 № 70618, шляхом розстрочення на 12 (дванадцять) календарних місяців.
Відповідно до п. 1.2 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 Боржник визнає та сплачує Кредитору заборгованість за Договором про постачання у сумі 6017668,98 грн. (шість мільйонів сімнадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривні 98 копійок) (заборгованість за лютий - 2 394 983,00 грн., березень - 3 604 073,98 грн. 2024 року та 3% річних нараховані в червні 2024р.), що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на “12» серпня 2024 року та підтверджується актом звіряння (Додаток № 1) до цього Договору.
Пунктом 3.1.1 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 встановлено, що Боржник зобов'язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених Договором.
У відповідності до Графіку погашення заборгованості суму боргу у розмірі 6017668,98 грн. Відповідач зобов'язаний сплатити в період з 30.09.2024 по 30.08.2025 платежами у розмірі 482 864,98 грн. (перший платіж) та по 501 472,00 грн. всі інші платежі.
Проте, КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» порушено строк оплати, визначений у Графіку погашення заборгованості (30.06.2025), ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» здійснило нарахування 3% річних за Договором реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024.
Згідно з п.9.1 Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 04.09.2025.
У зв'язку з тим, що КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» порушено строк оплати, визначений у Графіку погашення заборгованості, ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» 11.07.2025 в односторонньому порядку розірвано Договір реструктуризації заборгованості №70618-р від 12.08.2024.
На суму заборгованості за березень 2024 року у розмірі 3 604 073,98 грн. згідно з Договором реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 здійснено наступні оплати:
- 30.01.2025 у сумі 93 770,00 грн. згідно платіжної інструкції № 129,
- 26.02.2025 у сумі 1 504 416,00 грн. згідно платіжної інструкції № 135,
- 23.04.2025 у сумі 501 472,00 грн. згідно платіжної інструкції № 141.
Також відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано рахунки за електричну енергію:
- за грудень 2024 року на суму разом з ПДВ - 7 383 191,89 грн. Відповідачем за грудень 2024 року спожито 912 057 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року отримано 10.01.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» за № 105 від 08.12.2022 «Про відповідальних за отримання платіжних документів». Строк оплати рахунку до 17.01.2025;
- за січень 2025 року на суму разом з ПДВ - 7 908 799,86 грн. Відповідачем за січень 2025 року спожито 947 347 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2025 року отримано 12.02.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» за № 105 від 08.12.2022 «Про відповідальних за отримання платіжних документів». Строк оплати рахунку до 19.02.2025.
В січні 2025 року Відповідачем сплачено за березень 2024 року у сумі 93770,00грн. згідно платіжної інструкції № 129 від 30.01.2025 (з листом про зарахування коштів та Додаткової угоди, а саме Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024) за грудень 2024 року згідно платіжних інструкцій №100 від 24.01.2025, № 104 від 28.01.2025, №131 від 29.01.2025, №135 від 30.01.2025 та №138 від 31.01.2025 на загальну суму 1 170 000,00 грн;
- за лютий 2025 року на суму разом з ПДВ - 6 519 470,23 грн. Відповідачем за лютий 2025 року спожито 784 262 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2025 року отримано 12.03.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» за № 105 від 08.12.2022 «Про відповідальних за отримання платіжних документів». Строк оплати рахунку до 19.03.2025.
В лютому 2025 року Відповідачем сплачено 4 504 416,00 грн, з яких за березень 2024 року у сумі 1 504 416,00 грн. (за договором реструктуризації № 70618-р від 12.08.2024) згідно платіжної інструкції № 135 від 26.02.2025 (з листом про зарахування коштів) та за грудень 2024 року згідно платіжних інструкцій №241 від 14.02.2025, №267 від 18.02.2025, №281 від 21.02.2025, №282 від 21.02.2025 та № 284 від 25.02.2025 на загальну суму 3000 000,00 грн;
- за березень 2025 року на суму разом з ПДВ - 5 963 003,84 грн. Відповідачем за березень 2025 року спожито 797 201 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2025 року отримано 11.04.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» за №105 від 08.12.2022 «Про відповідальних за отримання платіжних документів». Строк оплати рахунку до 18.04.2025.
В березні 2025 року Відповідачем сплачено 2 000 000,00 грн, за грудень 2024 року згідно платіжних інструкцій № 420 від 18.03.2025, № 446 від 21.03.2025, № 448 від 25.03.2025;
- за квітень 2025 року на суму разом з ПДВ - 280 993,49 грн. Відповідачем за квітень 2025 року спожито 43469 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2025 року отримано 12.05.2025 уповноваженою особою згідно наказу КП «ТЕПЛОЕНЕРГО» за № 105 від 08.12.2022 «Про відповідальних за отримання платіжних документів». Строк оплати рахунку до 19.05.2025.
В квітні 2025 року Відповідачем сплачено 1 301 472,00 грн, з яких за грудень 2024 року на суму 800 000,00 грн. згідно платіжної інструкцій №140 від 18.04.2025 та за березень 2024 року (за договором реструктуризації № 70618-р від 12.08.2024) №141 від 23.04.2025 з листом про зарахування коштів;
- за травень 2025 року на суму разом з ПДВ - 161 497,87 грн. Відповідачем за травень 2025 року спожито 25 161 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2025 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 11.06.2025. Строк оплати рахунку до 18.06.2025;
- за червень 2025 року на суму разом з ПДВ - 111 743,23 грн. Відповідачем за червень 2025 року спожито 17 428 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за червень 2025 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 09.07.2025. Строк оплати рахунку до 16.07.2025;
- за липень 2025 року на суму разом з ПДВ - 118 590,52 грн. Відповідачем за липень 2025 року спожито 16312 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2025 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 07.08.2025. Строк оплати рахунку до 14.08.2025;
- за серпень 2025 року на суму разом з ПДВ - 102 728,66 грн. Відповідачем за серпень 2025 року спожито 14 118 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за серпень 2025 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 08.09.2025. Строк оплати рахунку до 15.09.2025;
- за вересень 2025 року на суму разом з ПДВ - 117 666,24 грн. Відповідачем за вересень 2025 року спожито 18759 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2025 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 09.10.2025. Строк оплати рахунку до 16.10.2025.
У вересні 2025 року сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за березень 2024 року у сумі 1504415,98 грн., за травень 2025 року у сумі 161497,87 грн., за червень 2025 року у сумі 111743,23 грн., за липень 2025 року у сумі 118590,52 грн., за серпень 2025 року у сумі 102728,66 грн., за вересень 2025 року у сумі 117666,24грн. згідно платіжних інструкцій № 199 та № 200.
Позивач зазначає, що заборгованість за спожиту електричну енергію за період березень 2024 року, з травня 2025 року по вересень 2025 року сплачено самостійно Відповідачем, не є предметом розгляду та вказано для пояснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Заборгованість за спожиту електричну енергію за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 922/2615/25, не є предметом розгляду та вказано для пояснення нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
У відповідності до п. 9.1 Договору № 70618 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 4/23Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» як Постачальник виконало свої зобов'язання по Договору № 70618 у повному обсязі, проте Відповідачем порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого Відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 277520,69 грн та інфляційні втрати в розмірі 548631,96 грн.
Таким чином, за невиконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати заборгованості за спожиту електричну енергію відповідачу за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 нараховано 3% річних за період з травня 2025 року по вересень 2025 року станом 01.10.2025 у сумі 277520,69 грн та інфляційні втрати за період з травня 2025 року по липень 2025 року станом на 01.10.2025 у сумі 548631,96 грн.
Крім того, відповідачу за невиконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати заборгованості за електричну енергію відповідно до Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 нараховано 3% річних за період липень 2025 року станом на 01.10.2025 у сумі 412,17 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість за спожиту електричну енергію за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року визнана рішення Господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року у справі № 922/2615/25, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Таким чином, з наведених вище положень законодавства слідує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Як встановлено судом, відповідачем порушено умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого Відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Позивач нараховує на суму заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 3% річних за період з травня 2025 року по вересень 2025 року в розмірі 277520,69 грн та інфляційні витати за період з травня 2025 року по липень 2025 року в розмірі 548631,96 грн, а також за невиконання Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 3% річних за період липень 2025 року у сумі 412,17 грн.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Пунктом п. 8 Комерційної пропозиції № 4/23Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Відповідно до п. 9.1 Договору № 70618 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором.
Крім того, саме п. 6.2 Договору передбачено обов'язок Відповідача виконувати умови цього Договору.
ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» як Постачальник виконало свої зобов'язання по Договору № 70618 у повному обсязі, проте Відповідачем порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого Відповідачу правомірно нараховано за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 3% річних за період з травня 2025 року по вересень 2025 року в розмірі 277520,69 грн та інфляційні витати за період з травня 2025 року по липень 2025 року в розмірі 548631,96 грн, а також за невиконання Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 3% річних за період липень 2025 року у сумі 412,17 грн.
Судом встановлено, що позивачем було оформлено та скеровано засобами електронного зв'язку на адресу відповідача рахунки на оплату 3% річних та індексу інфляції з використанням КЕП згідно з умовами Додаткової угоди про електронний документообіг до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019. При цьому суд приймає до уваги, що нарахування 3% річних в позовній заяві розписано по кожному періоду та договору окремо. Розрахунки нарахувань 3% річних здійснено по договору на постачання електричної енергії споживачу та за договором реструктуризації окремо по кожному договору. До матеріалів позовної заяви додано рахунки на оплату 3% річних та індексу інфляції та докази їх направлення споживачу. Також, всі рахунки на оплату 3 % річних та індексу інфляції, Акт звіряння розрахунків підписані сторонами з використанням КЕП згідно Додаткової угоди про електронний документообіг до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019.
Водночас суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять будь-якого листування претензійного характеру між сторонами щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, так само як і не містять контррозрахунку, а тому заперечення відповідача щодо того, що розрахункового документу з травня 2025 року по вересень 2025 року позивач не надав, як і доказів його направлення відповідачу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Щодо заперечень відповідача відносно неналежності поданих доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України до позовної заяви дійсно подаються документи, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також зазначається про наявність у позивача оригіналів письмових або електронних доказів.
Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві зазначив про наявність у нього оригіналів документів, копії яких надано до суду, що повністю відповідає вимогам ГПК України.
Крім того, під час розгляду справи відповідачем не заявлялось клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, копії яких наявні в матеріалах справи та засвідчені належним чином.
Відповідач стверджує, що позивачем надано копії письмових доказів в електронних копіях (договір, заява-приєднання, комерційні пропозиції та т.п.), які не є копіями документів, тому як візуально видно, що вони зроблені не з оригіналів, а з копій, тобто такі документи не можна вважати доказами по справі у розумінні ст. 77, 91 ГПК України.
Суд не погоджується з вказаними твердженні відповідача з огляду на наступне.
Згідно з ст.91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначення назви посади особи, яка засвідчує копії, її ініціалів, прізвища та дати такого засвідчення.
Водночас, законодавство не містить заборони щодо подання до суду електронних копій письмових доказів, якщо вони виготовлені з наявних у позивача документів та відповідають їх змісту.
Зазначені документи - договір, заява-приєднання, комерційні пропозиції, рахунки та інші матеріали були надані у вигляді копій, які повністю відтворюють зміст оригіналів і відповідають вимогам до доказів.
Відповідно до п.5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів", затвердженого наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів:
- слів «Згідно з оригіналом» (без лапок),
- найменування посади,
- особистого підпису особи, яка засвідчує копію,
- її власного імені та прізвища,
- дати засвідчення копії.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду з позовною заявою через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до висновків, викладених Верховним судом по справі №591/6212/23 у постанові від 11 вересня 2024 року, звернення учасників справи до суду з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет є альтернативою звернення до суду з паперовими документами та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником. Усі документи, що надійшли до суду через підсистему «Електронний суд», вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.
Відповідно до частини восьмої статті 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Згідно з пунктом 3 розділу XI Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 особи за допомогою зареєстрованого електронного кабінету формують проекти (створюють шляхом заповнення відповідних форм, редагують, долучають), підписують та подають до суду і органів системи правосуддя електронні запити, скарги, пропозиції та інші непроцесуальні звернення, що стосуються діяльності таких органів, а також отримують відповідь на них.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 розділу II Положення, електронний документ - оригінал електронного документа з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Для проекту будь-якого електронного документа, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування, забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням електронного цифрового підпису автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документа.
Учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:
1) оригінал;
2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;
3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу
Відповідні висновки викладені у постанові Верхового Суду від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивачем було додано до позовної заяви документи на підтвердження заявлених вимог, що були засвідчені належним чином, у відповідності до вимог ст. 91 ГПК України.
Подані копії документів відповідають вимогам процесуального законодавства і є належними доказами у справі.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, та визнає подані позивачем докази такими, що відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зауважує, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат прямо передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зазначені нарахування можуть бути застосовані до будь-яких грошових зобов'язань.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України суд з'ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків інфляційних та 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за Договором № 70618 від 01.01.2019 за період з травня 2025 року по вересень 2025 року в розмірі 277520,69 грн, інфляційних втрат за період з травня 2025 року по липень 2025 року суму 548631,96 грн, а також 3% річних за невиконання Договору реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 за період липень 2025 року у сумі 412,17 грн підлягають задоволенню.
Щодо клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому слід мати на увазі, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесі у економіці держави та інші обставини справи.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).
Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Звертаючись із проханням про відстрочення виконання рішення у справі, відповідач зазначав, що визнає наявність обов'язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Під час дії в Україні воєнного стану, відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності «Відповідача» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.
Крім того, відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.
Крім того, заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.12.2025 становить 179213901,00 грн, з них заборгованість населення 165182565,00 грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП «Теплоенерго». Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії Російської федерації, що почалася з 24.02.2022 року (Указом президента України від 24.02.2022 № 64/202 введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022). Так у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року відповідача знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії. Зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2022 - 2025 рік.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 1.08.2025 року за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі (протокол №1 від 4.11.2022 - Додаток №8 (40203883,00) + протокол № 2 від 19.12.2022 - Додаток №8 (17364171,00 + 3887361,00 + 646540,00) + протокол № 8 від 07.08.2023 - Додаток № 8 (29799811,00+ 5951317,00 + 1233332,00) + протокол № 9 від 13.11.2023 - Додаток № 8 (16870172,00+ 3288955,00 + 672496,00) + протокол № 10 від 21.03.2024 - Додаток №8 (10020542,00) + протокол № 11 від 20.05.2024 - Додаток № 8 (2815497,00) + протокол № 12 від 15.08.2024 р.- (Додаток № 8) 17380357,00 + протокол № 13 від 21.11.2024 (Додаток № 8) 16549505,00 + протокол № 1 від 18.03.2025 (Додаток №8) 13072607,00+ протокол № 2 від 16.05.2025 (Додаток № 8)15179316,00 + протокол №3 від 19.08.2025 (Додаток № 8) 20572261,00 + протокол № 4 від 18.11.2025 = 220663377,00грн.
Відповідач звертає увагу, що зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Статтею 2 Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були надані гарантії суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону. Сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не змінилась, тарифи значно зросли.
На підтвердження підстав для надання відстрочки виконання рішення суду боржник надав суду інформацію про проведення розрахунків за послуги теплопостачання КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області за грудень 2021 року, 2022 року, 2023 року, 2024 року, січень-липень 2025 року; звіт про оплату населення житлово-комунальних послуг за 4 квартал 2024 року, за 1-2 квартали 2025 року; копії рішень у період 2021-2025рр., зокрема і рішення виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №37 від 21.01.2025 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 08.10.2024 №1963 "Про встановлення тарифів на послугу з постачання теплової енергії та на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для КП "Теплоенерго"; копію протоколів №№1, 2, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 1, 2, засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах від 04.11.2022, від 19.12.2022, від 07.08.2023, від 13.11.2023, від 21.03.2024, від 20.05.2024, від 15.08.2024, від 21.11.2024, від 18.03.2025, від 16.05.2025; копії звітів із праці за період 2021 по 1-2 квартали 2025 року; копії звітів про фінансовий стан у період 2021-2025рр; копію податкових декларацій з податку на прибуток підприємств; копії інформації про розподіл та використання коштів, що надходять на небюджетні рахунки/з небюджетних рахунків теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у розрахунковому періоді; копії звітів про заборгованість з оплати праці за 1 вересня 2024 року, на 1 жовтня 2024 року, на 1 листопада 2024 року, на 1 грудня 2024 року.
Також звертає увагу, що відповідач має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становище, що підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи) - однозначно вказують на наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави. При цьому у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.
Констатує, що відповідач з причин воєнного стану у державі знаходиться у дуже складній ситуації. З одного боку у зв'язку з активними бойовими діями є виїзд населення та робітників підприємства з м. Лозова та його передмістя, руйнування основних фондів відповідача, що стало підставою для зменшення виплат за теплопостачання та додаткові витрати на організацію роботи, а з другого боку значне втручання у господарську діяльність держави за допомогою різних норм права, які зобов'язують відповідача: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану у Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних або зупинення у наданні теплопостачання.
Крім того, в підтвердження своєї правової позиції, що до надання відстрочки вказує на правову позицію Верховного суду при вирішенні подібних справ у постановах від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19, від 03.10.2023 у справі №904/3691/23, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22 та від 28.05.2024 у справі №905/51/23, де Верховний суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій відносно наданої відстрочки виконання рішення суду.
Крім того, по іншим аналогічним справам упродовж року, що передує розгляду цієї справи при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення суду по справам №№922/1934/24, 922/4163/24, 922/4496/24, 922/610/25, 922/1127/25, 922/2615/22, 922/2795/25 та 922/3786/25 Відповідачу саме з цих підстав за рішеннями суду першої та апеляційної інстанції була надана відстрочка виконання рішення суду. Вдруге до року надавалося відстрочення по справам №№922/4163/24, 922/4496/24, 922/1127/25.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вказує на певні юридичні факти, підтверджені доказами та підкреслює, що виконання рішення суду у частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат без вирішення питання по погашенню боргів за транспортування газу та за поставлений газ тільки погіршить економічний стан Відповідача та фактично виплати таких грошей будуть зроблена за рахунок поточних платежів, що зміг би отримати Позивач за поставлену електричну енергію за поточний період, що у подальшому приведе до збільшення заборгованості перед Позивачем та відповідно нарахуванню інфляційних та 3% річних на наступні суми заборгованості за поставлену електричну енергію тільки у більшому розмірі, тому як сума заборгованості за основним боргом буде стрімко зростати. Відстрочка виконання судового рішення носить виключний характер, тому що існують об'єктивні причини поза межами волі Відповідача, які не дають йому розрахуватися з Позивачем своєчасно за поставлену електричну енергію.
Відповідач також звертає увагу, що надання відстрочки виконання рішення не заблокує роботу підприємства, дозволить відповідачу отримати оплату заборгованості від споживачів по договорах, що укладені між відповідачем та іншими контрагентами, з Державного або місцевого бюджету, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед позивачем, що сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.
Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, позивач зазначає, що положення ст. 238, 239, 331 ГПК України, а також правові позиції, викладені у постанові Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012, дійсно передбачають можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, однак виключно у випадках існування об'єктивних та непереборних обставин, що унеможливлюють виконання рішення у визначений законом строк. При цьому, надання відстрочки є правом, а не обов'язком суду, і воно має застосовуватись лише у виняткових випадках. Наведені відповідачем обставини зводяться до загальних економічних труднощів, з якими стикається більшість суб'єктів господарювання під час воєнного стану. Такі обставини не можуть бути розцінені як виключні у розумінні практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Зазначає, що сам відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем та зобов'язання з її погашення. Натомість посилання на заборгованість населення, відсутність бюджетних компенсацій та дію мораторію на нарахування штрафних санкцій не можуть бути достатньою підставою для відстрочення виконання, оскільки вони не є обставинами, що поза волею відповідача роблять неможливим виконання рішення суду. Це лише підтверджує неналежне планування фінансово-господарської діяльності підприємства. Відповідач фактично перекладає ризики своєї господарської діяльності та недоліків державного регулювання на позивача.
На переконання позивача надання відстрочки призведе до порушення балансу інтересів сторін, оскільки позивач фактично буде позбавлений права на своєчасне відновлення порушеного права та отримає додаткові збитки через інфляційні процеси та неможливість використання належних йому грошових коштів. Суд має враховувати не лише фінансові труднощі боржника, але й негативні наслідки для кредитора від зволікання у виконанні рішення.
Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з агресією Російської Федерації, що почалася з 24.02.2022 року відповідач знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії, що підтверджує наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.
З матеріалів справи убачається, що відповідач є критично важливим для забезпечення життєдіяльності населення підприємством, тому як основною його метою є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. При цьому відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 18 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об'єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків.
Тобто, відповідач є об'єктом критичної інфраструктури. Особливий статус комунального підприємства та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення його до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури. Вказане підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати за надані послуги.
В контексті наведеного суд враховує, що введення воєнного стану призвело до скорочення обсягів товарообігу та продажу, порушення логістичних ланцюгів, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення, виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Також, це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. З огляду на обставини, першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків.
Звертаючись з клопотанням про відстрочення виконання рішення відповідач вказував, зокрема, що запровадження в державі воєнного стану істотно погіршило його фінансовий стан, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, які вказують на те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що призвело до прострочення виконання зобов'язання перед позивачем.
Судом враховуються надані відповідачем докази, пояснення та обґрунтування у їх сукупності щодо наявності заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, заборгованості за виконавчим провадженням, фінансові документи (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші).
На переконання суду, наведені відповідачем обставини та надані ним докази беззаперечно свідчать про наявність складних фінансових труднощів у відповідача, а часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, є дотриманням балансу сторін.
За висновками суду, відстрочка виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.
Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства відповідача.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом власної господарської діяльності, як самостійного суб'єкта господарювання, оскільки у даному випадку не можна вважати боржника у повному обсязі самостійним суб'єктом господарювання, бо назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.
Разом з тим, має місце фактичне втручання у господарську діяльність державою через норми права, які зобов'язують божника: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність божника та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій.
Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.
Судом також враховано, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.
Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.
Таким чином, судом враховано баланс інтересів, оскільки військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні негативно впливає на обидві сторони цього спору, однак, ступінь цього впливу є різним.
Так, основною метою діяльності КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район Харківської області.
Відповідач в тяжких умовах воєнного стану виконує вкрай важливу роль у життєдіяльності міста Лозової, забезпечуючи життєво необхідними послугами з постачання теплової енергії та гарячої води об'єкти соціальної сфери, сфери охорони здоров'я, військові об'єкти, житлові будинки, суб'єктів господарювання.
Поряд з цим, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні активних бойових дій та зазнав значної шкоди внаслідок руйнування об'єктів інфраструктури та необхідність їх відновлення для забезпечення життєдіяльності міста Лозової.
Натомість позивачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до істотного понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фінансового стану, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати. Доказів на підтвердження того, що фінансовий стан позивача є гіршим за фінансовий стан відповідача.
При цьому матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що у випадку надання відстрочки, позивач зазнає збитків або відстрочення виконання рішення іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної господарської діяльності.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 звернув увагу, що суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення не є інструментом ухилення від виконання рішення та жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання вимог стягувача. Проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін. Тобто, питання відстрочення виконання судового рішення у даній справі ніяким чином не нівелює статус заборгованості відповідача та не звільняє від обов'язку його сплати.
Окрім зазначеного, судом враховано, що вжиття на даний час державним чи приватним виконавцем заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення життєво важливої роботи комунального підприємства відповідача та неможливості виконувати покладені на нього завдання, що недопустимо, особливо на початку опалювального сезону.
Враховуючи реальне незадовільне фінансове становище відповідача, наразі виконання рішення суду може призвести до його неплатоспроможності, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача, яка направлена на забезпечення вирішення соціально важливих питань населення та відновлення нормального життя людей в постраждалих від військової агресії районах України.
Так, матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило одночасно не збанкрутувати та продовжити господарську діяльність, а матеріальний інтерес позивача полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Суд зазначає, що враховуючи сезонний характер надання відповідачем послуг теплової енергії протягом опалювального періоду, сплата споживачами коштів у опалювальному періоді може забезпечити надходження додаткових коштів підприємству відповідача та у подальшому дозволить виконати рішення суду. Тобто, фінансування відповідача з початком опалювального періоду у зв'язку з надходженням оплат за надані послуги має покращитись, а результати господарської діяльності будуть позитивними.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 року Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
Виходячи з того, що згідно із статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що відстрочення виконання судового рішення у визначеному судом порядку не сприяє ухиленню відповідача від його виконання, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні, у тому числі уникнення загрози неплатоспроможності відповідача, що сприятиме продовженню його господарської діяльності, забезпечення мешканцям територіальної громади Лозівського району послуги з питного водопостачання, водовідведення та теплопостачання. Таким чином одночасно реалізовується принцип обов'язковості виконання рішення суду та дотримується баланс інтересів обох сторін.
Крім того, беручи до уваги положення ст. 327 ГПК України, згідно з якими виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, позивач не позбавлений права на примусове виконання рішення суду у випадку його невиконання відповідачем, у тому числі з урахуванням відстрочення виконання.
З огляду на зазначене, дослідивши надані відповідачем докази в обґрунтування поданої заяви, враховуючи існування надзвичайних обставин в країні через військову агресію РФ проти України, введення у зв'язку з цим воєнного стану, згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, враховуючи специфіку діяльності Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання судового рішення частково, строком на шість місяці.
Водночас суд при вирішенні клопотання про відстрочення виконання рішення приймає до уваги висновки Східного апеляційного господарського суду про суспільну значимість діяльності відповідача та його скрутного майнового стану в контексті клопотання про відстрочення виконання рішення, які викладено у постановах від 21.11.2024 у справі №922/1934/24, від 10.07.2025 у справі №922/4163/24, 922/2615/25 та інші, на які звертає увагу відповідач у відзиві на позовну заяву.
Також судом враховано правову позицію Верховного суду при вирішенні подібних справ щодо надання відстрочки у постановах від 21.01.2020 у справі №910/1180/19, від 03.10.2023 у справі № 904/3691/23, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22, від 28.05.2024 у справі № 905/51/23, де Верховний суд залишив без змін рішення попередніх інстанції відносно наданої відстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи зазначене вище, на переконання суду, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Негайне виконання рішення суду може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.
При цьому позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості виконання боржником рішення суду, як і не надано доказів того, що у випадку надання відстрочки він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності, отже, на переконання суду, часткове відстрочення виконання рішення суду в подальшому призведе до реального його виконання. При цьому через досить нетривалий проміжок часу. Позаяк, ненадання такого відстрочення може взагалі призвести до невиконання рішення суду на користь позивача.
Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення на такий термін забезпечить реальне виконання судового рішення із дотриманням балансу інтересів сторін, не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом стягувача реально отримати грошові кошти.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем до суду не надано доказів оплати заборгованості.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 331 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (адреса: 64602, Харківська область, Лозівський р-н, м. Лозова, вул. Сковороди Григорія, буд. 23; код ЄДРПОУ 38076191) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10; код ЄДРПОУ 42206328; на р/р НОМЕР_1 , МФО 351823) за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 - 3% річних у сумі 277520,69 грн, інфляційні втрати в сумі 548631,96 грн та за Договором про реструктуризації заборгованості № 70618-р від 12.08.2024 - 3% річних у сумі 412,17 грн, крім того, 9918,80 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2026 по справі №922/4700/25 строком на шість місяців - до 26.09.2026 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "31" березня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт