Справа № 191/6584/25
Провадження № 2-а/191/55/25
09 березня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Форощука О.В.
за участю секретаря - Рибак М.П.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Єременко Альона Леонідівна, до Шелеста Владислава Валерійовича , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Представник позивача звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 26 листопада 2025 року інспектором 2 взводу 4 роти 3 батальйонна управління патрульної поліції ГУНП у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шелестом Владиславом Валерійовичем було винесено постанову серії ЕНА№ 6228149 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Суттю адміністративного правопорушення зазначено те, що 26 листопада 2025 року о 15:40:04 год. у м. Синельникове по вул.Ватутіна,10, позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки відомості, зазначені у постанові про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав. Позивач є діючим військовослужбовцем, який проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Так, під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Поліцейський має право зупиняти транспортний засіб та вимагати у водія пред'явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, та/або реєстраційні документи на транспортний засіб, якщо існують достатні підстави вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі посвідчення водія, реєстраційних документів на транспортний засіб є неправомірними.
Просить суд зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП щодо позивача скасувати і провадження у справі закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
До початку судового засідання представник позивача надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути без її участі.
Представник Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Новікова С.А. в судове засідання не з'явилася, але надала письмову заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач Шелест В.В. в судове засідання не з'явився по невідомим суду обставинам.
Під час судового розгляду справи по суті судом були оглянуті письмові докази по справі.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, встановив наступне.
26 листопада 2025 року інспектором 2 взводу 4 роти 3 батальйонна управління патрульної поліції ГУНП у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Шелестом Владиславом Валерійовичем було винесено постанову серії ЕНА№ 6228149 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Суттю адміністративного правопорушення зазначено те, що 26 листопада 2025 року о 15:40:04 год. у м.Синельникове по вул.Ватутіна,10, позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ «Про дорожній рух» встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями).
Згідно п.1.1 ПДР України, ці Правила відповідно до Закону №3353-ХІІ встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як роз'яснено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний суд Касаційного адміністративного суду у постанові №338/1/17 від 26.04.2018 зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Проте, відповідачем не було спростовано тверджень позивача викладених у позовній заяві та не надано доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова також не містить посилань на докази, що підтверджують вчинення такого правопорушення, зокрема відповідачем не надано доказів фіксування адміністративного правопорушення.
Також не спростовані твердження позивача про те, що його зупинка працівником поліції була безпідставною, поліцейським належним чином не зафіксовано факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідно вимоги поліцейського про пред'явлення водієм документів, в тому числі посвідчення водія, реєстраційних документів на транспортний засіб, є неправомірними.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні оскаржуваної постанови належним чином, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не перевірено усіх істотних обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Будь-які інші докази про наявність вини позивача у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відсутні.
Крім того, як вбачається з копії апеляційної скарги і наданих позивачем копій постанов, позивач постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року у справі №191/5367/25 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і згідно цієї постанови він позбавлений правом керування транспортними засобами на строк один рік. При цьому розгляд справи було здійснено без участі позивача у зв'язку з його неявкою в судове засідання.
З копії апеляційної скарги позивача на вказану постанову суду вбачається, що вона подана 04 грудня 2025 року вбачається, що позивач оскаржив вказану постанову на початку грудня 2025 року і на час його зупинки 26 листопада 2025 року і складання постанови за ч.4 ст.126 КУпАП йому не було відомо про те, що він позбавлений правом керування транспортними засобами, оскільки жодних викликів до суду не отримував і перебував на військовій службі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В адміністративному праві України умисел є однією з двох форм вини (поряд з необережністю). Це суб'єктивна сторона правопорушення, яка відображає внутрішнє ставлення людини до свого вчинку та його наслідків.
Згідно із ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила: усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності; передбачала її шкідливі наслідки; бажала їх або свідомо допускала їх наставання.
З чого можна зробити висновок, що ОСОБА_1 об'єктивним станом на 26.11.2025 року не міг усвідомлювати протиправний характер своїх дій, що безумовно привело б до відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 при детальному розгляді адміністративної справи у відношенні нього співробітником НП в Дніпропетровської області.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 6, 7, 9, 77, ч.1 ст.122, ст.ст.241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6228149 від 26 листопада 2025 року за ч.4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Форощук