Справа № 214/11528/25
2/214/185/26
Іменем України
30 березня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гринь Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/11528/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого частки заробітної плати,-
01.12.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати у розмірі 5809,25 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що він працював старшим оглядачем у структурному підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Батуринське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», у листопада 2024 у зв'язку з реорганізацією переведений старшим оглядачем вагонів до відокремленого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». У 2020, 2021 позивачу надавалась щорічна графікова тарифна відпустка. З цього приводу позивач кожного разу при наданні відпустки звертався з особистою заявою до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.15 Колективного договору Експлуатаційного вагонного депо Батуринська на 2014-2015, який пролонгований відповідно до ст.9 ЗУ «Про колективні договори і угоди», яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Позивач зазначає, що вищезазначені заяви знаходяться у відповідача про що останній не заперечує та підтверджує факт такого звернення листком-довідкою про нараховані суми. Відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці. В порушення колективного договору на надавалась матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі мінімальної заробітної плати по Україні. Таким чином загальна сума недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення становить 5809,25 грн, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.
Ухвалою суду від 22.12.2025 року судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву та до системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача Савчук О.С. заперечував проти задоволення позовних вимог, не визнаючи їх, просив відмовити у їх задоволенні. Крім того просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності на підставі ст. 233 КЗпП України, оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з пропуском строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Позивач ОСОБА_1 працював старшим оглядачем у структурному підрозділі «Експлуатаційне вагонне депо Батуринське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», у листопада 2024 у зв'язку з реорганізацією переведений старшим оглядачем вагонів до відокремленого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8 зворот-13).
У періоди 2021-2021 роки позивачу надавалась щорічна графікова тарифна відпустка, що підтверджується інформацією про надані щорічні відпустки за період з 2017 по 2022 рік (а.с.19).
Згідно з вказаною інформацією позивачу надавалися щорічні відпустки у відповідні періоди, в тому числі 2019-2022 роки із зазначенням дат відпусток, номерів та дат наказів про їх надання, тривалості відпусток, а також сум виплаченої матеріальної допомоги, зокрема: за наказом № 673 від 05.08.2019 (відпустка 14 календарні дні) виплачено 0 грн; за наказом № 141 від 13.03.2020 (10 календарні дні) виплачено 2627,50 грн; за наказом № 648 від 25.08.2020 (24 календарні дні) виплачено 2745,25 грн; за наказом № 682 від 16.08.2021 (24 календарні дні) виплачено 4540,00 грн.
Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Положеннями статті 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі ст. 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до п. 3.1.5 Колективного договору Експлуатаційне вагонне депо Батуринська на 2014-2015, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника в розмірі 40 відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с.15-18).
Пунктом 1.4. Колективного договору визначено, що зміни та доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін та затверджуються на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету депо.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1 921,00 грн., з 01 липня 2019 року - 2 007,00 грн., з 01 грудня 2 102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 401,25 грн., 2 508,75 грн. та 2 627,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4 173,00 грн.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2 102,00 грн., з 01 липня 2020 року - 2 197,00 грн., з 01 грудня 2020 року 2 270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 627,50 грн., 2 746,25 грн. та 2 837,50 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723,00 грн., з 01 вересня 2020 року 5 000,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2 270,00 грн., з 01 липня 2021 року - 2 379,00 грн., з 01 грудня 2021 року 2 481 грн., тому два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених законом, становив 4 540,00 грн., 4 758,00 грн. та 4 962,00 грн. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000,00 грн., з 01 грудня 2021 року 6 500,00 грн.
Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придністровської залізниці Букреєва О.В. за №П-4-5г про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні адміністрації та профкому депо, а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придністровської залізниці Букреєва О.В. за №П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.15. Колективного договору.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.15. Колективного договору відокремленим структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та головою первиної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», схваленого на конференції трудового колективу ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» 25.03.2014, який є чинним станом на 2021 рік, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.15. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята за вказівкою 29.03.2017 №Ц/6-25/713-17 за підписами голови правління ПАТ «Укрзалізниця» Ж.Марчека та голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України В. Бубняка 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придністровської залізниці Букреєва О.В. за №П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення. З цієї ж підстави не підлягає застосуванню й спільна Постанова керівництва структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придністорвської залізниці» та первинною профспілковою організацією ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» №ВЧДЕ-2/821 від 15.06.2021, якою було внесено зміни до п. 3.1.15. Розділу 3.
При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.15. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент надання допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік відповідно, тому суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 5809,25 грн., що складається з: 2095,50 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік, 2253,75 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік, - 1664,25 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік.
Згідно зі ст.ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд не погоджується з тим, що допомога на оздоровлення не є заробітною платою, як зазначає відповідач в заяві про застосування до позовних вимог позивача строків позовної давності. При цьому суд керується наступним.
За змістом ст.2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13.01.2004 № 5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати, а отже до позовних вимог щодо спірних правовідносин застосовуються скорочені строки позовної давності, встановлені нормами ст.233 КЗпП України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.1ст.233 КЗпП(із змінами, внесеними Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас, суд вважає, що зміни, що були внесені до ст.233 КЗпП України стосовно строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів, які почали діяти з 19.07.2022 року, не торкнулися права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а встановлюють місячний строк для звернення до суду виключно у справах про звільнення та тримісячний строк у справах про виплату усіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Позивач просить за 2019-2021 роки, коли закон не встановлював обмеження.
Як видно із матеріалів справи, позивач продовжує працювати у відповідача, заявлені ним вимоги не пов'язані із стягненням належних при звільненні сум (коштів), у зв'язку з чим підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до спірних трудових правовідносин суд не знаходить.
До того ж, суд враховує, що статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, що є гарантією довіри до держави.
Відповідно до ч.ч.3, 4ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81, 89, 133, 137, 141, 247,258,259,263-265,268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого частки заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 5809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 25 коп недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815.
Суддя Н.Г. Гринь