Справа № 186/2677/25
Номер провадження № 2/0186/549/26
(ЗАОЧНЕ)
31 березня 2026 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
23 грудня 2025 року в провадження головуючого - судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області - Янжули С.А., надійшла позовна заява ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між Товариством "Споживчий центр" та ОСОБА_1 15 вересня 2023 року укладено кредитний договір (оферти) №15.09.2023-100000987, за умовами якого надано кредит 13 000 грн; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, строк повернення кредиту - 01 лютого 2024 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія становить 1 950 гривень.
Відповідно до договору від 15 вересня 2023 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 13 000 грн. строком на 140 днів, ОСОБА_1 15 вересня 2023 року отримав кредитні кошти у розмірі 13 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22 грудня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 19 817,94 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 888,95 грн., по процентам в розмірі 8 928,99 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
ОСОБА_1 15 вересня 2023 року електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13 000 грн., а отже акцептовано умови договору. Позичальником під час укладення кредитного договору №15.09.2023-100000987, пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.
Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вказаному кредитному договору, всього на суму 11 450,68 гривень.
Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 817,94 гривень та судовий збір 2 422,40 гривень.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причину своєї неявки до суду не повідомив. Відзив на позов не надав, в зв'язку з чим суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між між Товариством "Споживчий центр" та ОСОБА_1 15 вересня 2023 року укладено кредитний договір (оферти) №15.09.2023-100000987, за умовами якого надано кредит 13 000 грн; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання, строк повернення кредиту - 01 лютого 2024 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія становить 1 950 гривень.
ОСОБА_1 15 вересня 2023 року електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора Н811, відправленого на номер телефону відповідача, підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13 000 грн., а отже акцептовано умови договору.
Відповідно до договору від 15 вересня 2023 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 13 000 грн. строком на 140 днів, ОСОБА_1 15 вересня 2023 року отримав кредитні кошти у розмірі 13 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 22 грудня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 19 817,94 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 888,95 грн., по процентам в розмірі 8 928,99 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
ОСОБА_1 15 вересня 2023 року електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 13 000 грн., а отже акцептовано умови договору. Позичальником під час укладення кредитного договору №15.09.2023-100000987, пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.
Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вказаному кредитному договору, всього на суму 11 450,68 гривень.
Грошові кошти перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 15 вересня 2023 року.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.
У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З наданих позивачем та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що 15 вересня 2023 року між Товариством «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №15.09.2023-100000987в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Н811, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000 гривень на свій картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлений ним строки не виконав, то з нього підлягають стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, контррозрахунок не надав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення в цій частині.
Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 19 817,94 гривень.
Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст.514,525,526,527,530,536,615,626,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.141,259,263-265,280-283 ЦПК України, -суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №15.09.2023-100000987 від 15 вересня 2023 року, визначену станом на 22 грудня 2025 року в розмірі 19 817 (дев'ятнадцяти тисяч восьмиста сімнадцяти) гривень 94 копійок, що складається: з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 888,95 гривень, по процентах - в розмірі 8 928,99 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судовий збір у розмірі 2 422 (двох тисяч чотирьохста двадцяти двох) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Інформація про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул.Саксаганського, буд.133-а, м.Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , 1925 лютого 2000 року народження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 31 березня 2026 року.
Суддя: С.А.Янжула.