Справа № 183/12031/25
№ 2/183/6950/25
26 березня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у листопаді 2025 року ТОВ «Споживчий центр» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, відповідач) заборгованості за Кредитним договором № 20.05.2025-100001123 від 20 травня 2025 року у розмірі 36 966,72 грн.
11 березня 2026 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти позову та укладення договору, відповідачем заявлено клопотання про витребування оригіналу електронного доказу: Кредитного договору від 20 травня 2025 року № 20.05.2025-100001123 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами). Клопотання обґрунтоване посиланням на сумніви щодо паперової копії електронного доказу, зокрема - КЕП підписанта.
11 березня 2026 року судом отримано відповідь на відзив, у якій представником позивача наголошено на допустимості доказів.
В судове засідання представник позивача, відповідач не з'явилися. Представник позивача у позові, відповіді на відзив просив розглянути справу у його відсутність. Відповідач причини неявки не повідомив. Неявка сторін та їх представників не перешкоджає вирішенню питання про витребування оригіналів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши доводи клопотання, суд висновує таке.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Предметом спору, з урахуванням позицій сторін, викладених у заявах по суті справи є укладання та виконання сторонами Кредитного договору № 20.05.2025-100001123 від 20 травня 2025 року. На підтвердження укладання договору відповідачем та невиконання положень договору позивачем подано засвідчену електронним підписом представника позивача копію електронного договору, переведену судом у паперову копію.
Відповідач, заперечуючи факт підписання ним Кредитного договору, ставлячи під сумнів відповідність поданої копії оригіналу для перевірки підпису просить витребувати оригінал.
Як наведено у висновку з питань застосування норм права, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.
Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.
Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з'ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.
Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України).
За таких обставин, клопотання відповідача, який ставить під сумнів копію електронного доказу підлягає задоволенню, однак частково, оскільки з позовної заяви та при попередньому огляді копії спірного договору вбачається його підписання не КЕП/ЕЦП, як указує відповідач, а одноразовим ідентифікатором. Відтак, з урахуванням обґрунтування клопотання про витребування доказів є необхідним не зобов'язання надати разом з оригіналом Кредитного договору й сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами, а докази створення, направлення одноразових ідентифікаторів контрагентом позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 76, 77, 84, 100, 260 ЦПК України, суд
клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування оригіналу доказу - задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» надати Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області у строк до 15 червня 2026 року для огляду оригінал електронного Кредитного договору від 20 травня 2025 року №20.05.2025-100001123, докази створення та надіслання Позичальнику одноразових ідентифікаторів Е977 та А977.
У решті клопотання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає.
Ухвала суду в повному обсязі складена і підписана 26 березня 2026 року.
Суддя Д. О. Парфьонов