79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
31.03.2026 Справа № 914/164/26
За позовною заявою: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», м.Київ
до відповідача: Приватного підприємства «Форштаг», м.Львів
про стягнення 12414,89 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026, справу №914/164/26 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
21.01.2026 копію ухвали від 20.01.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача.
Станом на 20.03.2026 від відповідача до суду відзив не надходив.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 20.03.2026. У період з 16.03.2026 по 30.03.2026 суддя У.І.Ділай перебувала у відпустці. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Згідно з позовом, 11.01.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (надалі - ТДВ «СК «Гардіан», позивач) та ПП «Форштаг» (надалі - відповідач) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № AP-6123772, забезпечений транспорт «MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 .
23.09.2022 о 13 год. 15 хв. у м. Львові по вул. Тернопільській, 42, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого зачепив припаркований автомобіль «HYUNDAI ACCENT», д.р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3б, 13.1 ПДР України та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції, чим порушив п.2.10а ПДР України.
Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124, 122-4 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 . На підтвердження долучено постанову Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/5231/22 від 11.10.2022. За змістом вказаної постанови встановлено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 працював водієм в ПП «Форштаг».
Згідно з умовами Полісу ОСЦПВ № AP-6123772, на підставі страхового акту № G-20748-1, заяви про страхове відшкодування та зібраних документів, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб «HYUNDAI ACCENT» д.р.н. НОМЕР_2 , складає 12 414,89 грн.
Виконуючи умови договору страхування, ТДВ «СК «ГАРДІАН» відшкодувало власнику транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT» д.р.н. НОМЕР_2 , витрати на ремонт в сумі 12414,89 грн, згідно з платіжним дорученням № 172363 від 17.01.2023.
Покликаючись на положення ст. 1172 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), якою передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, ТДВ «СК «Гардіан» зазначило, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 працював водієм в ПП «Форштаг», відтак саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником. Також позивач повідомив, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 є ПП «Форштаг».
Таким чином, за твердженням позивача у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 спричинив дорожньо-транспортну пригоду та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, ТДВ «СК «Гардіан» має право зворотної вимоги (регресу) до ПП «Форштаг», як до роботодавця, на суму 12414,89грн.
Спір виник внаслідок заподіяння шкоди майну страхувальника позивача. Відтак, ТДВ «СК «Гардіан» подало позов до відповідача про стягнення 12414,89грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також понесені судові витрати.
Відповідач відзиву на позов не подав.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (N 1961-IV); чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025).
Як встановлено судом, договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № AP-6123772 від 11.01.2022 укладеного між позивачем та відповідачем як власником транспортного засобу («MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 ) в разі настання страхового випадку (шкоди заподіяної майну) до виплати встановлена страхована сума у розмірі 642932,00грн та франшиза 0,00 грн.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (N 1961-IV); чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025).
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику для відновлення транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT» д.р.н. НОМЕР_2 , витрати на ремонт в сумі 12414,89 грн. На підтвердження долучено платіжне доручення № 172363 від 17.01.2023.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України "Про страхування" (N 85/96-ВР); чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2024). Аналогічний припис зазначений в статті 108 Закону України "Про страхування" (N 1909-IX), який введений в дію 01.01.2024.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «HYUNDAI ACCENT» д.р.н. НОМЕР_2 .
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 стаття 1188 ЦК України).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі N 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом, у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (власник).
Виходячи із зазначеного, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця (власника), відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі N 355/1394/16-ц. Схожі за змістом висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі N 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі N 910/14685/17.
Таким чином, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; шкоди та її розміру; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Відповідно до п. "а", "в" п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" N 1961-IV (чинний на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 01.01.2025), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Відповідно до матеріалів справи, володільцем джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП було ПП «Форштаг», з яким ОСОБА_1 , як водій, який винний у ДТП, знаходився на час його скоєння у трудових правовідносинах.
За змістом постанови Залізничного районного суду м. Львова від 11 жовтня 2022 року у справі №462/5231/22, 23.09.2022 о 13 год. 15 хв. у м. Львові по вул. Тернопільській, 42, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ ACTROS 2543», д.р.н. НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого зачепив припаркований автомобіль «HYUNDAI ACCENT», д.р.н. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3б, 13.1 ПДР України та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції, чим порушив п.2.10а ПДР України.
Господарський суд Львівської області враховує, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду, не надано протилежних доказів на спростування розміру заявленої до відшкодування шкоди.
Враховуючи, що відшкодування шкоди, заподіяної працівником (третьою особою), має відбуватися роботодавцем (відповідачем), господарський суд вважає, що позивачем доведено правові підстави застосування положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України у спірних правовідносинах, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12414,89грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підлягають задоволенню.
Стосовно заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 2000,00грн слід зазначити таке.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Подаючи до суду відзив на позов, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової правничої допомоги.
До матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги від 07.11.2023, складений між позивачем та адвокатом А.С.Капля (далі - договір від 07.11.2023), копію акту №32 про надані послуги від 05.01.2026, копію ордера серії АІ №2072641 від 15.01.2026, виданий адвокату А.С.Капля, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №6115/10 від 07.07.2017, копію платіжної інструкції №254279 про сплату наданих послуг.
Отже, позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів саме адвокатом.
Відповідно до п.1.1 договору від 07.11.2023, сторони домовились, що адвокат Капля А.С. бере на себе зобов'язання за відповідну плату надавати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, щодо взаємовідносин щодо представництва інтересів на стадії досудового, судового та виконавчого провадження в судах всіх інстанцій та територіальних відділах державної виконавчої служби..
Згідно з п.4.1.3 договору від 07.11.2023, за написання та подання позовної заяви до суду в інтересах клієнта останній сплачує адвокату винагороду в сумі: 2 000 грн. 00 коп.
Відповідно до акту №32 про надані послуги від 05.01.2026 адвокат надав послугу: за написання та подання позовної заяви до суду в інтересах клієнта до ПП «Форштаг». Вказані послуги склали загальну суму 2000,00грн.
Відповідач не заперечив проти заявленої вимоги. Заяви про зменшення понесених витрат на професійну (правничу) допомогу відповідач не подавав.
Суд звертає увагу, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості наданих послуг, виходячи із критерію розумності їхнього розміру, Господарський суд Львівської області зазначає про відсутність підстав для відмови в заявлених витрат. Водночас суд відзначає, що визначений розмір гонорару в сумі 2000,00грн за обумовлені послуги (написання та подання позовної заяви до суду) є обґрунтованим, заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Форштаг» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Авіаційна, 7с, ідентифікаційний код 25554805) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, Київська область, місто Київ, вулиця Саксаганського, 96, ідентифікаційний код 35417298) 12414,89грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2000,00грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу та 2662,40 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 31.03.2026 (у зв'язку із перебуванням судді У.І.Ділай у відпустці з 16.03.2026 по 30.03.2026).
Суддя Уляна ДІЛАЙ