вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" березня 2026 р. м. Київ Справа №911/954/24
За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м.Київ, б-р, Л.Українки, 27/2)
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196 м.Київ, пл.Л.Українки, 1)
до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КАЙЗЕР» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 27/28)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Суддя Третьякова О.О.
Без виклику учасників справи
Обставини справи:
Господарським судом Київської області в порядку загального позовного провадження розглянута справа №911/954/24 за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КАЙЗЕР» (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - третя особа), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
За наслідком розгляду справи №911/954/24 Господарським судом Київської області прийнято рішення від 23.10.2025 (повний текст рішення складено та підписано 22.01.2026), яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у цій справі, надалі - рішення суду від 23.10.2025.
27.10.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача у справі надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/954/24, згідно з якою відповідач просить суд стягнути з Київської обласної прокуратури 51000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надалі - заява відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вказана заява відповідача обґрунтована тим, що відповідачем при розгляді цієї справи понесені витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2024, укладеного відповідачем із адвокатом Манзюком Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 заява відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу прийнята до розгляду, запропоновано Київській обласній прокуратурі надати суду письмові пояснення з приводу вказаної заяви відповідача.
Київська обласна прокуратура після отримання повного тексту рішення суду від 23.10.2025 та ухвали суду від 03.11.2025 у цій справі правом на подання письмових пояснень з приводу вказаної заяви відповідача не скористалась.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказана заява відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
До закінчення судових дебатів у цій справі, а саме у поданому до суду відзиві від 15.05.2025 на позов відповідач зазначив, що орієнтовний розмір судових витрати сторони відповідача у цій справі складає 50000,00 грн і що докази цих витрат будуть надані протягом 5 днів з моменту проголошення рішення.
У межах вказаного п'ятиденного строку, а саме 27.10.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав до Господарського суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ суду 9511 від 27.10.2025) разом із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 51000,00 грн. Із доданого до вказаної заяви відповідача в якості доказу акта про надання професійної правничої допомоги від 24.10.2025 вбачається, що вказаний акт на загальну суму 51000,00 грн у зв'язку із послугами адвоката відповідача у цій справі був оформлений адвокатом із відповідачем як клієнтом вже після проведення 23.10.2025 судових дебатів у цій справі. Це вказує на поважність причин неподання відповідачем до закінчення судових дебатів у справі доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач вчасно та правомірно звернувся до господарського суду в порядку частини 8 ст.129 та частини 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України із заявою від 27.10.2025 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.126 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Також, згідно з частиною 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West» проти України»).
Рішення суду від 23.10.2025 у цій справі ухвалено на користь відповідача.
Представництво інтересів відповідача у цій справі в суді першої інстанції здійснював адвокат Манзюк Т.Ю. на підставі ордеру адвоката (копія в матеріалах справи).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 51000,00 грн відповідачем до заяви від 27.10.2025 про ухвалення додаткового рішення надано також:
- копію договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2024, укладеного відповідачем із адвокатом Манзюком Т.Ю.;
- копію замовлення від 16.07.2024 на надання правничої допомоги, яке є Додатком 1 до вказаного договору про надання професійної правничої допомоги і яким встановлені погодинні ставки гонорару адвокату за надання правової допомоги (у розмірі від 1000,00 грн до 3000,00 грн за годину надання послуг залежності від виду правничої допомоги);
- копію акта про надання професійної правничої допомоги від 24.10.2025 на загальну суму 51000,00 грн, підписаного відповідачем із адвокатом відповідача. Вказаний акт містить 4 позиції наданих адвокатом послуг на загальну суму 51000,00 грн із загальним обсягом надання послуг 16 годин (із розрахунку 3000,00 грн за годину надання послуг) та додатково складення 3-х заяв з процесуальних питань (із розрахунку 1000,00 грн за кожну заяву);
- копію платіжної інструкції відповідача від 27.10.2025 на суму 51000,00 грн про оплату послуг адвокату Манзюку Т.Ю. згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2024.
Надаючи оцінку вищевказаним доказам понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України й статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частинами 1 та 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
При цьому одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Отже, підготовка адвокатом відповідача відзиву та інших процесуальних документів у зв'язку із справою та участь адвоката відповідача у судових засіданнях є професійною правничою допомогою, витрати у зв'язку із якою підлягають відшкодуванню відповідачу як стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Водночас суд також відмічає, що не всі заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 51000,00 грн відповідають критерію неминучості. Так, правова позиція відповідача у цій справі, який заперечував проти позовних вимог, ґрунтувалась на різноманітних доводах та доказах, а саме під час розгляду справи:
1) відповідач заперечував позицію прокурора про те, що спірна у справі земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду;
2) відповідач посилався на розпорядження Київської ОДА від 13.02.2009 №102 як доказ, яким вирішувалось питання зміни цільового призначення земельної ділянки;
3) відповідач посилався на те, що прокурором не надано доказів перетину меж спірної земельної ділянки, яка належить відповідачу, із земельною ділянкою державного лісового фонду із зазначенням місць перетину;
4) відповідач зазначав, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову є неналежним та неефективним;
5) відповідач стверджував, що він є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки;
6) відповідач посилався на те, що дії позивача є непослідовними, що суперечить принципу добросовісного урядування;
7) відповідач заявляв про застосування 10-річного строку позовної давності.
Суд при ухваленні рішення від 23.10.2025 у цій справі погодився з правовою позицією відповідача в частині того, що прокурор у цій справі обрав неправильний спосіб захисту стверджуваного прокурором порушення права державної власності на землі лісогосподарського призначення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, переважна частина правової позиції відповідача у цьому спорі (більше 1/2) або була відхилена судом або не мала впливу на рішення суду про відмову в позові, враховуючи, що обрання прокурором у цій справі неправильного способу захисту стверджуваного прокурором порушення права державної власності виключало в цій справі необхідність встановлення судом у справі №911/954/24 обставин того, чи накладається спірна у цій справі земельна ділянка на землі Козинського лісництва, чи не накладається, та, у разі накладення, якими є координати поворотних точок меж накладання спірної земельної ділянки.
Суд при цьому також враховує, що на момент пред'явлення у квітні 2024 прокурором позову до відповідача у цій справі вже існувала судова практика з розгляду аналогічних спорів та належного способу захисту прав власника на землі лісогосподарського призначення, зокрема висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц про те, що захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову. Тобто, відповідач, залучивши фахівця в галузі права для надання відповідачу правової допомоги у цій справі, тим самим міг також оцінити свої правові ризики у справі, обсяг необхідної правової позиції у зв'язку із поданим прокурором позовом та обсяг необхідної відповідачу правової допомоги, а також відповідні необхідні витрати відповідача у зв'язку із такою правовою допомогою. За вказаних обставин було би несправедливо при розподілі витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладати на прокуратуру ту частину витрат відповідача на професійну правничу допомогу, які не були неминучими, враховуючи вже існуючу на момент пред'явлення прокурором позову судову практику, яка визначала необхідні межі доказування і про яку відповідач знав або міг знати при підготовці своєї правової позиції у справі.
Водночас, суд також враховує, що неодноразове поданням самим прокурором у цій справі заяв про зміну предмета позову сприяло збільшенню обсягу правової допомоги, яку відповідач потребував у зв'язку із розглядом позову прокурора і фактичний обсяг якої в підсумку відображений в акті про надання професійної правничої допомоги від 24.10.2025 на загальну суму 51000,00 грн, підписаному відповідачем із адвокатом відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд, виходячи із критерію неминучості, для цілей відшкодування за рахунок протилежної сторони витрати відповідача на професійну правничу допомогу в загальній сумі 51000,00 грн обмежує до 1/2 (однієї другої) від їх заявленого розміру, а саме загальною сумою 25500,00 грн.
Отже, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з прокуратури на користь відповідача документально підтверджених та обґрунтованих витрат в розмірі 25500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву від 27.10.2024 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КАЙЗЕР» про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат шляхом стягнення 51000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/954/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м.Київ, бул. Л.Українки 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «КАЙЗЕР» (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 27/28, код ЄДРПОУ 40952820) 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 31.03.2026.
Суддя О.О. Третьякова