вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" березня 2026 р. м. Київ
Справа № 911/883/26
Суддя Господарського суду Київської області Ейвазова А.Р., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістіл» про забезпечення позову такої особи до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН Плюс» про стягнення 2 427 840,33грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полістіл» (далі - позивач, ТОВ «Полістіл») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН Плюс» (далі - відповідач, ТОВ «НВН Плюс») про стягнення 2 427 840,33грн, з яких: 1 746 325,87грн - основний борг; 262 590,69грн - 25% річних за період з 19.08.2025 по 25.03.2026; 64 431,90грн - втрати від інфляції за період з 19.08.2025 по 25.03.2026; 31 510,88грн - 3% річних за період з 19.08.2025 по 25.03.2026; 322980,99грн - пеня за період з 19.08.2025 по 25.03.2026.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки від 07.07.2025 №25-07/07.2П.01 в частині оплати переданого товару в установлений договором строк.
Станом на 30.03.2026 провадження у справі за відповідним позовом не відкрито.
Разом із поданням позову, 27.03.2026 позивачем подано заяву про забезпечення відповідного позову, у якій позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «НВН Плюс», які знаходяться на його рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, або підлягають передачі або сплаті йому і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також на все майно, яке належить ТОВ «НВН Плюс» на праві власності, в межах ціни позову в розмірі 2 427 840,33грн, без обмеження /позбавлення права користуватись ним.
Заявляючи про застосування заходів до забезпечення позову, позивач вказує, що відповідач систематично порушує свої зобов'язання та не вчиняє ніяких дій щодо мінімізації прострочених зобов'язань, відчужує активи та його фінансовий стан погіршується, про що свідчить зменшення його основних засобів та показників залишків продукції при скороченні дебіторської заборгованості. Також позивач посилається на наявність застави рухомого майна та обмеження права відповідача розпоряджатись належним йому майном, що зареєстровані у встановленому порядку. Невжиття заходів забезпечення позову призведе, на думку позивача, до того, що на момент ухвалення рішення у справі все ліквідне майно боржника буде або відчужене, або обтяжене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у разі задоволення позову.
Дослідивши подану заяву, матеріали позовної заяви, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. В силу ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.137 ГПК України).
З системного аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що вжиття заходів щодо забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент розгляду справи та подальшого виконання рішення.
Так, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).
Оскільки грошові кошти є засобом платежу і відповідач, здійснюючи господарську діяльність, в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а сума боргу є значною, виконання судового рішення у даній справі, у випадку ухвалення його на користь позивача, може бути суттєво утруднено. При цьому, відповідна обставина - право відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном - грошовими коштами є очевидною, а тому вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїми коштами) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, тому не потребує доведенню позивачем.
При цьому, накладення арешту на грошові кошти відповідача у заявленому позивачем розмірі дозволить виконати рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідні кошти будуть акумулюватись на рахунку та дозволять уникнути процедури звернення стягнення на майно, у разі їх достатності.
Враховуючи предмет спору, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним, адже накладення арешту на грошові кошти відповідача, має логічний зв'язок з позовними вимогами, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову. Вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже забезпечить акумулювання коштів та унеможливить розпорядження відповідачем коштами, що йому належать або надійдуть від третіх осіб, до фактичного виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Окрім того, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині накладення арешту на майно, враховуючи наступне.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за договором поставки.
Разом з тим накладення арешту на майно, що належить відповідачу з метою забезпечення даного позову, є безпідставним, оскільки у такому випадку відсутній зв'язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, через те, що вказане майно не є предметом спору у даній справі.
Також, судом враховано, що частина майна, на яке позивач просить накласти арешт, є предметом застави за кредитними договорами від 13.03.2025 №50021417, 16.12.2024 №50021255 та застосування такого заходу забезпечення позову, окрім накладення арешту на грошові кошти, як накладення арешту на майно товариства може впливати на права третіх осіб. При цьому, у даній справі суд вважає достатнім застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти товариства у розмірі ціні позову, оскільки на даний момент не встановлено тієї обставини, що таких коштів недостатньо для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Так, одночасне накладення арешту на кошти та все майно відповідача не відповідає положенням ч.4 ст.137 ГПК України стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогам.
За наведених обставин, заява позивача про накладення арешту на все майно відповідача у межах ціни позову є такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне, вимагати від позивача забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Так, відповідно до ч.1 ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Як визначено ч.2 цієї норми, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом; якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення, як встановлено ч.3 ст.141 ГПК України, визначається судом з урахуванням обставин справи; заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Вимагаючи зустрічного забезпечення, суд виходить з того, що тимчасове вилучення коштів та їх акумулюванні на рахунку з метою виконання ухвали суду про арешт, тимчасово позбавляє відповідача можливості розпоряджатись такими коштами, що може привезти до недостатності вільних обігових коштів у відповідача та необхідності кредитування, що може спричинити йому збитки у вигляді сплати процентів, комісії, витрат, пов'язаних із оформленням тощо. Водночас, у разі встановлення судом, за результатами розгляду даної справи необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачем вимог, відповідач матиме можливість компенсувати понесені збитки внаслідок накладення арешту на грошові кошти, у разі їх наявності, за рахунок позивача, оскільки наявність відповідних збитків буде пов'язана безпосередньо із діями позивача, який ініціював спір та заявив у такому спорі заяву про накладення арешту на грошові кошти вважаючи, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення, у разі задоволення позову.
Визначаючи розмір зустрічного забезпечення - 218505,63грн, суд виходить з розміру грошових коштів, на які накладається арешт, середньої процентної ставки банків в Україні при кредитуванні суб'єктів господарської діяльності на строк від 6 місяців у гривнях, середню тривалість розгляду справ відповідної категорії в суді першої та апеляційної інстанції (враховуючи у цей час проміжок часу також час можливого розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у разі оскарження прийнятого рішення та мінімального часу, необхідного для пересилання справи до суду апеляційної інстанції) - у сукупності 6 місяців та інші обставини.
Згідно з ч.ч.6-8 ст.141 ГПК України: строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення; особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення; якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістіл» (вх.№17/26 від 27.03.2026) про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Накласти арешт у сумі 2 427 840,33грн на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «НВН Плюс».
3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
4. Ухвала суду є виконавчим документом, за яким є:
- стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полістіл» (ідентифікаційний код 43886054; 09108, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, пр. Незалежності, буд. 85);
- боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВН Плюс» (ідентифікаційний код 33927649, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул.Чкалова, буд. 3).
5. Відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Полістіл» (вх.№17/26 від 27.03.2026) в частині накладення арешту на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «НВН Плюс» в межах ціни позову.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Полістіл» внести на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (отримувач коштів - Господарський суд Київської області; код отримувача - 03499945; реєстраційний рахунок отримувача - UA578201720355269002000014298; банк отримувача - ДКСУ місто Київ) в строк - 10 днів з дня вручення даної ухвали зустрічне забезпечення у розмірі 218505,63грн.
7.Попередити позивача, що в разі не виконання вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення у відповідності до ч.8 ст.141 ГПК України.
8. Ухвалу направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Суддя А.Р. Ейвазова