ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2026Справа № 910/14082/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2»
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.03.2026.
Позивач звернувся до Господарського міста Києва з позовом до відповідача про ІНФОРМАЦІЯ_3. штрафних санкцій, які складаються з ІНФОРМАЦІЯ_4
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підгатовче засідання на 15.12.2025.
28.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» надійшов відзив на позовну заяву.
03.12.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь на відзив.
05.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» надійшли заперечення.
У судовому засіданні 15.12.2025 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 було відкладено розгляд справи на 26.01.2026.
22.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» надійшло клопотання про долучення доказів, яке задоволено Господарським судом міста Києва.
У судовому засіданні 26.01.2026 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 було відкладено розгляд справи на 16.02.2026.
28.01.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання про долучення доказів, яке задоволено судом.
У судовому засіданні 16.02.2026 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 було оголошено перерву до 23.03.2026.
У судовому засіданні 23.03.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, а у випадку задоволення позовних вимог просив зменшити розмір штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - Позивач/Замовник/ІНФОРМАЦІЯ_6) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - Відповідач/Виконавець/Товариство) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів ІНФОРМАЦІЯ_7 № НОМЕР_1 від 28 червня 2023 року (далі - Контракт)
В подальшому між сторонами було укладено 15 додаткових угод до Контракту.
Додатковою угодою № 15 від 18 березня 2025 року (далі - Додаткова угода № 15) викладено Специфікацію товарів ІНФОРМАЦІЯ_7, що поставляються за державним контрактом (додаток 1 до Контракту) у новій редакції та узгоджено остаточну вартість товару, його кількість та строки поставки.
У відповідності до пункту 1.1. Контракту Виконавець зобов'язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - Товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів ІНФОРМАЦІЯ_7 (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання ІНФОРМАЦІЯ_8, а Замовник зобов'язується прийняти Товар через Вантажоодержувача, який визначається не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дати поставки окремою письмовою вказівкою Замовника (лист), та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом.
Пунктом 2.2. Контракту (в редакції Додаткової угоди № 15) визначено, що вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_9., без податку на додану вартість. Сторони визнають та підтверджують, що податок на додану вартість за пунктами Специфікації 7-36 становить ІНФОРМАЦІЯ_10
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктами 4,5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товарів за пунктами Специфікації 1-6 за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Загальна вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_11 з ПДВ.
Відповідно до пункту 2.9 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 2 від 11 серпня 2023 року) та вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами) за рішенням Замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% відсотків від вартості (ціни) Товару/Контракту на строк не більше як на 24 (двадцять чотири) місяці з дати перерахування першої частини коштів на рахунок Виконавця у наступному порядку - перша частина попередньої оплати у розмірі 50% від вартості Товару за Контрактом, на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем та після надання Виконавцем Замовнику копії дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщуються виробник-постачальник Товару, та транзитних дозволів на здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення (транзитні дозвола на здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення надаються у разі, якщо є необхідність у їх отриманні), що є предметом Контракту; кожна наступна частина попередньої оплати у розмірі до 47% від вартості Товарів (партії) після отримання Замовником письмового повідомлення від Виконавця про готовність цих Товарів (партії) до відвантаження та після надання Виконавцем Замовнику дозвільного документу країн-транзитерів на транзит Товару (зокрема, але не виключно, експортної ліцензії, декларації тощо), що є предметом цього Контракту, або його копій. У разі проведення попередньої оплати Товар поставляється не пізніше строку поставки Товару, зазначеного у Специфікації. Попередня оплата здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після прийняття Замовником рішення про здійснення попередньої оплати на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я Виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтвердних документів.
Позивачем на виконання вимог Контракту здійснено попередню оплату товарів в загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_12 що підтверджується:
1) Платіжною інструкцією № 403/1/1116 від 23 серпня 2023 року;
2) Платіжною інструкцією № 403/1/1117 від 23 серпня 2023 року;
3) Платіжною інструкцією № 403/1/1118 від 23 серпня 2023 року;
4) Платіжною інструкцією № 403/1/1119 від 23 серпня 2023 року;
5) Платіжною інструкцією № 403/1/1481 від 05 грудня 2023 року;
6) Платіжною інструкцією № 403/1/1482 від 05 серпня 2023 року;
7) Платіжною інструкцією № 403/1/133 від 13 березня 2024 року;
8) Платіжною інструкцією № 403/1/398 від 17 червня 2024 року;
9) Платіжною інструкцією № 403/1/399 від 17 червня 2024 року;
10) Платіжною інструкцією № 403/1/534 від 06 серпня 2024 року.
Пунктом 2.6. Контракту (в редакції Додаткової угоди № 11 від 20 грудня 2024 року) передбачено, що розрахунки за цим Контрактом проводяться шляхом оплати Замовником поставленого Товару (партії Товару) протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після пред'явлення Виконавцем рахунку на оплату та документів, зазначених у пункті 2.7 цього Контракту, а також підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_1).
Оплата 3 (трьох) відсотків від вартості Товару (партії Товару) проводиться після підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару останньої партії за Контрактом за умови виконання Виконавцем всіх умов Контракту.
Позивач зазначає про те, що ним було оплачено товари на суму ІНФОРМАЦІЯ_13, що підтверджується:
1) Платіжною інструкцією № 403/1/871 від 22 грудня 2024 року;
2) Платіжною інструкцією № 403/1/112 від 31 березня 2025 року;
3) Платіжною інструкцією № 403/1/158 від 23 квітня 2025 року;
4) Платіжною інструкцією № 403/1/159 від 23 квітня 2025 року;
5) Платіжною інструкцією № 403/1/234 від 29 травня 2025 року.
Відповідно до пунктів 21, 23, 24, 29 - 32, 34 Специфікації товарів ІНФОРМАЦІЯ_7 (в редакції Додаткової угоди №15) Відповідач зобов'язався поставити на адресу Позивача товари.
У відповідності з пунктом 3.3. Контракту датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата затвердження Вантажоодержувачем акта приймання-передачі. Датою належного виконання умов цього Контракту є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі Товару за Контрактом. Сторони погодили, що Товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження.
Відповідно до пункту 4.1. Контракту Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації, та надати Замовнику документи згідно з пунктом 2.7 цього Контракту.
Згідно до Специфікації товарів ІНФОРМАЦІЯ_7 (в редакції Додаткової угоди №15) Відповідач зобов'язався поставити на адресу Позивача товар партіями у визначені строки.
Однак, як зазначає Позивач Відповідачем було допущено порушення умов Контракту, що призвело до несвоєчасного постачання товару.
1) Товар за пунктом 21 Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_14 доставлено 20 вересня 2024 року, тобто було допущено 38 днів прострочення;
2) Товар за пунктом 23 Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_14 доставлено 18 грудня 2024 року, тобто було допущено 127 днів прострочення;
3) Товар за пунктом 24 Специфікації у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_14 доставлено 20 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_15, тобто було допущено 38 та 60 днів прострочення відповідно;
4) Товар за пунктом 29 Специфікації у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_16, тобто було допущено 40, 66 та 103 дні прострочення відповідно;
5) Товар за пунктом 30 Специфікації у загальній кількості ІНФОРМАЦІЯ_17 тобто було допущено 40 та 103 дні прострочення відповідно;
6) Товар за пунктом 31 Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_14 доставлено 16 квітня 2025 року, тобто було допущено 66 днів прострочення;
7) Товар за пунктом 32 Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 доставлено 21 березня 2025 року, тобто було допущено 40 днів прострочення;
8) Товар за пунктом 34 Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_18 доставлено 10 грудня 2023 року, тобто було допущено 103 дні прострочення. 1.6. Крім того, станом на момент звернення до суду із позовною заявою товар за пунктом 32 Специфікації у кількості ІНФОРМАЦІЯ_19 Позивачем не поставлено, що призвело до затримки із постачання на 276 днів.
Вказані обставини підтверджуються:
- Актом приймання-передачі запасів № 1195 від 20 вересня 2024 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 1283 від 12 жовтня 2024 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 1689 від 18 грудня 2024 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 403 від 21 березня 2025 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 404 від 21 березня 2025 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 632 від 16 квітня 2025 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 633 від 16 квітня 2025 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 880 від 23 травня 2025 року;
- Актом приймання-передачі запасів № 881 від 23 травня 2025 року.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків за Контрактом Позивач неодноразово звертався до Виконавця з претензіями.
Претензією № 220/11/4220 від 25 серпня 2025 року запропоновано Відповідачу добровільно сплатити суму неустойки за порушення термінів поставки товарів.
Листом № 29092025-11 від 29 вересня 2025 року Відповідач відмовив у задоволенні зазначеної претензії. В обґрунтування відмови Відповідач зазначив про несвоєчасність здійснення Позивачем попередньої оплати, а також про накладення арешту на ІНФОРМАЦІЯ_20 товару за пунктом 32 Специфікації в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №72025111500000023 від 24 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 201-3 КК України.
Відповідно до пункту 7.2. Контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Контракту. 1.8. Підпунктом 1 пункту 7.3. Контракту визначено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. З посиланням на порушення Відповідачем умов Контракту щодо строків поставки товарів Позивачем нараховано Відповідачу санкції, передбачені пунктом 7.3. Контракту, що становлять у загальному розмірі ІНФОРМАЦІЯ_21. та складаються з ІНФОРМАЦІЯ_4
Позивач зазначає про те, що станом на дату подання позовної заяви Відповідач не сплатив штрафні санкції за порушення строків поставки товарів у добровільному порядку, що і стало підставою для звернення Позивача до суду.
За змістом ст. 193 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2. Контакту у разі порушень строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки позивач просить суд стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_22 пені, нарахованої за порушення строків поставки товару.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
Крім того, судом перевірено розрахунок штрафу на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_23, встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору.
У відзиві на позовну заяву Відповідач просить Господарський суд міста Києва, відмовити у вимогах про стягнення штрафної санкції у вигляді штрафу у повному обсязі з посиланням на Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» та зменшити розмір штрафної санкції у вигляді пені до 1 % від заявленого розміру.
Позивач у відповіді на відзив заперечує щодо доводів на які посилається Відповідач та просить задовольнити позовні вимоги в заявленому розмірі.
Так, 09.01.2025 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», який набрав чинності 28.02.2025.
Відповідно до пункту 1 статті 17 названого Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім: частини другої статті 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 4 статті 17 вказаного Закону встановлено, що положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
У відповідності до положень пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
У преамбулі Державного контракту зазначено, що вказаний правочин було укладено з метою забезпечення відсічі й стримування збройної агресії російської федерації проти України, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини (громадян України).
Крім цього, у пункті 1.3. Державного контракту Сторони визнають та підтверджують, що укладання ними цього Контракту здійснюється в умовах воєнного стану, введеного згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", та відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України.
З огляду на вищевикладене, час укладання/виконання договору, враховуючи те, що договір виконується до повного його завершення в процесі розгляду справи (Акт приймання передачі запасів від 25.12.2025) суд вважає, що приписи пункту 4 статті 17 Закону №4196-IX поширюють свою дію на спірні правовідносини, а тому штраф в розмірі 7 відсотків вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, не застосовується до Відповідача.
Таким чином, вимога Позивача про стягнення штрафу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).
Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.
Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як на підставу зменшення розміру штрафної санкції у вигляді пені Відповідач посилається на те, що останній вживав заходів щодо належного виконання зобов'язання з метою постачання Товару на користь ІНФОРМАЦІЯ_24. При цьому судом враховано, що порушення строків поставки Товару зумовлено об'єктивними факторами, які знаходяться поза сферою впливу відповідача.
Судом встановлено, що Відповідач у відповідності до умов Державного контракту звертався до позивача з пропозицією щодо укладення додаткової угоди в частині продовження строку поставки Товару, оскільки вони знаходились поза сферою впливу Відповідача. Проте згода між сторонами з цього приводу досягнута не була.
Крім того, партія товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_19 не могла бути невідкладно поставлена з причин, що не залежали від волі та дій Відповідача. Під час перетину кордону на митному пості «Чайки» Київської митниці, головним державним інспектором Київської митниці, на підставі статей 508 та 511 Митного кодексу України було вилучено партію товару у кількості ІНФОРМАЦІЯ_19, які в процесі розгляду справи були поставлені Позивачу після ухвалення постанови Київським апеляційним судом від 11.12.2025 у справі № 760/24576/25.
Відповідач бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, в тому числі, для ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою забезпечення потреб військових формувань.
З урахуванням вищевикладеного, суд відзначає, що стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може призвести до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Отже, стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.
За сукупністю цих обставин суд дійшов висновку про наявність виключності випадку для зменшення суми пені.
Також судом враховується, що з дотриманням положень абз. 2 ч. 2 ст. 538 ЦК України, відповідач регулярно повідомляв позивача відповідними листами про хід виконання і проблеми, які виникли в закупівлі за держконтрактом та можливості поставки частини товару.
За таких обставин, враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, колегія суддів виснує про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення пені до 24 301 762, 52 грн., що становить 15 % від визнаних судом обґрунтованих позовних вимог.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України (Заява N 4909/04), § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України (Заява № 4241/03)).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129. 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОРМАЦІЯ_2» (ідентифікаційний код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_2) - пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_25.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.03.2026.
Суддя І.В. Алєєва