ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.03.2026Справа № 910/4013/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНШТЕЙН»
до Державної служби геології та надр України
про розірвання договору та стягнення 269 570,33 грн,
Представники сторін:
від позивача: Дворнікова А.Ю.,
від відповідача: Кутаков П.В.,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНШТЕЙН» до Державної служби геології та надр України про розірвання договору та стягнення 269 570,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що невидача відповідачем спеціального дозволу на користування надрами та ненадання геологорозвідувальної інформації позбавили позивача можливості отримання компенсацій відповідно до Договору про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи № 336/09 від 30.12.2021, а тому позивач вважає, що наявні підстави для розірвання вказаного договору та стягнення з відповідача сплачених на його користь позивачем коштів в сумі 269 570,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.03.2023 до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4013/23, призначено підготовче засідання на 01.05.2023. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
27.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у справі.
У зв'язку з неявкою в підготовче засідання 01.05.2023 представників сторін та враховуючи подане позивачем клопотання про відкладення судового засідання, суд ухвалою від 01.05.2023 відклав підготовче засідання на 29.05.2023.
18.05.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.
29.05.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та встановлення позивачу строку для надання відповіді на відзив.
В підготовче засідання 29.05.2023 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 залишено без розгляду відзив Державної служби геології та надр України на позовну заяву, відкладено підготовче засідання у даній справі на 28.06.2023.
08.06.2023 до суду від відповідача надійшли клопотання про визнання причин пропуску строку на подання відзиву поважними та поновлення строку на подання відзиву у справі № 910/4013/23, а також відзив на позовну заяву.
20.06.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про визнання причини пропуску строку на подання відзиву поважними.
В підготовчому засіданні 28.06.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив визнати поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву, поновити пропущений процесуальний строк та долучити відзив до матеріалів справи; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 02.08.2023.
03.07.2023 до суду від позивача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 320/7348/23 та відповідь на відзив.
В підготовчому засіданні 02.08.2023 представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/4013/23, просив суд задовольнити це клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 зупинено провадження у справі № 910/4013/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/7348/23, що розглядається Київським окружним адміністративним судом. Зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 910/4013/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 поновлено провадження у справі № 910/4013/23, у зв'язку із прийняттям Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 01.10.2024 у справі № 320/7348/23. Вказаною ухвалою суду підготовче засідання у справі № 910/4013/23 призначено на 20.11.2024.
У зв'язку з неявкою представників сторін та поданням позивачем клопотань про відкладення розгляду справи, підготовчі засіданні у справі № 910/4013/23 неодноразово відкладались, про що судом були постановлені ухвали від 20.11.2024, від 16.12.2024, від 20.01.2025, від 17.02.2025, від 31.03.2025, від 23.04.2025, від 21.05.2025.
Крім того, 08.01.2025 позивачем було подано до суду клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 320/7348/23, у задоволенні якого ухвалою суду від 20.01.2025 відмовлено.
20.06.2025 до суду від позивача вчергове надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та іншу дату, яке мотивоване тим, що у провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справа № 320/7248/23, вирішення якої має важливе значення для розгляду справи № 910/4013/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 зупинено провадження у справі № 910/4013/23 до закінчення розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду справи № 320/7348/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/4013/23, підготовче засідання призначено на 11.02.2026.
05.02.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
11.02.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів до матеріалів справи.
В підготовче засідання 11.02.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
В підготовчому засідання 11.02.2026 судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа про задоволення клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи поданих разом із додатковими поясненнями від 10.02.2026 документів.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.03.2026.
Суд ухвалою від 11.02.2026 викликав у судове засідання на 04.03.2026 із розгляду справи по суті представника відповідача, визнавши його явку обов'язковою.
В судове засідання 04.03.2026 з'явилися представники сторін, які надали суду усні пояснення/заперечення по суті позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача щодо позовних вимог, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.03.2026.
В судове засідання 18.03.2026 з'явилися представники сторін.
Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.03.2026 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙНШТЕЙН» (надалі - позивач, ТОВ «ФАЙНШТЕЙН») з 2021 року здійснює господарську діяльність на території України, основним видом господарської діяльності якого є 05.10 Добування кам'яного вугілля.
09.11.2021 ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» стало переможцем електронного аукціону № SUE001-UA-20210920-95753 із продажу «Спеціального дозволу на користування надрами - Шахтоділянка, виділена по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива». Вартість геологічної інформації - 269 570,33 грн (з ПДВ). Вартість пакету аукціонної документації - 15 339,54 грн (з ПДВ), Шахтоділянка, виділена по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», розташована на відстані 8,8 км на північний захід від м. Покровськ Покровського району Донецької області. Вид корисної копалини: кам'яне вугілля. Вид користування надрами та строк, на який надається дозвіл: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, 5 років».
Замовником зазначеного аукціону була Державна служба геології та надр України (надалі також - відповідач, Держгеонадра).
06.12.2021 між ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» та Державною службою геології та надр України укладено Договір № 1/16-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», яка знаходиться у Покровському районі Донецької області (надалі - Договір купівлі-продажу спеціального дозволу).
В п. 4.1. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу визначено, що після проведення аукціону переможець аукціону зобов'язаний:
1) протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу Дозволу сплатити до державного бюджету кошти в розмірі, що становлять різницю між ціною реалізації лота (Дозволу), зазначеною у п. 3.1. цього Договору та сумою гарантійного внеску, яка складає 1 961 669,60 грн;
2) протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу Дозволу сплатити вартість геологічної інформації згідно з договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією, окрім випадків, коли переможець аукціону здійснив за власні кошти геологічне вивчення ділянки надр та затвердив запаси корисних копалин у Державній комісії України по запасах корисних копалин або придбав у встановленому законодавством порядку таку геологічну інформацію до моменту укладення цього Договору, що підтверджується платіжним дорученням про сплату вартості такої геологічної інформації, або надати копію листа Держгеонадр про погодження передачі геологічної інформації, якщо вона не є державною власністю. Придбання геологічної інформації переможцем аукціону є обов'язковим згідно з пунктом 10 Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 № 939;
3) у строк, що не перевищує 20 (двадцять) робочих днів з дати опублікування продавцем протоколу аукціону в системі електронних торгів з продажу дозволів сплатити вартість пакета аукціонної документації.
Після проведення аукціону переможець аукціону або його представник, уповноважений на підписання угоди про умови користування надрами та отримання Дозволу та угоди, зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня укладення Договору: 1) на підставі письмового звернення до продавця укласти угоду про умови користування надрами; в приміщенні продавця отримати дозвіл та угоду про користування надрами (п. 4.2. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу).
Продавець після виконання переможцем аукціону зобов'язань, передбачених п. 4.1. цього Договору зобов'язаний надати переможцю аукціону Дозвіл, оформлений згідно з умовами розділу 2 цього Договору та відповідно до додатку 3 до Порядку № 615, та укласти угоду про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною Дозволу, з врахуванням умов, передбачених абзацом четвертим п. 28 Порядку проведення аукціонів (п. 4.3. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу).
Пунктом 5.2. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу визначено, що у випадку порушення переможцем аукціону вимог пунктів 4.1.-4.2. цього Договору та не надання письмових пояснень з даного приводу, продавець розриває цей Договір в односторонньому порядку, при цьому сума гарантійного внеску, внесена переможцем аукціону, згідно з вимогами Порядку проведення аукціонів, не повертається, а переможець аукціону втрачає право на отримання Дозволу відповідно до цього Договору.
У разі, коли переможець аукціону у строк, визначений пунктом 4.2. Договору, не з'явився для отримання дозволу або відмовився від підписання угоди про умови користування надрами, він втрачає право на отримання дозволу. При цьому, йому повертаються платежі, зазначені у підпункті першому пункту 4.1. цього Договору, а сума сплаченого ним гарантійного внеску не повертається (п. 5.3. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу).
Договір купівлі-продажу спеціального дозволу набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 8.1. Договору купівлі-продажу спеціального дозволу).
На виконання умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу позивач 12.11.2021 сплатив вартість пакету аукціонної документації в сумі 15 339,54 грн, а також за участь в аукціоні в сумі 20 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.11.2021 №№ 3, 2.
10.01.2022 позивач здійснив оплату за спеціальний дозвіл на користування надрами у розмірі 1 961 669,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 10.01.2022.
30.12.2021 між сторонами укладено Договір про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи № 336/09 (надалі - Договір про компенсацію), пунктом 1 якого визначено, що позивач зобов'язується сплатити компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, а відповідач - прийняти компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи.
Відповідно до п. 2 вказаного Договору, компенсація витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, оплачується ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» виключно при отриманні спеціального дозволу на користування надрами.
Розмір компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, складає 269 570,33 грн з ПДВ (п. 3 Договору про компенсацію).
У п. 9 Договору про компенсацію визначено, що ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» здійснює оплату у розмірі 100-відсоткової вартості вторинної (обробленої) геологічної інформації, що є державною власністю, як компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, та перераховує її на поточний рахунок Держгеонадр.
Підтвердження оплати компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, за результатами яких створено вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, здійснюється шляхом підписання сторонами Акту про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи (Додаток 2) (п. 10 Договору про компенсацію).
Договір про компенсацію набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором, що підтверджується підписанням сторонами Акту про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи (Додаток 2) (п. 15 Договору про компенсацію).
ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» виконано свої зобов'язання за Договором про компенсацію, що підтверджується Актом про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи від 17.01.2022 та платіжним дорученням від 17.01.2022 № 2 про сплату на користь відповідача коштів у розмірі 269 570,33 грн.
Наказом Державної служби геології та надр України від 21.01.2022 № 34 позбавлено ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» права на отримання спеціального дозволу на користування надрами, у зв'язку з тим, що переможець аукціону у визначений строк не з'явився для отримання дозволу або відмовився від підписання угоди про умови користування надрами.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказує про наявність підстав для розірвання у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України Договору про компенсацію та стягнення з відповідача коштів у розмірі 269 570,33 грн, які були сплачені позивачем в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, оскільки відповідний дозвіл на користування надрами позивачем не було отримано. Позивач вказує, що ним було вчинено всіх необхідних дій для отримання зазначеного дозволу, зокрема, надсилалися листи до відповідача з проханням вказати дату отримання дозволу та здійснювалися неодноразові візити до приміщення Держгеонадр. Натомість, відповідач не вчиняв жодних дій, направлених на виконання умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу щодо передачі переможцю аукціону спеціального дозволу, окрім як повідомлення ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» листом від 19.01.2022 № 764/01/08-22 про дату кінцевого терміну отримання спеціального дозволу - 19.01.2022. Відтак, позивач вказує, що невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу стало підставою невиконання останнім умов Договору про компенсацію в частині передачі позивачу геологічної інформації, за яку ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» сплатило кошти у розмірі 269 570,33 грн.
Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що у зв'язку з тим, що позивач не виконав вказівок Держгеонадр, вказаних у листі останнього від 19.01.2022 № 764/01/08-22, а також не з'явився для отримання дозволу у визначений строк, на підставі абзацу 4 п. 33 Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993, позивача правомірно було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Права та обов'язки між позивачем і відповідачем у даній справі виникли у зв'язку із участю позивача у електронному аукціоні, проведеному 09.11.2021 відповідачем щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами.
Нормами ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, підставою звернення позивача із даним позовом до суду визначено істотне порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу та Договору про компенсацію, а саме - невидача позивачу спеціального дозволу на користування надрами та ненадання геологорозвідувальної інформації.
Позивач вважає, що відповідач позбавивши позивача права на отримання спеціального дозволу на користування надрами, нівелював сам факт дійсності та необхідності укладання Договору про компенсацію. Таким чином, оскільки Договір про компенсацію передбачає здійснення компенсації за поведені геологорозвідувальні роботи виключно особами, які мають статус надрокористувача, тоді як позивача такого статусу позбавлено, наявні підстави для розірвання Договору про компенсацію та повернення відповідачем позивачу сплачених ним коштів в сумі 269 570,33 грн.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 2 зазначеної норми договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, чинного станом на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, за імперативними приписами статті 188 Господарського кодексу України і статті 651 Цивільного кодексу України зміна (розірвання) договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв'язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому право на передачу спору на вирішення суду належить виключно стороні договору.
Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 923/494/18.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із листом від 16.01.2023 № 16-1/23, у якому, зокрема, просив розірвати Договір про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи № 336/09 від 30.12.2021 шляхом укладення угоди про розірвання цього Договору. Втім, доказів досягнення між сторонами згоди щодо розірвання Договору про компенсацію матеріали справи не містять.
Разом з тим, обставини, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог (щодо неправомірності дій відповідача в частині невидачі спеціального дозволу) були предметом оцінки у адміністративній справі № 320/7348/23 за позовом ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» до Держгенадр про визнання протиправної бездіяльності Держгеонадр в частині невидачі ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» спеціального дозволу на користування надрами, скасування наказу від 21.01.2022 № 34 «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами» та зобов'язання Держгеонадра видати ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» спеціальний дозвіл на користування надрами, до набрання законної сили рішенням у якій неодноразово зупинялось провадження у справі № 910/4013/23.
Так, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 320/7348/23 було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024, якими вищевказаний адміністративний позов ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» було задоволено. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» до Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє вимоги - ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія» про визнання протиправної бездіяльності, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Як вбачається із п. 40 постанови Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 320/7348/23, Верховний Суд констатував, що ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» було дотримано встановленого Договором купівлі-продажу спеціального дозволу строку з'явлення до Держгеонадр з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, проте, оскільки надана позивачем угода про умови користування надрами містила недоліки в оформленні, то Держгеонадра правомірно було прийнято рішення (наказ), яким позбавлено ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» права на отримання спеціального дозволу на користування надрами з огляду на невиконання останнім договірних зобов'язань за Договором купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, судове рішення у адміністративній справі № 320/7348/23, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.
Враховуючи зазначене та встановлені у межах справи № 320/7348/23 обставини, доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу спеціального дозволу та Договору про компенсацію, як підстава для розірвання Договору про компенсацію, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відхиляються судом.
Крім того, суд зазначає, що терміном дії Договору про компенсацію, який просить розірвати позивач, визначено «до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором, що підтверджується підписанням сторонами акту про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи (Додаток 2) - п. 15 Договору про компенсацію.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, 17.01.2022 сторонами на виконання Договору про компенсацію було підписано Акт про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи, яким зафіксовано, що відповідач отримав, а позивач сплатив кошти у розмірі 269 570,33 грн в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи.
Таким чином, враховуючи умову п. 15 Договору про компенсацію, вказаний Договір припинив свою дію фактом його виконання - підписанням сторонами Акта про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи.
Статтею 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Таким чином, припинення строку дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору в судовому порядку, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1705/18.
Також, у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічний висновок також викладено Верховним Судом у справах № 910/16750/18, № 911/991/19, № 904/2903/20 від 07.10.2021, з яким також погодився Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20.
Відтак, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про розірвання Договору про компенсацію після його припинення, є неможливим та було б позбавлене розумної логіки розірвання вже припиненого за строком дії правочину, а отже відповідні вимоги позовної заяви не можуть призвести до захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» в частині розірвання Договору про компенсацію.
Водночас, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» коштів в сумі 269 570,33 грн за Договором про компенсацію, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем на користь відповідача суми компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи у розмірі 269 570,33 грн (платіжне доручення від 17.01.2022 № 2).
Водночас, як було визначено в п. 2 Договору про компенсацію, вищевказані витрати сплачуються виключно при отриманні спеціального дозволу на користування надрами, права на отримання якого позивач був позбавлений прийнятим Держгеонадрами наказом від 21.01.2022 № 34.
Відповідно до п. 10 Порядку розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 № 939, плата за вторинну (оброблену) геологічну інформацію, що є державною власністю, справляється з надрокористувачів виключно у разі отримання спеціального дозволу на користування надрами як компенсація витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи. Розрахунок вартості вторинної (обробленої) геологічної інформації, що є державною власністю, здійснюється відповідно до Методики визначення вартості геологічної інформації, отриманої за рахунок коштів державного бюджету, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. № 1075 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 95, ст. 3141).
Із наведеного вбачається, що як умови Договору про компенсацію, так і умови вищевказаного Порядком № 939, передбачали здійснення компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи виключно особами, які мають статус надрокористувача і лише у разі отримання спеціального дозволу на користування надрами.
До того ж, з поданих в матеріали справи позивачем доказів встановлено, що 17.01.2022 відповідач уклав договір № 10/16-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля Шахтоділянки, виділеної по пласту f1 в межах ділянки «Красноармійська перспектива», яка знаходиться у Покровському районі Донецької області, з ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія», як з новим переможцем аукціону. Підпунктом 2 п. 4.1. вказаного договору на ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія» було покладено обов'язок, зокрема, зі сплати вартості геологічної інформації згідно з договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією. Визначено, що придбання геологічної інформації переможцем аукціону є обов'язковим згідно з пунктом 10 Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №939.
За наведених обставин вбачається, що оскільки новим переможцем аукціону визначено ТОВ «Українська вуглевидобувна компанія», останнє, як дійсний надрокористувач, згідно з вимогами укладеного з відповідачем договору та законодавства, має обов'язок з компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи за об'єктом надрокористування.
Отже, у даному випадку наявна ситуація щодо подвійної оплати коштів за геологорозвідувальні роботи за один і той самий об'єкт та отримання відповідачем подвійного доходу за один і той самий результат робіт, що не відповідає принципам розумності та добросовісності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які правові підстави для утримання відповідачем сплачених позивачем коштів у розмірі 269 570,33 грн в якості компенсації витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи.
До того ж, як зазначив позивач, відповідачем було повернуто позивачу у повному обсязі сплачені ним інші платежі з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, в матеріали справи надано виписку по групі рахунків Держгеонадр, якою підтверджується повернення відповідачем 1 961 669,60 грн на рахунки позивача.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частина 3 ст. 1212 ЦК України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями ЦК України, зокрема, на випадки виконання зобов'язання однією із сторін: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Враховуючи, що законодавством не визначено умов, що за обставин позбавлення особи права на отримання спеціального дозволу на користування надрами сплачені нею кошти за геологічну інформацію не повертаються, суд дійшов висновку, що після позбавлення позивача права на отримання спеціального дозволу, відпала правова підстава для отримання відповідачем коштів за Договором про компенсацію в якості оплати вартості за геологорозвідувальні роботи.
Таким чином, суд вважає, що сплачені ТОВ «ФАЙНШТЕЙН» кошти в сумі 269 570,33 грн підлягають поверненню останньому відповідачем.
При цьому, доводи та заперечення відповідача судом відхиляються, а посилання на норми Порядку проведення аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 993 визнаються безпідставними, оскільки вказаним Порядком не регулюється питання компенсації вартості геологічної інформації, тоді як питання відшкодування інших платежів в межах проведення аукціону не є предметом даного спору.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНШТЕЙН» до Державної служби геології та надр України про розірвання договору та стягнення 269 570,33 грн є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню лише в частині стягнення коштів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної служби геології та надр України (вул. Антона Цедіка, буд. 16, м. Київ, 03057; ідентифікаційний код 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНШТЕЙН» (вул. Глибочицька, буд. 13, секція 1, оф. 1, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 44479941) 269 570,33 грн сплачених позивачем за договором про компенсацію витрат держави за проведені геологорозвідувальні роботи № 336/09 від 30.12.2021 та 4 043,55 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 31.03.2026.
Суддя Т.Ю. Трофименко