ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/6229/25
За заявою Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"
про відстрочення виконання рішення
у справі № 910/6229/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАЛІТЕТ-ПЛЮС"
до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"
про стягнення 5 065 515,60 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники:
від позивача (стягувача): Журкевич М.В.;
від відповідача (боржника): Фартушна В.Л.;
від третьої особи: не з'явився.
На розгляді у Господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/6229/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАЛІТЕТ-ПЛЮС" до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", про стягнення 5 065 515,60 грн, з яких: 4 087 351,98 грн заборгованість за основним зобов'язанням, 245 924,50 грн 3 % річних, 732 239,12 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАЛІТЕТ-ПЛЮС" 4 087 351,98 грн основного боргу, 245 924,50 грн 3 % річних, 732 239,12 грн інфляційних втрат, 60 786,19 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 910/6229/25 апеляційну скаргу Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/6229/25 залишено без змін.
20.02.2026 до суду від Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 на строк один рік з моменту ухвалення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 заяву Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від 20.02.2026 про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6229/25 повернуто без розгляду.
03.03.2026 до суду від Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 на строк один рік з моменту ухвалення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 заяву Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від 20.02.2026 про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6229/25 повернуто без розгляду.
04.03.2026 до суду від Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 на строк один рік з моменту ухвалення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 заяву Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" від 04.03.2026 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 прийнято до розгляду. Судове засідання для розгляду заяви призначено на 30.03.2026 о 09:40 год.
12.03.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішенні суду, в яких позивач зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості проведення фінансових розрахунків та жодних доказів відсутності на рахунках грошових коштів.
Крім того, позивач вказав, що заява Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про відстрочення виконання рішення суду не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження виконання судового рішення у добровільному порядку через рік з моменту ухвалення рішення, у випадку відстрочення судом виконання рішення у справі №910/6229/25.
19.03.2026 матеріали справи №910/6229/25 надійшли до Господарського суду міста Києва.
19.03.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2026 у справі № 910/6229/25, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 910/6229/25, яке набрало законної сили 10.02.2026, видано наказ.
20.03.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про видачу наказу.
У судове засідання, призначене на 30.03.2026, з'явились представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника), представник третьої особи не з'явився.
Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні подану ним заяву підтримав, просив суд її задовольнити та відстрочити виконання рішення у цій справі строком на один рік. Представник позивача (стягувача) заперечував проти задоволення вказаної заяви.
Розглянувши заяву відповідача (боржника) та заперечення позивача (стягувача), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, суд
Відповідно до с. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 на один рік з моменту ухвалення рішення.
В обґрунтування наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду відповідач, зокрема, зазначає, що:
- відсутність джерел для покриття витрат на оплату 3% річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії;
- необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;
- фінансування діяльності Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором;
- участь Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;
- складний фінансовий стан Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ".
Крім того, відповідач вказує, що сплата позивачу грошових коштів на виконання рішення суду в надзвичайно складних умовах воєнного часу тільки ускладнить ситуацію на ринку електричної енергії та призведе до недоотримання багатьма учасниками ринку коштів та як наслідок неможливості здійснення ними господарської діяльності в критичній сфері інфраструктури, якою є сфера електроенергетики.
Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши наведені у заяві про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6229/25 мотиви та надані відповідачем докази, надавши оцінку всім аргументам представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25 та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), крім того враховано, що "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, у такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004, заява N 56849/00).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", заява № 6962/02, зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд відзначає, що в даному випадку Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення і не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Долучені Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" до заяви про відстрочення виконання рішення у справі № 910/6229/25 докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" просило відстрочити його.
Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановлені судом обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6229/25, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 у справі № 910/6229/25.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/6229/25 відмовити.
Повну ухвалу складено 31.03.2026.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА